Справа № 2601/23555/12
Провадження № 2/752/1102/13
23.07.2013 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Фролова М.О., при секретарі Чупак А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, третя особа: Голосіївська районна в м. Києві державна адміністрація,про визначення часток у спільній сумісній власності та визнання права власності на частку, -
встановив:
угрудні2012 р. ОСОБА_1. (далі - позивач) звернувсяв Голосіївський районний суд міста Києва з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач 1) та ОСОБА_3 (далі - відповідач 2), третя особа: Голосіївська районна в м. Києві державна адміністрація, про визначення часток у спільній сумісній власності та визнання права власності на частку, при цьому пояснивши наступне.
Відповідно до заповіту померлої ОСОБА_4 позивач як спадкоємець отримав у спадщину частину квартири № 7, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. При цьому зазначена квартираналежала на праві приватноїспільної власності спадкодавцю разом із відповідачем 1 і відповідачем 2, без визначення розміру часток. В свою чергу, у встановлений законом строк позивач звернувся із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття цієї спадщини. Проте, постановою державного нотаріуса було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частину вищезазначеної квартири № 7, у зв'язку з неможливістю визначити склад спадкового майна. З метоювизначення складу спадкового майна, позивач звернувся до відповідача 1 та відповідача 2 за отриманням їх згоди на визначення часток у квартирі № 7. Однак відповідач 2 відмовилася надавати згоду на визначення часток у квартирі № 7. В наслідок зазначено, позивач фактично позбавлений можливості визначити склад спадкового майна та отримати свідоцтво про право на спадщину на частину квартири № 7. У зв'язку із викладеним, позивач звернувся з позовними вимогами про визначення частоку спільній сумісній власності на квартиру № 7, в розмірі по 1/3 за кожним співвласником, та визнання права власності позивача на 1/3 частину квартири № 7.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх в повному обсязі.
Відповідач 1 у судовому засіданні позовні вимоги визнав повністю.
У судове засідання відповідач 2 не з'явилася, про час і місце судового засідання повідомлялася в порядку ст. 76 ЦПК України. Про причини неявки у судове засідання та їх поважність не повідомила суд.
Представник Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації у судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання третя особа повідомлялася в порядку ст. 76 ЦПК України. Про причини неявки у судове засідання та їх поважність не повідомила суд.
Врахувавши надані сторонами пояснення, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд робить висновок про необхідність задовольнити позовні вимоги повністю, виходячи з наступного.
Згідно свідоцтв про смерть, виданого виконавчим комітетом Малоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області від 19.04.2011 р., ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1
Відповідно до заповіту від 01.08.2003 р., посвідченого державним нотаріусом другої київської державної нотаріальної контори Кунгуровою О.С., ОСОБА_4 все майно, що буде належати їй на день смерті заповідала позивачу.
Згідно свідоцтва про право власності на житло, виданого сектором приватизації московської державної адміністрації від 01.06.1993 р., ОСОБА_4 була на момент смерті була власником на праві приватної спільної власності квартири АДРЕСА_1, без визначення розміру її частки.
Крім того, відповідно до вищезазначеного свідоцтва про право власності на житло, на праві приватної спільної власності квартира № 7 належить відповідачу 1 та відповідачу 2, без визначення розміру їх часток.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 06.03.2012 р. по справі № 2-1235/12, позивачу було визначено додатковий строк на подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась.
Постановою про відмову у вчинення нотаріальної дії від 27.11.2012 р., державним нотаріусом Сімнадцятої київської нотаріальної контори ОСОБА_6, було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом на частину квартири № 7, у зв'язку із неможливістю визначити склад спадкового майна.
В свою чергу, відповідач 1 у судовому засіданні позовні вимоги визнав повністю. Згідно ст. 174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Враховуючи зазначене суд приймає визнання відповідачем 1 позову та приходить до висновку про задоволення позовних вимог до відповідача 1 повністю.
Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
При цьому, згідно ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Відповідно до ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно ч. 1 ст. 1268. ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Положеннями ст. 1226 ЦК України визначено, що частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб'єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.
В положеннях п. 3.4 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 р. за № 24-753/0/4-13, роз'яснено, що у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємці учасника спільної сумісної власності мають право звернутися з позовом про визначення частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної власності. Зі змісту ст. 357 ЦК вбачається, що під терміном "визначення часток" законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні. Отже, резолютивну частину судового рішення в цій категорії справ має бути викладено наступним чином: "Визначити, що частка померлого (П. І. Б.) в праві спільної сумісної власності на квартиру (будинок, садибу) становила 1/2"
Згідно положень п. 4 прикінцевих та перехідних положень ЦК України, до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжуються існувати після набрання ним чинності.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Згідност. 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що частка померлої ОСОБА_4 становила 1/3, частка відповідача 1 становить 1/3, частка відповідача 2 становить 1/3 квартири № 7, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.
В свою чергу з матеріалів справи вбачається, що відповідач 2 не визнає право власності позивача як спадкоємця на частку у квартирі № 7 та ухиляється від надання згоди на визначення часток власників у зазначеній квартирі, з метою перешкоджання позивачу у визначенні переліку спадкового майна та отримання свідоцтва про право на спадщину щодо відповідної 1/3 частки у квартирі № 7, тобто у реалізації щодо такої частки права власності позивача.
У положеннях п. 3.1 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 р. за № 24-753/0/4-13, роз'яснено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).
Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, про необхідність визнати за позивачем право власності на 1/3 частину квартири № 7, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст.212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, про необхідність задоволення позову повністю.
Керуючись ст. ст. 1-5, 8, 10, 11, 26, 27, 30, 60, 109, 118, 119, 208-209, 212-215ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, третя особа: Голосіївська районна в м. Києві державна адміністрація,про визначення часток у спільній сумісній власності та визнання права власності на частку - задовольнити.
Визнати частки ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 у спільній сумісній власності на квартиру номер 7, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 рівними, у розмірі по 1/3 частині за кожним.
Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення, а рішення яке було ухвалено без участі особи, яка її оскаржує протягом десяти днів з дня отримання копії рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду міста Києва через Голосіївський районний суд м. Києва.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя