01 серпня 2013 року м. Київ К/9991/41373/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
суддів: Калашнікової О.В., Леонтович К.Г., Сіроша М.В.,
розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2012 року у справі №2а-187/5891/11 за позовом прокуратури Сумської області до Сумської міської ради, треті особи: ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання нечинним рішення, -
У січні 2012 року прокуратура Сумської області звернулася в суд з позовом до Сумської міської ради, треті особи: ОСОБА_1, ОСОБА_2, в якому просила визнати незаконними пункти 3,4 додатку до рішення Сумської міської ради №300-МР від 23.02.2011 року "Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення, яким був наданий громадянам ОСОБА_1, та ОСОБА_2, дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських споруд (дорізка до існуючої земельної ділянки) по вул. Косівщинська, 100,102, територія яких відповідно до Генерального плану розвитку міста Суми розташована частково в межах червоних ліній запроектованої магістральної вулиці Кутузова та території багатоквартирної житлової забудови. У зв'язку з чим вважав, що рішення в цій частині прийнято з порушенням вимог ст.ст. 1,3,12 Закону України "Про планування і забудову територій України" (чинного на час його прийняття).
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2012 року, позовні вимоги задоволені. Визнане незаконним рішення Сумської міської ради №300-МР від 23.02.2011 року "Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам" в частині надання згідно пунктів 3 та 4 додатку до рішення, дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просять скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23 лютого 2011 року Сумською міською радою було прийняте рішення №300-МР від 23.02.2011 року "Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам", яким згідно п.3,4 додатка до рішення громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по вул. Косівщинська, 100, 102. Заступником прокурора Сумської області 20.06.2011 року на вказане рішення згідно ст.21 Закону України "Про прокуратуру" був внесений протест про скасування як незаконних п.п.3,4 додатку до рішення Сумської міської ради №300-МР від 23.02.2011 року "Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам". За результатами розгляду протесту, 01.08.2011 р. Сумська міська рада листом від 27.07.2011 р. за №439 повідомила, що рішення за результатами розгляду вказаного протесту прийнято не було.
Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення в частині надання згідно пунктів 3 та 4 додатку до рішення, дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_2, не виконав вимог Закону України "Про планування і забудову територій".
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.
Відповідно ст. 10 Закону України "Про планування і забудову територій" від 20.04.2000р. № 1699-III планування територій на місцевому рівні забезпечується відповідними місцевими радами та їх виконавчими органами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями відповідно до їх повноважень, визначених законом, і полягає у розробленні та затвердженні генеральних планів населених пунктів, схем планування територій на місцевому рівні та іншої містобудівної документації, регулюванні використання їх територій, ухваленні та реалізації відповідних рішень про дотримання містобудівної документації.
Згідно ст. 12 Закону України "Про планування і забудову територій" від 20.04.2000р. № 1699-III генеральним планом населеного пункту, який є містобудівною документацією, яка визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту (ст.1 закону), визначаються потреби в територіях для забудови та іншого використання; черговість і пріоритетність забудови та іншого використання територій; межі функціональних зон, пріоритетні та допустимі види використання та забудови територій; планувальна структура та просторова композиція забудови населеного пункту; інші вимоги, визначені державними будівельними нормами.
Міські ради та їх виконавчі органи в межах повноважень, визначених законом, зокрема, питання вибору, вилучення (викупу), надання у власність чи в користування земельних ділянок, а також питання щодо розташування та проектування нового будівництва, повинні вирішувати відповідно до генеральних планів населених пунктів.
Разом з тим, згідно листів управління архітектури та містобудування Сумської міської ради від 29.08.2011р. за №100/11.0116, від 21.11.2011 р. за №1250/11.0112 та викопіювання з генерального плану міста, земельні ділянки по вул. Косівщинська, 100,102 в м. Суми, відповідно до чинного генерального плану м. Суми, розташовані частково в межах червоних ліній запроектованої магістральної вулиці Кутузова та території багатоквартирної житлової забудови та розміщення житлових будинків, господарських будівель і споруд на вказаних земельних ділянках, що виділені у власність та надаються в оренду ОСОБА_1 та ОСОБА_2, не передбачено діючим генеральним планом м. Суми.
Лист управління від 19.01.2011 р. за №36/11.01-10 готувався на основі графічних матеріалів, наданих саме третіми особами відповідно до ст. 123 Земельного кодексу України, згідно якої особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної ради та до клопотання додає графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування, тобто фактично орієнтовне розміщення зазначеної земельної ділянки. Однак, управлінням архітектури та містобудування Сумської міської ради чітко зазначено, що відповідно до генерального плану м. Суми, вказані земельні ділянки розташовані частково в межах червоних ліній запроектованої магістральної вулиці Кутузова та території багатоквартирної житлової забудови.
Лист від 19.10.2011 р. за №1-1771 державного підприємства Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "Діпромісто" не може бути підтвердженням того, що земельні ділянки по вул. Косівщинська, 100,102, відносяться до категорії земель житлової і громадської забудови, оскільки зі змісту вказаного листа в ньому йде мова лише про те, що до категорії земель житлової і громадської забудови відповідно до генерального плану м. Суми відноситься території північніше вул. Косівщинська, однак, не спростовує того факту, що саме земельні ділянки-дорізки по вул. Косівщинська, м. Суми, щодо відведення яких оскаржуваним рішенням надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою, розташовані частково в межах червоних ліній запроектованої магістральної вулиці Кутузова на території багатоквартирної житлової забудови.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином при прийнятті оскаржуваного рішення Сумською міською радою щодо вирішення питання про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою для відведення земельних ділянок третім особам не було додержано вимог ст.12 Закону України "Про планування і забудову територій", від 20.04.2000, № 1699-III, а саме не проведено перевірку відповідності розташування на місцевості зазначених земельних ділянок генеральному плану забудови м Суми.
Враховуючи вищенаведене суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: