Справа №256\4296\13ц
2\256\1253\2013
Іменем України
15.08.2013 року Калінінський районний суд міста Донецька Донецької області у складі:
Головуючий - суддя Сватіков А.В.,
при секретарі - Клименко Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про розподіл майна,
Позивачка - ОСОБА_1 звернулась до Калінінського районного суду м. Донецька із позовом до ОСОБА_2, про розподіл майна.
В позовній заяві вона зазначила, що 14 квітня 1998 року між нею та ОСОБА_2 був розірваний шлюб, що підтверджено свідоцтвом про розірвання шлюбу від 14.04.1998 року. Але незважаючи на розірвання шлюбу, вона з чоловіком після розірвання шлюбу продовжила проживати однією сім'єю і находилась у фактичних шлюбних відносинах, а також вони вели спільне господарство аж до червня 2010 року, що встановлено Рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 21.06.2010 року. Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішення по цивільній справі, яке набрало законної чинності, не доводяться при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, щодо яких встановлені ці обставини. У період шлюбу позивачка та відповідач придбали наступне нерухоме майно: - приміщення стоматологічного кабінету в житловому будинку літ. А-3, розташованого за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 86,6 кв.м. Право власності на вказане нерухоме майно, підтверджено Свідоцтвом про право власності, яке видано Виконкомом Донецької міської Ради Управлінням комунальних ресурсів за №452/7 від 18.09.2002 року та яке зареєстроване в БТІ м. Донецька в книзі №7чн за №964 (60) 11.10.2002 року. Основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить чоловіку і дружині на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності, що передбачено ст. 60 Сімейного кодексу України та ч. 3 ст. 368 ЦК України. Згідно ч.1 ст. 61 Сімейного кодексу України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, крім виключеного з цивільного обороту. Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентовано ст. 63 Сімейного кодексу України, згідно з якою дружина і чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Виходячи з вимог ч.1 ст. 70 Сімейного кодексу України, ч.2 ст. 372 ЦК України, у разі поділу майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності, частки чоловіка і дружини є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Так як така домовленість між сторонами відсутня, як і відсутній шлюбний договір, то позивачка вважає, що вона має повне право претендувати на половину спільно нажитого майна, а саме на 1\2 частину приміщення стоматологічного кабінету в житловому будинку літ. А-3, розташованого за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 86,6 кв.м. З цих підстав позивачка просила суд визнати спільною сумісною власністю її та відповідача приміщення стоматологічного кабінету в житловому будинку літ. А-3, розташованого за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 86,6 кв.м., розділити зазначене нерухоме майно і визнати на нею право власності на 1\2 частину приміщення стоматологічного кабінету в житловому будинку літ. А-3, розташованого за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 86,6 кв.м., та визнати за ОСОБА_2 право власності на 1\2 частину приміщення стоматологічного кабінету в житловому будинку літ. А-3, розташованого за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 86,6 кв.м., а також стягнути з відповідача судові витрати.
Представник позивачки - ОСОБА_3, яка діє на підставі довіреності в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про розподіл майна підтримала у повному обсязі, надала пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві і просила суд задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1
Представник відповідача ОСОБА_4, яка діє на підставі довіреності в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про розподіл майна визнала, і суду пояснила, що дійсно її син ОСОБА_2 перебував спочатку у шлюбі, а потім у фактичних шлюбних відносинах з відповідачкою, у період шлюбу ними було придбано нерухоме майно - приміщення стоматологічного кабінету в житловому будинку літ. А-3, розташованого за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 86,6 кв.м., і вона не заперечує проти поділу цього майна і визнання за сторонами права власності по 1\2 частини цього майна. Крім того представник відповідача зазначила, що спірне майно не є предметом застави, не є предметом іпотеки, і відносно нього не існує інших спорів.
Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дістається висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про розподіл майна, знайшли своє повне підтвердження в судовому засіданні, тому підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 325 ЦК України фізичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі і їх шлюб було розірвано 14 квітня 1998 року, що підтверджено свідоцтвом про розірвання шлюбу. Але після розірвання шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 продовжили проживати однією сім'єю і знаходились у фактичних шлюбних відносинах та вели спільне господарство. Зазначений факт встановлено рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 21 червня 2010 року, яке набрало законної сили.
Зазначеним рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 21 червня 2010 року було встановлено факт, який має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 проживала однією сім'єю та знаходилась у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 у період з квітня 1998 року по червень 2010 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішення по цивільній справі, яке набрало законної чинності, не доводяться при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, щодо яких встановлені ці обставини.
У період шлюбу сторони по справі придбали наступне нерухоме майно - приміщення стоматологічного кабінету в житловому будинку літ. А-3, розташованого за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 86,6 кв.м., що підтверджено свідоцтвом про право власності, яке видано Виконкомом Донецької міської Ради Управлінням комунальних ресурсів за №452/7 від 18.09.2002 року на ім'я ОСОБА_2, та яке було зареєстроване в БТІ м. Донецька в книзі №7чн за №964 (60) 11.10.2002 року. Відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №24768850 від 14.12.2009 року ОСОБА_2 на праві власності належить приміщення стоматологічного кабінету в житловому будинку літ. А-3, розташованого за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 86,6 кв.м..
Таким чином судом встановлено, що зазначене нерухоме майно було зареєстровано на відповідача.
Виходячи з вимог ст. 60 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до вимог ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності.
Відповідно до вимог ст. 368 ЦК України, майно набуте подружжям за час шлюбу, є їхньої спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином судом встановлено, що приміщення стоматологічного кабінету в житловому будинку літ. А-3, розташованого за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 86,6 кв.м., є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
Вимогами ст. 69 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до вимог ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором - ст. 70 ч.1 СК України.
Відповідно до вимог ст. 71 СК України, майно що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі, якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір вирішується судом.
Вимогами ст. 372 ЦК України передбачено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом, у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Відповідно до вимог ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншої особою.
Представник відповідача в судовому засіданні не заперечувала що приміщення стоматологічного кабінету в житловому будинку літ. А-3, розташованого за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 86,6 кв.м., є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і не заперечувала проти розподілу спільної сумісній власності між сторонами по справі.
Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про розподіл майна, у повному обсязі.
Згідно вимог ст. 88 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_2 на користь позивачки потрібно стягнути витрати по оплаті судового збору у розмірі 239 гр. 65 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 31, 57, 60, 88, 130, 158, 169, 209, 212, 214-215, 216, 218 ЦПК України, ст. ст. 60-71 СК України, ст. ст. 368, 372 ЦК України суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про розподіл майна - задовольнити.
Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 приміщення стоматологічного кабінету в житловому будинку літ. А-3, розташованого за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 86,6 кв.м.
Розділити майно, яке є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2, визнавши за ОСОБА_1 право власності на 1\2 частину приміщення стоматологічного кабінету в житловому будинку літ. А-3, розташованого за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 86,6 кв.м., та визнати за ОСОБА_2 право власності на 1\2 частину приміщення стоматологічного кабінету в житловому будинку літ. А-3, розташованого за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 86,6 кв.м.
Стягнути з ОСОБА_2, який мешкає за адресою АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті держмита у сумі 239 гр. 65 коп.
Рішення суду може бути оскаржене в Апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду.
СУДДЯ СВАТІКОВ А.В.
15.08.2013