"08" серпня 2013 р.Справа № 921/700/13-г/17
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Андрусик Н.О.
Розглянув справу
за позовом Заступника Тернопільського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Державного агентства резерву України, м. Київ в особі Комунальної установи Тернопільської обласної ради "База спеціального медичного постачання" м. Тернопіль
до відповідача Підволочиської комунальної центральної районної лікарні, м. Підволочиськ Тернопільської області
про стягнення 17 929,55 грн. заборгованості.
за участю представників сторін:
позивача Ткач О.Є., уповноважена, довіреність № 36/б від 19.03.13р.;
відповідача: Ярема Р.А., уповноважений, довіреність без номеру від 08.08.13р.;
Вербіцька Н.Б., уповноважена, довіреність без номеру від 08.08.13р.;
прокурор: Грицько А.С., прокурор, посвідчення № 011559 від 26.10.12р., представник Тернопільської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері
Представникам сторін та прокурору роз'яснено права та обов'язки учасників судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 29, 811 ГПК України.
Судом в порядку ст. 811 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність письмового клопотання сторін.
Заступник Тернопільського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в особі Державного агентства резерву України, м.Київ в особі Комунальної установи Тернопільської обласної ради "База спеціального медичного постачання" м.Тернопіль, звернувся 08.07.2013р. до господарського суду Тернопільської області з позовом до Підволочиської комунальної центральної районної лікарні, м.Підволочиськ Тернопільської області, про стягнення 17 929,55 грн. заборгованості за передані матеріальні цінності мобілізаційного резерву.
Позов обґрунтовується копіями накладних №8/с від 24.02.1998р., №8/с від 24.02.1998р., №15/с від 02.07.1998р., №15/с від 02.07.1998р., №17/с від 02.07.1998р., №17/с без дати, №17/с без дати, №25/к від 28.09.1998р., №29/с від 08.12.1998р., №30/с від 14.12.1998р., №51/к від 09.12.1998р., №37 від 28.12.1998р., №2 від 19.02.1999р., №26 від 29.03.1999р., №15/с від 04.06.1999р., №20/с від 02.08.1999р., №31 від 08.07.1999р., №46/с від 07.10.1999р., №78 від 22.11.1999р., №14 від 11.10.2000р., №21/с від 14.05.2011р.; копіями довіреностей №875578 від 24.02.1998р., №135765 від 02.07.1998р., №694470 від 28.09.1998р., №204132 від 09.12.1998р., №204141 від 10.12.1998р., №204129 від 08.12.1998р., №205823 від 28.12.1998р., №824247 від 19.02.1999р., №091064 від 29.03.1999р., №277629 від 02.08.1999р., №746778 від 06.10.1999р., №676853 від 19.11.1999р., №10.10.2000р.;вимогою про сплату №54/б від 17.04.2013р.; розрахунком заборгованості; копією акту звірки від 28.10.2002р.; листом №195 від 10.10.2000р. та іншими матеріалами.
Ухвалою господарського суду від 10.07.2013р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 25.07.2013р. Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 ГПК України, на 08.08.2013р. у зв'язку з неявкою відповідача та через неподання сторонами усіх необхідних для розгляду справи документів.
В ході розгляду спору позивачем подано клопотання без номеру від 08.08.2013р., яке не заперечено прокурором, про зменшення ціни позову на 318,30 грн. (борг, що виник станом на 01.01.96р. і не підтверджений первинними документами).
Вказана заява прийнята судом розгляду, як така, що відповідає правам сторони, визначеними ст. 22 ГПК України, відтак розгляд справи здійснюється з урахуванням зменшених позовних вимог.
Позивач та прокурор в судовому засіданні 08.08.2013р. позовні вимоги підтримали та подали витребувані судом документи.
Представники відповідача в судовому засіданні 08.08.2013р. та згідно відзиву на позов просять застосувати позовну давність до спірних правовідносин та відмовити в задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, думку прокурора, оцінивши представлені докази в сукупності, господарський суд встановив наступне.
Згідно вимог ст. 121 Конституції України, Закону України "Про прокуратуру", ст. 29 ГПК України на органи прокуратури покладається представництво інтересів громадян та держави в судах у випадках, визначених Законом. Прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.
В силу ст. ст. 20, 36-1 Закону України "Про прокуратуру" при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб при наявності порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Обираючи форму представництва, передбачену частиною п'ятою статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру", прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.
Згідно ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві (ст. 2 ГПК України).
У відповідності до п. 1 "Положення про Державне агентство резерву України", затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 р. №463/2011 Державне агентство резерву України (Держрезерв України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економічного розвитку і торгівлі України. Держрезерв України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері державного матеріального резерву.
Згідно з ст. 1 Закону України "Про державний матеріальний резерв" від 24.01.1997 р. № 51/97-ВР державний резерв є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і в порядку, передбачених цим Законом. У складі державного резерву створюється незнижуваний запас матеріальних цінностей (постійно підтримуваний обсяг їх зберігання). До складу державного резерву входить, зокрема, мобілізаційний резерв - запаси матеріально-технічних та сировинних ресурсів, призначених для забезпечення розгортання виробництва військової та іншої промислової продукції, ремонту військової техніки та майна в особливий період, розгортання у воєнний час робіт по відновленню залізничних та автомобільних шляхів, морських та річкових портів, аеродромів, ліній і споруд зв'язку, газо-, нафтопродуктопроводів, систем енерго- і водопостачання для організації безперебійної роботи промисловості, транспорту і зв'язку, подання медичної допомоги.
У відповідності до положень розділу II статуту Комунальної установи Тернопільської обласної ради "База спеціального медичного постачання" (надалі - База спецмедпостачання) основною метою діяльності і завданнями Установи є робота з мобілізаційним резервом, зокрема, забезпечення поповнень, зберігань, освіжень, заміни та поновлень матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, здійснення їх відпуску, відповідно до встановлених вимог, зберігання такого майна тощо.
Як випливає з матеріалів справи, Комунальною установою Тернопільської обласної ради "База спеціального медичного постачання" на підставі листа Міністерства охорони здоров'я України №266 від 14.08.98р. на виконання наказу Управління охорони здоров'я Тернопільської облдержадміністрації №2 від 26.11.98р., по накладних №8/с від 24.02.1998р., №8/с від 24.02.1998р., №15/с від 02.07.1998р., №15/с від 02.07.1998р., №17/с від 02.07.1998р., №17/с без дати, №17/с без дати, №25/к від 28.09.1998р., №29/с від 08.12.1998р., №30/с від 14.12.1998р., №51/к від 09.12.1998р., №37 від 28.12.1998р., №2 від 19.02.1999р., №26 від 29.03.1999р., №15/с від 04.06.1999р., №20/с від 02.08.1999р., №31 від 08.07.1999р., №46/с від 07.10.1999р., №78 від 22.11.1999р., №14 від 11.10.2000р., №21/с від 14.05.2011р. передано з мобілізаційного резерву, а відповідачем у справі - Підволочиською комунальною центральною районною лікарнею через своїх представників, які діяли на підставі довіреностей на отримання ТМЦ №875578 від 24.02.1998р., №135765 від 02.07.1998р., №694470 від 28.09.1998р., №204132 від 09.12.1998р., №204141 від 10.12.1998р., №204129 від 08.12.1998р., №205823 від 28.12.1998р., №824247 від 19.02.1999р., №091064 від 29.03.1999р., №277629 від 02.08.1999р., №746778 від 06.10.1999р., №676853 від 19.11.1999р., №10.10.2000р., прийнято у власність товар - медикаменти, загальною вартістю 17611,25 грн. Факт отримання Товару підтверджується підписами представників відповідача в графі накладних про отримання, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей та не заперечено відповідачем у встановленому законом порядку.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, який набрав чинності 01.01.04 р., щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Пунктом 4 Розділу IX "ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ" Господарського кодексу України, котрий набрав чинності з 1 січня 2004 р., встановлено, що Господарський кодекс України застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу. До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.
Беручи до уваги, що правовідносини між сторонами виникли до набрання чинності відповідними положеннями ЦК України та ГК України і продовжують діяти після набрання ними чинності (з 01.01.04р.) в частині оплати вартості отриманих медикаментів, тому до зазначених правовідносин застосовуються норми ЦК України з урахуванням особливостей норм ГК України.
За загальними положеннями цивільного законодавства зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є також дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Із змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи статті 174 ГК України.
За змістом ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України угода, для якої законом не встановлена певна форма, вважається також укладеною, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Отже, за даних обставин суд вважає, що між сторонами по справі виникло господарське зобов'язання, в силу якого за ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Прокурор стверджує, що Підволочиською комунальною центральною районною лікарнею порушено господарське зобов'язання в частині проведення оплати вартості отриманих від позивача медикаментів, внаслідок чого станом на 10.06.2013р. (дата оформлення позовної заяви) борг відповідача не погашено і складає 17611,25 грн.
Відповідно до ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару.
Статями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено обов'язок учасників господарських відносин належним чином виконувати свої зобов'язання відповідно до вказівок закону, інших правових актів, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
У відповідності до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про державний матеріальний резерв", державний резерв матеріальних цінностей є недоторканним і може використовуватися лише за рішенням Кабінету Міністрів України.
Згідно ч. 4 ст. 12 Закону України "Про державний матеріальний резерв" відпуск із державного резерву матеріальних цінностей, що підлягають освіженню (поновленню) і зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях системи державного резерву провадиться за рішенням центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом. Такий відпуск провадиться на конкурсних засадах. Кошти, отримані внаслідок такої реалізації, спрямовуються на придбання та закладення до державного резерву аналогічних матеріальних цінностей. Освіження (поновлення) матеріальних цінностей державного резерву, що знаходяться на зберіганні на підприємствах, в установах і організаціях (відповідальних зберігачів), а також заміна їх на продукцію аналогічного асортименту та якості здійснюється ними самостійно без залучення додаткових коштів.
Як встановлено та вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання листа Міністерства охорони здоров'я України №266 від 14.08.1998р. та наказу Управління охорони здоров'я Тернопільської облдержадміністрації №2 від 26.11.1998р. відпустив відповідачу у справі без попередньої оплати медикаменти, які мають мінімальний термін придатності та вивільнені після освіження з розривом у часі, про що свідчать накладні №8/с від 24.02.1998р., №8/с від 24.02.1998р., №15/с від 02.07.1998р., №15/с від 02.07.1998р., №17/с від 02.07.1998р., №17/с без дати, №17/с без дати, №25/к від 28.09.1998р., №29/с від 08.12.1998р., №30/с від 14.12.1998р., №51/к від 09.12.1998р., №37 від 28.12.1998р., №2 від 19.02.1999р., №26 від 29.03.1999р., №15/с від 04.06.1999р., №20/с від 02.08.1999р., №31 від 08.07.1999р., №46/с від 07.10.1999р., №78 від 22.11.1999р., №14 від 11.10.2000р., №21/с від 14.05.2011р., довіреності на отримання ТМЦ №875578 від 24.02.1998р., №135765 від 02.07.1998р., №694470 від 28.09.1998р., №204132 від 09.12.1998р., №204141 від 10.12.1998р., №204129 від 08.12.1998р., №205823 від 28.12.1998р., №824247 від 19.02.1999р., №091064 від 29.03.1999р., №277629 від 02.08.1999р., №746778 від 06.10.1999р., №676853 від 19.11.1999р., №10.10.2000р. та не заперечується відповідачем у встановленому законом порядку, навпаки підтверджено в судовому засіданні представниками відповідача та згідно відзиву на позову заяву.
Враховуючи, що між сторонами не було встановлено строку виконання зобов'язання по оплаті товару, тому слід керуватися ч. 2 ст. 530 ЦК України, згідно якої якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Надіслані на адресу відповідача вимоги №100/б від 08.08.2013р. та №54/б від 17.04.2013р. з вимогою погасити борг, залишені Підволочиською комунальною центральною районною лікарнею без задоволення.
В силу приписів ст. ст. 11, 16, 509 ЦК України та ст.ст. 1, 2 ГПК України кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Станом на день прийняття судом рішення відповідач не погасив заборгованість в розмірі 17611,25 грн. та не надав суду жодних документів, які б спростовували суму заявленого до стягнення боргу чи підтверджували б його сплату.
Досліджуючи заяву відповідача про застосування до спірних правовідносин наслідків спливу строку позовної давності та, відповідно, відмови у задоволенні позову з цих підстав, суд враховує таке.
Згідно ст. 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися, про порушення свого права.
Відповідно до ст. 165 ЦК УРСР, якщо строк виконання зобов'язання не встановлений або визначений моментом витребування, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі провести виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати таке зобов'язання в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із закону, договору або змісту зобов'язання.
Станом на 01.01.2004р. (дату набрання чинності ЦК України) позивач не звертався до відповідача з вимогою про сплату заборгованості в загальній сумі 17611,25 грн. в порядку ст. 165 ЦК УРСР, з огляду на що період до 01.01.2004 р. не може вважатися таким, протягом якого відбувався перебіг строку позовної давності, відтак, до спірних правовідносин необхідно застосувати положення Цивільного кодексу України, в силу вимог ст. 268 якого позовна давність не поширюється, зокрема, на вимогу центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, стосовно виконання зобов'язань, що випливають із Закону України "Про державний матеріальний резерв".
Згідно положень Статуту позивача, Комунальна установа Тернопільської обласної ради "База спеціального медичного постачання" підпорядкована, підзвітна і підконтрольна Тернопільській обласній раді. Разом з тим, управління державним резервом матеріальних цінностей, робота з яким в силу приписів розділу ІІ Статуту установи є основною метою діяльності Бази, у відповідності до вимог Закону України "Про державний матеріальний резерв", належить до компетенції центральних та місцевих органів виконавчої влади, тому на правовідносини, що склалися між сторонами в силу вимог ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється.
З огляду на наведене, доводи прокурора про порушення майнових прав позивача є правомірними, документально підтвердженими та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку, а тому згідно ст. 15 ЦК України, порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача 17611,25 грн. заборгованості за поставлені з мобілізаційного резерву медикаменти.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача у справі.
У судовому засіданні 08.08.2013р. оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду відповідно до ст. 85 ГПК України.
З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Законом України "Про державний матеріальний резерв", ст.ст. 76, 165 ЦК УРСР, ст.ст. 11, 15, 16, 268, 509, 525-526, 530, 655, 691, 692, Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 42-47, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 811, 82, 85, 116, 117 ГПК України, господарський суд, -
Вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Підволочиської комунальної центральної районної лікарні, м. Підволочиськ Тернопільської області, вул. Мстислава, 102, ідент. код 02000984,
- 17611,25 грн. заборгованості за передані матеріальні цінності мобілізаційного резерву на користь Комунальної установи Тернопільської обласної ради "База спеціального медичного постачання" м. Тернопіль, вул. Крушельницької, 18/302, ідент. код 00182113;
- 1 720,50 грн. судового збору в дохід Державного бюджету України, одержувач УДКСУ м. Тернопіль 22030001, ЄДРПОУ одержувача 37977726, р/р 31217206783002 у ГУДКСУ у Тернопільській області, ЄДРПОУ суду 03500022, МФО 838012, код класифікації доходу 22030001, призначення платежу - "судовий збір", код 03500022, пункт 1) позовної заяви майнового характеру.
Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони та прокурор мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.
Повний текст рішення складено "12" серпня 2013 року.
Суддя Н.О. Андрусик