73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
"16" липня 2013 р. 17 год.07 хв.Справа № 821/2318/13-а
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді: Дубровної В.А.,
при секретарі: Вітічак О.Р.,
за участю представників:
позивача - Кашуби А.В.,
відповідача - Палінічака К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Судосервис" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
встановив:
Приватне підприємство "Судосервис"(далі - позивач, ПП "Судосервис") звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ), у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.03.2013 року -
- за № 0001792200 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 319758,00 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 213172,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 106586,00 грн.;
- за № 0001802200 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 335745,00 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 223830,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 111915,00 грн.
Вказані вимог позивач обґрунтовує тим, що висновок ДПІ про нікчемність господарських операцій з придбання у ТОВ "Альянс Сістемс" послуг спростовується наданими до перевірки первинними документами, а посилання відповідача на акт перевірки щодо вищевказаного постачальника не є належним доказом. Враховуючи вищевикладене, позивач просить визнати протиправними та скасувати оскаржувані податкові повідомлення - рішення.
У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог, зазначивши, що в ході проведення перевірка ПП "Судосервис" не підтверджено реальність здійснення господарської операції з його контрагентом ТОВ "Альянс Сістемс", що стало підставою для нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Заслухавши представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, дослідивши норми законодавства, які регулюють дані правовідносини та їх застосування сторонами, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
Приватне підприємство "Судосервіс" зареєстровано 29.07.2009 року Виконавчим комітетом Херсонської міської ради та перебуває на обліку платників податків в ДПІ у м.Херсоні, а також зареєстровано в якості платника податку на додану вартість.
Згідно довідки з ЄДР основним видом діяльності підприємства є інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст.20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України, на підставі наказу від 21.02.2013 року № 391 та направлення від 21.02.2013 року №332/22-4, податковим ревізором-інспектором ДПІ у м. Херсоні проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП "Судосервис" з питань дотримання вимог податкового законодавства при фінансово - господарських взаємовідносинах з ТОВ "Альянс Сістемс" у листопаді 2012 року та їх відображення в податковій звітності за відповідний період, за результатами якої складено акт від 27.02.2013 р. №1296/22.4/36580226 (далі - акт перевірки).
Як вбачається з акту перевірки, то на підставі даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, копій первинних документів щодо господарської операції з ПП ТОВ "Альянс Сістемс", а також акту від 24.01.2013 року № 121/22.8-17/37687664 " Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП ТОВ "Альянс Сістемс" щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ ТОВ "Агро Січ" за листопад 2012 р.» відповідачем було встановлено, що у ПП "Судосервіс" відсутні належним чином оформлені акти наданих послуг від ТОВ "Альянс Сістемс", зокрема в актах не вказаний конкретний обсяг операцій, а зазначена тільки загальна вартість наданих послуг та відсутні звіти про надані послуг, в яких повинна була викладена інформація в повному обсязі про всі надані виконавцем послуги, а також їх вартість. Так, податковий орган вказує, що згідно договору на поставку послуг № 01/10/12 від 01.10.12 р., виконавець ТОВ "Альянс Сістемс" приймає участь в швартовці/відшвартовці барж і плавучих кранів; забезпечує своєчасне відкриття і закриття кришок трюмів на баржах, укриття/зняття пологів; в процесі завантаження і відвантаження барж забезпечує регулювання на тяжіння швартових канатів; контролює дотримання технологічної схеми завантаження і відвантаження барж; виконує зачистку трюмів барж після відвантаження зернових вантажів; інші послуги. Проте, в акті перевірки вказаного підприємства від 24.01.2013. №121/22.8-17/37687664) відсутня будь-яка інформація про наявність у ТОВ "Альянс Сістемс" основних засобів, трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Крім того, згідно фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва ТОВ "Альянс Сістемс" від 09.02.12 р. за № 366840, наданого до ДПІ у Солом'янському р-ні м. Києва, вид діяльності, який здійснює ТОВ "Альянс Сістемс" - оптова торгівля офісною технікою та устаткуванням, що не відповідає переліку послуг, які вказані у первинних документах ПП "Судосервіс". Враховуючи вказані обставини, податковий орган вважає, що відповідно до чинних нормативних документів, які регулюють питання організації та виконання послуг по обслуговуванню барж, ТОВ "Альянс Сістемс" не мав необхідних умов та ресурсів для виконання послуг по обслуговуванню барж та здійснення діяльності взагалі.
На підставі вказаних обставин податковий дійшов висновку про порушення ПП "Судосервис" -
- пп. 138.1.1 п.138.1 ст. 138, пп.139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у податковому періоді за 2012 рік у сумі 223 830,00 грн.
- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ПП «Судосервіс» занижено суму податку на додану вартість за листопад 2012 року на суму 213 172,00 грн.
Вказані висновки стали підставою для прийняття податковим органом податкових повідомлень-рішень від 14.03.2013 року за № 0001792200 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 319758,00 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 213172,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 106586,00 грн. та за №0001802200 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 335745,00 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 223830,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 111915,00 грн.
Оцінуючи правомірність прийняття оскаржуваного податкового - повідомлення рішення, суд виходить з встановлених в ході розгляду справи фактичних обставин справи та їх узгодженість з діючими положеннями податкового законодавства.
Спірні правовідносини у перевіряємому періоді були врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. за № 2755-VІ ( далі Податковий кодекс України).
Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Згідно пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Підпунктом 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України).
Підпунктом 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3. ст. 198 вказаного Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
При цьому, відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.
Відповідно до пункту 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
Згідно з п. 198.6 ст. 198 зазначеного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).
Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Частиною 1 ст. 145 ГК України передбачено, що майновий стан суб'єкта господарювання визначається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов'язань, що відображається у бухгалтерському обліку його господарської діяльності відповідно до вимог закону.
Отже, безтоварні господарські операції не призводять до реальних змін майнового стану суб'єкта господарювання та його контрагентів.
Таким чином, поставка товарів/послуг для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість має бути фактично здійснена і підтверджена належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Проаналізувавши положення Податкового кодексу України, суд зазначає, що наявність належно складених первинних документів є обов'язковою, але не достатньою умовою для збільшення платником валових витрат і податкового кредиту, так як в силу умов та характеру створення не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції.
Відповідно до чинного законодавства валові витрати і податковий кредит з ПДВ можуть бути сформовані платником податків лише за реально проведеною господарською операцією, тобто за господарською операцією, котра спричинила зміни у структурі та стані активів і зобов'язань суб'єкта господарювання, за умови, що проведення господарської операції підтверджується також і іншими документами, складання яких є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.
Обов'язкове встановлення факту поставки товару як підстави для включення сум ПДВ, вказаних в податкових деклараціях, до податкового кредиту та вартості товару без ПДВ до валових витрат, відповідає правовій позиції Верховного Суду України по такій категорії спорів, висловленій, зокрема в постанові від 22.10.2010 у справі за позовом Приватного підприємства "Балтімор" до ДПІ у Кіровоградській області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Згідно зі статтею 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
З метою дослідження реальності вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ "Альянс Сістемс" судом встановлено наступне.
Як вбачається зі змісту акту перевірки та наданих позивачем до матеріалів справи первинних документів, між ПП "Судосервис" ( замовник за договором) та ТОВ "Альянс Сістемс" ( виконавець за договором) був укладено договір № 01/10/12 від 01.10.2012 р. про обслуговування барж, що експлуатує замовник при здійсненні перевалки зернових вантажів, проведення сюрвейрських робіт, стивідорного забезпечення при завантаженні суден.
На виконання вказаного договору ТОВ "Альянс Сістемс" оформив ПП "Судосервис" акти виконаних робіт та податкові накладні на загальну суму 1 279 028,18 грн., у т.ч. ПДВ 213 171,37 грн., згідно переліку наведеному на стор.4-5 акту перевірки та копії яких надані позивачем до матеріалів справи.
Оплата за отримані послуги проводилась у безготівковій формі згідно переліку платіжних доручень, наведених на стор. 5 акту перевірки.
Доказів використання отриманих послуг від вказаного контрагента у господарській діяльності підприємства, зокрема наявності у власності барж або укладених будь-яких договорів щодо їх оренди, позивач суду не надав.
Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що до матеріалів справи надано достатньо документів для встановлення факту правомірності формування валових витрат та податкового кредиту відповідно до вимог Податкового кодексу України.
Відтак, доказів, які розкривають зміст та обсяг вказаних операцій з метою їх подальшого використання позивачем у господарській діяльності суду не надано, як і не доведено реальну можливість здійснення такого роду господарських операцій спірним контрагентом ТОВ "Альянс Сістемс".
Суд вважає необхідним відмітити, що підставою для висновків про порушення позивачем порядку формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат є недоведеність того, що роботи, по яких виник податковий кредит та валові витрати, були виконані саме ТОВ "Альянс Сістемс"., з урахуванням того, що на даному підприємстві відсутні основні фонди та робоча сила, а не відображення у податковому обліку позивача податкових накладних.
Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:
- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;
- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;
- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;
- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Таким чином, суд вважає, що сам факт наявності у позивача актів виконаних робіт та податкових накладних не може бути підставою для формування позивачем податкового кредиту та валових витрат, за встановлення відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.
При цьому, суд приймає до уваги, не повне відображення в актах виконаних робіт перелік наданих спірним контрагентом послуг, що унеможливлює ідентифікувати їх відповідність умовам укладеного договору, про що описано ревізором-інспектором в акті перевірки та спростовано представником позивача під час розгляду справи.
Адже, у ході перевірки було встановлено відсутність у ТОВ "Альянс Сістемс" необхідних умов та ресурсів для виконання послуг, а основною діяльністю ТОВ "Альянс Сістемс" є оптова торгівля офісною технікою та устаткуванням, що не відповідає переліку послуг, які вказані у первинних документах ПП "Судосервіс".
При цьому, суд погоджується з позицією позивача щодо безпідставності висновку відповідача, покладеного в основу оскаржених податкових повідомлень-рішень про нікчемність угод, укладених позивачем з ТОВ "Альянс Сістемс", на підставі ст. 228 та ч. 2 ст. 215 ЦК України, виходячи з наступного.
Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Ч. 2 ст. 215 цього Кодексу визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаного договору поставки, відповідачем не наведено.
В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Проте, в ході офіційного з'ясування обставин справи та за результатами дослідження наданих позивачем до матеріалів справи перинних документів судом не встановлено реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Альянс Сістемс" щодо надання послуг позивачу, що є підставою для визнання відсутності прав у позивача для формування податкового кредиту та валових витрат на підставі отриманих від ТОВ "Альянс Сістемс" первинних документів, оскільки вони не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Суд зауважує, що позивач, як суб'єкт господарювання при здійсненні своєї підприємницької діяльності на свій ризик, повинен бути обізнаним з колом суб'єктів, які мають права та можливості щодо здійснення такого роду робіт та послуг на постійній основі та поважають ділову репутацію своїх контрагентів шляхом надання для підтвердження своєї добросовісної діяльності рішення судів щодо оскарження дій податкового органу або їх посадових осіб при встановлені неправдивої інформації стосовно їх фінансово-господарської діяльності.
Оцінюючи подані сторонами докази та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд, з'ясувавши докази, наявні в матеріалах справи, приходить до висновку, що відповідачем доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку із чим позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 09 серпня 2013 р.
Суддя Дубровна В.А.
кат. 8.2.6