12 серпня 2013 р. Справа № 804/10080/13-а
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий суддя суддіБукіна Л. Є. Захарчук Н.В., Куделько Н.Є.,
при секретарі судового засіданняКузнецов С.М.,
за участю:
пердставника позивача представника відповідача представника третьої ОСОБА_5, Белінська О.І., Субочева Т.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_8 до Державної виконавчої служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» про визнання протиправними дії та скасування постанови,-
ОСОБА_8 (далі - позивач) 24.07.2013 року звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом (із урахуванням уточнень) до Державної виконавчої служби України (далі - відповідач, ДВС України), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», у якому просить:
- визнати протиправними дії начальника відділу примусового виконання рішень ДВС України Черноволова В.А. щодо винесення постанови від 05.07.2013 року про скасування постанови від 10.06.2013 року про закінчення виконавчого провадження №33289878;
-скасувати постанову від 05.07.2013 року, винесену начальником відділу примусового виконання рішень ДВС України Черноволовим В.А. про скасування постанови від 10.06.2013 року про закінчення виконавчого провадження №33289878.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржена постанова винесена із порушенням вимог чинного законодавства, оскільки на момент прийняття державним виконавцем постанови від 10.06.2013 року про закінчення виконавчого провадження вимоги закону порушені не були, тому були відсутні підстави для винесення постанови про її скасування. Скасування судового рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області, на підставі якого закінчено виконавче провадження, є підставою для повторного звернення до виконання виконавчого документа, оскільки на момент винесення постанови від 10.06.2013 року про закінчення виконавчого провадження судове рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області було чинним, а тому відповідало вимогам закону.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю, надав пояснення, аналогічні доводам позовної заяви.
Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на правомірність дій начальника відділу примусового виконання рішень ДВС України Черноволовим В.А.
Представник третьої особи проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити, оскільки начальник відділу примусового виконання рішень ДВС України Черноволов В.А. прийняв оскаржену постанову у межах здійснення контролю за рішеннями державного виконавця, а тому вона прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства. Також зазначено, що позивачем пропущено десятиденний строк звернення до суду щодо оскарження постанови.
Заслухавши пояснення представників осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази у справі, проаналізувавши чинне законодавство, суд доходить висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження».
Судом встановлено, що в відділі примусового виконання рішень ДВС України перебував на виконанні виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 від 06.06.2012 року №3224 про звернення стягнення на нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, у рахунок заборгованості, яка виникла за укладеним ОСОБА_8 з Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» договором про надання траншу № SMЕ0024286 від 12.07.2011р.
Виконавче провадження відкрито 06.07.2012 року за №33289878.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12.03.2013 року визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 06.06.2012 р.
Згідно із п.4 ч.1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
У зв'язку з чим, на підставі п.4 ч.1 статті 49, статті 50 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України прийнято постанову від 10.06.2013 року про закінчення виконавчого провадження.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26.06.2013 року рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12.03.2013 року скасовано.
Начальником відділу примусового виконання рішень ДВС України Черноволовим В.А. 05.07.2013 року прийнято постанову, якою постанову про закінчення виконавчого провадження №33289878 від 10.06.2013 року скасовано та зобов'язано державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому Законом.
Зазначена постанова мотивована тим, що відповідно до вимог ч.1 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження», завершене виконавче провадження не може бути розпочато знову, крім випадків, передбачених Законом. Право на повторне пред'явлення документа до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 Закону, надано стягувачам, яким повернуті виконавчі документи в порядку, встановленому статтею 47 Закону. Оскільки виконавче провадження закінчено на підставі п.4 ч.1 статті 49 Закону, стягувач позбавлений можливості пред'явити до виконання вищевказаний виконавчий документ повторно.
Суд не погоджується з такими висновками, виходячи із наступного.
Відповідно до ч.2 статті 83 Закону України «Про виконавче провадження» начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, визнати недійсним складений державним виконавцем акт, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.
Оскаржена постанови обґрунтована порушенням права стягувача на повторне пред'явлення виконавчого документа до виконання, при цьому не зазначено яку норму закону порушено державним виконавцем при прийнятті постанови про закінчення виконавчого провадження від 10.06.2013 року.
Як вбачається з матеріалів справи, постанова державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України від 10.06.2013 року про закінчення виконавчого провадження на момент її прийняття не суперечила вимогам закону, відповідала вимогам закону на момент її прийняття, а тому відсутні підстави для її скасування в межах здійснення контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Твердження третьої особи щодо пропущення позивачем десятиденного строку звернення до суду для оскарження постанови у судовому засіданні не знайшли свого підтвердження.
З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача про скасування постанови від 05.07.2013 року обґрунтовані і підлягають задоволенню. Також, суд, використовуючи право, передбачене ч. 2 ст. 11 КАС України, для повного захисту прав та інтересів позивача, вважає за необхідне визнати протиправною та скасувати зазначену постанову.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій начальника відділу примусового виконання рішень ДВС України Черноволова В.А. щодо винесення постанови від 05.07.2013 року про скасування постанови від 10.06.2013 року про закінчення виконавчого провадження №33289878, слід зазначити, що такі повноваження надано начальнику відділу згідно із ч.2 статті 83 Закону України «Про виконавче провадження», а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог в тій частині.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 34,41 грн. та заявлено клопотання про стягнення судового збору з відповідача. Враховуючи, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з урахуванням вимог частини 1 статті 94 КАС України, суд вважає за можливе присудити з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 17,20 грн.
Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_8 - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати постанову від 05.07.2013 року, прийняту начальником відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про скасування постанови від 10.06.2013 року про закінчення виконавчого провадження № 33289878.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_8 здійснені та документально підтвердженні судові витрати у розмірі 17 (сімнадцять) грн. 20 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.
Повний текст постанови складений 12.08.2013 року.
Головуючий суддя Судді Л.Є. Букіна Н.В. Захарчук Н.Є. Куделько