1[1]
"22" липня 2013 р. колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді Боголюбської Л.Б.,
суддів Дзюбіна, Осіпової Л.О.,
за участю прокурора Ємця А.А.,
захисника ОСОБА_1,
особи, яка звільнена від кримінальної відповідальності, - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, Волянської Л.В. на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 19 квітня 2013 року, -
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 19 квітня 2013 року
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Києва, громадянка України, з вищою освітою, заміжня, працююча на посаді коменданта ЖБК "Журналіст-3", яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судима, -
звільнена від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст. 368-3 КК України з передачею її на поруки колективу ЖБК "Журналіст-3" за умови, що вона протягом одного року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку, а кримінальна справа щодо неї закрита.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2, працюючи на посаді голови правління ЖБК «Журналіст - 3», відповідно до наказу № 4 « Про призначення на посаду» від 19.08.2002 року та протоколу № 4 правління ЖБК « Журналіст - 3» від 15.03.2012 року, який здійснює повсякденне керівництво діяльністю кооперативу, забезпечує виконання рішень загальних зборів членів кооперативу та правління, має право підпису платіжних документів та право укладати угоди та інші операції, пов'язані з діяльністю кооперативу, будучи службовою особою юридичної особи приватного права, одержала неправомірну вигоду за вчинення дій з використанням наданих їй повноважень в інтересах особи, яка її надає, за таких обставин.
19 червня 2012 року до ОСОБА_2 як до голови правління ЖБК «Журналіст - 3» звернувся представник ТОВ «Формат» ОСОБА_3 з пропозицією розміщення рекламних носіїв у будинку за адресою: АДРЕСА_1.
ОСОБА_2, реалізуючи злочинний умисел спрямований на отримання неправомірної вигоди за розміщення рекламних носіїв в під'їздах та ліфтах вищевказаного будинку, погодилась на пропозицію ОСОБА_3 укласти безоплатний договір сервітуту на розміщення рекламних носіїв у під'їзді будинку, за умови, що ОСОБА_3 передасть їй особисто 3000 грн.
Під час наступної зустрічі 20.06.2012 року ОСОБА_2 повідомила ОСОБА_3, що екземпляр переданого договору, її влаштовує та знову обумовила, що за укладення договору останній повинен їй особисто передати 3000 грн.
22.06.2012 року приблизно о 13 год. 00 хв. ОСОБА_2 в приміщенні кабінету, розташованого на першому поверсі будинку АДРЕСА_1, в ході зустрічі з ОСОБА_3 отримала від останнього грошові кошти у розмірі 3000 грн. за розміщення рекламних носіїв в під'їзді вищевказаного будинку, чим довела до кінця реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на отримання неправомірної вигоди за укладення договору сервітуту від 22.06.2012 року.
В своїй апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить постанову суду як незаконну та необґрунтовану скасувати в зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, посилаючись на те, що об'єктом злочинного посягання, передбаченого ч. 3 ст. 368-3 КК України, була неправомірна вигода, яку отримала ОСОБА_2 за дії вчинені з використанням службових повноважень, і це має велику суспільну небезпеку. Рішення про закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_2 та її звільнення від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки трудовому колективу ЖБК "Журналіст-3" є, на думку апелянта, неправильним, так як ОСОБА_2 як бувший голова правління може продовжувати вплив на працівників колективу та у такий спосіб уникати виховного впливу. Оскільки ОСОБА_2 ініціювала внесення клопотання від колективу ЖБК « Журналіст - 3» до суду про взяття її на поруки, апелянт уважає, що це є наміром ухилитися від кримінальної відповідальності, а її щире каяття є відпрацьованою позицією захистити себе від кримінальної відповідальності.
Захисником ОСОБА_2 на вказану апеляцію були внесені заперечення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію, пояснення ОСОБА_2 та її захисника, які заперечували проти апеляції і просили постанову суду першої інстанції залишити без зміни, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляції, колегія суддів уважає, що апеляція задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до положень ст. 47 КК України особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності з передачею на поруки за умови, що вона вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості. Підставою такого звільнення є щире каяття особи, яке свідчить про її бажання спокутувати провину перед колективом підприємства, установи чи організації та виправити свою поведінку.
З матеріалів кримінальної справи убачається, що суд першої інстанції під час судового розгляду справи, яка надійшла до суду з обвинувальним висновком, переконався, що діяння, яке поставлено в провину ОСОБА_2, мало місце, воно містить склад злочину, передбачений ч.3 ст. 368 - 3 КК України, і ОСОБА_2 винна в його вчиненні.
Висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, ніким із учасників судового розгляду не оспорювалися і не оспорюються в апеляційній інстанції.
Дії ОСОБА_2 за ч.3 ст. 368 - 3 КК України кваліфіковані вірно.
Згідно до положень ст. 12 КК України злочин, передбачений ч.3 ст. 368 - 3 КК України, відноситься за класифікацією до злочинів середньої тяжкості.
Із даних Головного управління оперативної інформації МВС України від 23.06.2012 року ( т.1, а.с. 172) убачається, що ОСОБА_2 раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, тобто злочин вчинила вперше.
Таким чином, у суду першої інстанції були наявні матеріально - правові підстави звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею її на поруки.
З матеріалів кримінальної справи слідує, що ОСОБА_2 була притягнута як обвинувачена у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 - 3 КК України, згідно до постанови старшого слідчого прокуратури Дніпровського району м. Києва від 09 липня 2012 року і кримінальна справа щодо неї надійшла до суду першої інстанції з обвинувальним висновком.
Свою вину у вчиненні злочину ОСОБА_2 визнавала як на досудовому слідстві, так і в суді першої та апеляційної інстанції, при цьому дала критичну оцінку своїй протиправній поведінці, засудила її.
З огляду на викладене, колегія суддів уважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про щирість каяття ОСОБА_2
До суду першої інстанції з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК України звернулася сама обвинувачена та колектив ЖБК «Журналіст - 3».
Клопотання колективу ЖБК «Журналіст - 3» оформлене протоколом загальних зборів № 3 від 21 березня 2013 року, згідно до якого загальні збори були ознайомлені зі змістом обвинувального висновку, який надала ОСОБА_2, були вислухані її пояснення та виступи членів колективу, було прийнято рішення про взяття ОСОБА_2 на поруки.
Таким чином, прохання колективу ЖБК « Журналіст - 3» є вмотивованим, належно оформленим, свідчить про поручительство колективу про те, що ОСОБА_2 не допустить надалі суспільно небезпечної поведінки, і про зобов'язання проводити з нею відповідну виховну роботу.
За таких обставин, колегія суддів уважає, що суд першої інстанції за зазначених вище підстав та належно оформленого клопотання, скориставшись своїм правом, обґрунтовано прийшов до висновку про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки.
Колегія суддів уважає надуманими посилання апелянта на те, що щире каяття ОСОБА_2 є відпрацьованою позицією захистити себе від кримінальної відповідальності, оскільки в цьому переконалася під час апеляційного розгляду справи. Надуманим і таким, що не ґрунтується на матеріалах справи, колегія суддів також уважає і твердження про те, що ініціювання внесення клопотання від колективу ЖБК «Журналіст - 3» до суду про взяття її на поруки є наміром ОСОБА_2 ухилитися від кримінальної відповідальності та справедливого покарання, тому що особа, яка притягується до кримінальної відповідальності, не позбавлена права і самостійно ініціювати звернення з клопотанням про звільнення з передачею на поруки.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду про задоволення клопотання колективу ЖБК « Журналіст - 3», членом якого є ОСОБА_2, про передачу її на поруки є законним і обґрунтованим та не підлягає скасуванню, як про це просить у своїй апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 10 КПК України 1960 року суд обґрунтовано у судовому засіданні виніс постанову про закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_2
Керуючись п.15 Розділу ХІ « Перехідні положення» КПК України 2012 року, ст.ст. 365, 366, 382 КПК України 1960 року, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва, -
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення.
Постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 19 квітня 2013 року про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за ч.3 ст. 368 - 3 КК України з передачею на поруки колективу ЖБК «Журналіст - 3» та про закриття щодо неї справи - залишити без зміни.
________________ _______________ ______________
Боголюбська Л.Б. Дзюбін В.В. Осіпова Л.О.
Справа № 11/796/1346/2013 Категорія КК: ч. 3 ст. 386 - 3
Головуючий у першій інстанції Федосєєв С.В.
Доповідач Боголюбська Л.Б.