ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа №910/8001/13 12.08.13
За позовом Заступника прокурора Печерського району м. Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву
до Фізичної особа-підприємця Заєць Лариси Володимирівни
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача -
Київський національний університет технологій та дизайну
про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна та зобов'язання вчинити дії.
Суддя Цюкало Ю.В.
У засіданні брали участь:
від прокуратури: Половенко Л.В. за посвідченням;
від позивача: Бондар М.В. за довіреністю;
від відповідача: Заєць Л.В.;
від третьої особи: Темченко Л.Г. за довіреністю.
В судовому засіданні 12.08.2013, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Заступник прокурора Печерського району міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву до Фізичної особа-підприємця Заєць Лариси Володимирівни, та просить суд визнати недійсним договір оренди нерухомого майна та зобов'язати Фізичну особу-підприємця Заєць Л. В. повернути спірне майно.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2013 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі №910/8001/13 та призначено до розгляду на 20.05.2013.
В судовому засіданні, призначеному на 20.05.2013 оголошувалась перерва до 12.06.2013.
У зв'язку із перебуванням судді Цюкала Ю.В. у відпустці, розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 12.06.2013 справу було передано судді Підченку Ю.О. для розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2013, на підставі ст. 65, 86 Господарського процесуального кодексу України, прийнято справу до провадження суддею - Підченко Ю.О. та призначено розгляд справи на 22.07.2013.
У зв'язку із виходом з відпустки судді Цюкала Ю.В., з метою уникнення затягування розгляду справи розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 01.07.2013 справу було передано судді Цюкалу Ю.В. для подальшого розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2013 розгляд справи призначено на 22.07.2013.
В судове засідання, призначене на 22.07.2013 представники сторін з'явились та надали усні пояснення по суті спору. В судовому засіданні оголошено перерву до 12.08.2013.
Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.
У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позови, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спорів по суті, Господарський суд міста Києва, -
Прокуратурою Печерського району міста Києва проведено перевірку дотримання вимог законодавства щодо оренди державного майна.
13.01.2010 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (далі за текстом - Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Заєць Ларисою Володимирівною (далі за текстом - Орендар, ФОП Заєць Л.В.) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №4868, строк дії якого встановлено до 13.01.2011.
Відповідно до п.1.1. вищевказаного договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно загальною площею 15,3 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Немировича-Данченка, 4б, на 1-ому поверсі будівлі навчального корпусу №4 (технічне приміщення), що перебуває на балансі Київського національного університету технологій та дизайну.
Відповідно до Акту приймання-передачі від 13.01.2010 майно було передано в користування Відповідачеві.
В подальшому, 28.03.2012 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та ФОП Заєць Л.В. укладено додатковий договір №4868/02 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна №4868 від 13.01.2010 в частині зміни строку дії договору.
У відповідності з п. 10.4. вищезазначеного договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором, за умови погодження Міністерства освіти і науки України, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього Договору.
Перевіркою встановлено, що ФОП Заєць Л.В. приміщення навчального закладу використовує для діяльності, не пов'язаної з навчально-виховним процесом, зокрема для розміщення майстерні з ремонту взуття, а тому має місце порушення ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" та ст. 63 Закону України "Про освіту".
Частина 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Відповідно ч. 5 ст. 283 Господарського кодексу України визначає, законом може бути встановлено перелік державних та комунальних підприємств, цілісні майнові комплекси яких не можуть бути об'єктом оренди.
В обгрунтування позовних вимог, прокурор зазначає, що відповідно до абз. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції чинній на момент укладення Договору) не можуть бути об'єктами оренди, зокрема об'єкти державної власності, що мають загально державне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини 5 Закону України "Про приватизацію державного майна".
Також, керуючись ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції чинній на момент укладення Договору) приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. До об'єктів, що мають загальнодержавне значення, відносяться, зокрема, об'єкти освіти, фізичної культури, спорту і науки, що фінансується з державного бюджету.
Прокурор наголошує увагу суду на тому, що даними спірними відносинами порушуються інтереси держави в частині незабезпечення додержання передбаченого ст. 19 Конституції України принципу здійснення органами державної влади та органами місцевого самоврядування своїх повноважень у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України, Цивільного кодексу України, а також передбаченого ст. 8 Конституції України принципу верховенства права, позов пред'явлено прокурором.
На підставі вищезазначеного заступник прокурора Печерського району міста Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву звернувся до суду за захистом порушених прав, та просить суд визнати недійсним договір оренди державного нерухомого майна №4868 від 13.01.2010, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та ФОП Заєць Л.В. про оренду нерухомого майна, загальною площею 15,3 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Немировича-Данченка, 4б, що знаходиться на балансі Київського національного університету технологій та дизайну, вартість якого становить 88 739,00 грн. та зобов'язати ФОП Заєць Л.В. повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по місту Києву спірне нерухоме майно.
20.05.2013 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач не погоджується з вказаним позовом, вважає його необгрунтовнаим і незаконним з огляду на наступне.
Відповідач наголошує на тому, що технічне приміщення, яке є предметом оренди знаходиться з тильного боку будівлі і не є пов'язаним з процесом освіти.
Відповідач стверджує, що до передачі в оренду, вказане технічне приміщення використовувалось для зберігання відходів. Проте, відповідачем було проведено ремонт вказаного приміщення, встановлено електролічильник, що дало змогу використовувати вказане приміщення, як майстерню з ремонту взуття.
Також, відповідач вказує на те, що вказане приміщення відповідає вимогам діючого санітарного законодавства України, платежі за договором оренди проводяться своєчасно, на підставі вищезазначеного відповідач прийшов до висновку, що технічне приміщення, яке є об'єктом оренди не належить до об'єкта освіти.
Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частиною ст. 18 Закону України "Про освіту визначено, що навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.
Статтею 61 вказаного Закону встановлено, що фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування.
Додатковими джерелами фінансування є, зокрема, доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.
У відповідності до ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту" об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.
Згідно з п. 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов'язано з навчально-виховним процесом, не дозволяється. Ці норми затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України №63 від 14.08.01 та розповсюджуються на загальноосвітні навчальні заклади І, І-ІІ, І-ІІІ ступенів, спеціалізовані школи І, ІІ, ІІІ ступенів, гімназії, ліцеї, колегіуми, які проектуються, будуються, реконструюються та ті, що функціонують незалежно від типу, форм власності та підпорядкованості.
Як встанволено судом, 13.01.2010 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та ФОП Заєць Л.В. укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №4868, строк дії якого встановлено до 13.01.2011.
Відповідно до Акту приймання-передачі від 13.01.2010 майно було передано в користування Відповідачеві.
З матеріалів справи слідує, що перевіркою встановлено, що ФОП Заєць Л.В. приміщення навчального закладу використовує для діяльності, не пов'язаної з навчально-виховним процесом, зокрема для розміщення майстерні з ремонту взуття, а тому має місце порушення ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" та ст. 63 Закону України "Про освіту".
У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оскільки приміщення, які передані в оренду є частиною будівлі навчального корпусу №4, що перебуває на балансі Київського національного університету технологій та дизайну, то вони можуть передаватись в оренду виключно для діяльності, пов'язаної з навчально-виховним процесом.
Із змісту Договору (п.1.2.) вбачається, що орендовані за спірним Договором приміщення використовуються для розміщення майстерні з ремонту взуття.
Отже, приміщення передано в орендне користування не для використання в навчально-виховному процесі, а тому має місце порушення ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" та ст. 63 Закону України "Про освіту".
Приписами ст. 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Зміст правочину складають як права та обов'язки, про набуття, зміну, припинення яких домовилися учасники правочину.
Відповідно до роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" від 12.03.1999 р. № 02-5/111, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.
Отже, відповідно до положень чинного законодавства України, визнання правочину недійсним ставиться в залежність від його відповідності вимогам чинного законодавства та актам органів державної влади.
Зважаючи на викладене, з урахуванням обставин того, що здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов'язано з навчально-виховним процесом, не дозволяється, враховуючи те, що не можуть бути об'єктами оренди, зокрема об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до ч. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", обгрунтованими, за викладених в позові підстав, є позовні вимоги заступника прокурора Печерського району м. Києва про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна.
Щодо позовних вимог позивача про повернення нерухомого майна, суд зазначає наступне. Правові наслідки недійсності правочину визначені ст. 216 Цивільного кодексу України, відповідно до якої недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Таким чином, на відповідача, в силу ст. 216 Цивільного кодексу України, покладається обов'язок повернення позивачу нерухомого майна - нежилого приміщення загальною площею 15,3 кв.м., розміщеного за адресою м. Київ, вул. Немировича-Данченка, 4б, яке було отримано за спірним Договором.
З огляду на вищезазначене, доведеними є позовні вимоги щодо зобов'язання ФОП Заєць Л. В. повернути спірне майно Регіональному відділенню Фонду державного майна України.
Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.
Згідно з п. 6 частини другої ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.
Стаття 361 Закону України "Про прокуратуру"передбачає, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Формами представництва є, зокрема, звернення до суду з позовами, коли порушуються інтереси держави та участь у розгляді судами справ. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Абзац 3 ч. 1 та ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України визначають, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави; прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Згідно із п. 3 Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженого наказом Фонду державного майна України №678 від 15.05.2012 р. завданням регіонального відділення є реалізація повноважень Фонду, зокрема державної політики у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.
Таким чином, Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву є органом уповноваженим здійснювати контроль за цільовим використанням орендованих приміщень у даних спірних відносинах.
Враховуючи викладене, заступник прокурора Печерського району міста Києва згідно діючого законодавства наділений правом звернутись до суду з даною позовною заявою для захисту інтересів держави.
За таких обставин, позовні вимоги заступника прокурора Печерського району міста Києва є доведеними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги заступника прокурора Печерського району міста Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним Договір оренди державного нерухомого майна №4868 від 13.01.2010, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та Фізичною особою-підприємцем Заєць Ларисою Володимирівною про оренду нерухомого майна, загальною площею 15,3 кв.м. розміщене за адресою: м. Київ, вул. Немировича-Данченка, 4б, на 1-ому поверсі будівлі навчального корпусу №4, що знаходиться на балансі Київського національного університету технологій та дизайну.
3. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця Заєць Ларису Володимирівну повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по місту Києву нерухоме майно загальною площею 15,3 кв.м. розміщене за адресою: м. Київ, вул. Немировича-Данченка, 4б, на 1-ому поверсі будівлі навчального корпусу №4. Видати наказ.
4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Заєць Лариси Володимирвівни (пр.-т Маяковського, 12-В, кв. 117, м. Київ, 02217, ідентифікаційний номер 24725004961) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 294,00 грн.(дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 копійок). Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено - 16.08.2013.
Суддя Ю.В. Цюкало