"04" червня 2013 р. м. Київ К/9991/61173/11
Вищий адміністративний суд України колегією суддів у складі
Гашицького О.В., Горбатюка С.А., Мороз Л.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про перерахунок пенсії, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 24 червня 2011 року,
установив:
У поданій до суду в червні 2009 року позовній заяві ОСОБА_4 зазначав, що з 1992 року є військовим пенсіонером і має право на перерахунок розміру призначеної йому пенсії з урахуванням нового виду грошового забезпечення, введеного наказом Міністра оборони України від 14 квітня 2007 року № 175 «Про встановлення граничних розмірів премії військовослужбовцям Збройних Сил України» на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28 березня 2007 р. № 594 «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у 2007 році) (далі - Наказ МО № 175, Постанова КМ № 594 відповідно). Однак Головним управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - ГУПФ) відмовлено в перерахунку розміру пенсії, призначеної йому.
Посилаючись на наведене та положення статей 3, 8, 17, 21, 22, 24, 46, 48, 55, 124, 129 Конституції України, позивач просив зобов'язати відповідача визнати за ним з 1 квітня 2007 року право на перерахунок пенсії з урахуванням премії та здійснити перерахунок розміру призначеної йому пенсії з урахуванням 85 % премії, встановленої Наказом МО № 175 на підставі Постанови КМ № 594.
Апеляційний суд м. Києва своїм рішенням у формі ухвали від 24 червня 2011 року скасував постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 8 липня 2011 року про задоволення позову ОСОБА_4 і відмовив у задоволенні позову.
Судом касаційної інстанції визнано поважною причину пропуску позивачем строку на касаційне оскарження ним рішення суду апеляційної інстанції.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права, просить скасувати його рішення, вийшовши за межі наведених у ній доводів, та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. Зокрема позивач зазначив про на його думку невиправдано довготривалий за часом судовий розгляд цієї справи, викладену в позовній заяві вимогу незастосування строків позовної давності, допущену апеляційним судом внаслідок невиконання статті 3 Конституції України дискримінацію, встановлену статтею 152 Конституції України необхідність відшкодування державою відповідно до статті 1175 Цивільного кодексу України (ЦК) шкоди, заподіяної особі в результаті прийняття органом державної влади нормативного акта, визнаного неконстутиційним/незаконним.
Перевіривши наведені позивачем доводи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права і правової оцінки ними обставин
у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.
Відповідно до частини третьої статті 63 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством.
Постановою КМ № 594 Міністерству оборони України дозволено здійснювати у поточному році, починаючи з 1 квітня преміювання військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу понад установлений законодавством розмір у межах видатків, передбачених для грошового забезпечення у 2007 році.
На виконання цієї постанови наказом МО № 175 встановлено граничні
розміри премії, яка може бути виплачена військовослужбовцям у межах видатків
на грошове забезпечення на 2007 рік.
Аналіз змісту наведених норм права свідчить про те, що премія, яку позивач просив врахувати для обчислення нового розміру пенсії, носила тимчасовий характер, її виплата була дозволена за наявності передбачених підстав лише в межах видатків, передбачених у кошторисах військових частин для грошового забезпечення військовослужбовців у 2007 році. Конкретні розміри премії зазначеною постановою встановлені не були.
Отже, преміювання військовослужбовців, визначене Постановою КМ № 594, не може бути підставою для перерахунку розміру пенсії відповідно до частини третьої статті 63 Закону № 2262-ХІІ, оскільки носила тимчасовий характер.
За таких обставин висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для визнання протиправними дій відповідача та задоволення позовних вимог у цій справі є правильним. Викладені у касаційній скарзі та поясненнях до неї доводи позивача щодо неправильного застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення ним норм процесуального права ґрунтуються на помилковому тлумаченні наведених ним правових норм. Посилання позивача на порушення відповідачами положень статей 3, 17, 21, 22, 24, 46, 48, 55, 124, 129 Конституції України з тих же підстав не можуть бути взяті до уваги. Також немає підстав для застосування при розв'язанні цього спору положень статті 8 Основного Закону.
Згідно з матеріалами справи судом першої інстанції за позовною заявою, поданою 1 червня 2009 року, відкрито провадження в адміністративній справі 2 червня та розглянуто справу з ухваленням судового рішення 8 липня 2009 року. В наступних інстанціях судові справи розглядаються в межах їх організаційних та процесуальних можливостей у порядку черговості. Позивач не звертався до цих судів з клопотанням про прискорення розгляду справи відповідно до положень частини третьої статті 110 КАС, згідно з якою за обґрунтованим клопотанням позивача суддя вживає заходів щодо невідкладного розгляду і вирішення справи.
Що стосується вимоги позивача щодо незастосування судами при розгляді адміністративних справ строків позовної давності, то колегія суддів зауважує наступне.
Відповідно до статті 99 КАС адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Під словосполученням «іншими законами» не можуть розумітися положення глави 19 ЦК чи іншого нормативно-правового акту щодо позовної давності, оскільки позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, а адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах. Виходячи зі змісту статті 99 КАС, інші закони - це закони, які встановлюють строки звернення до адміністративного суду з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
Позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою. Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
Зважаючи на те, що позовна заява в адміністративній справі може містити цивільно-правову вимогу, позовна давність в адміністративних справах застосовується виключно до цивільно-правових вимог, які об'єднані в одне провадження з публічно-правовим спором.
Спір про перерахунок суб'єктом владних повноважень розмірів пенсії є публічно-правовим, а не цивільно-правовою вимогою, заявленою в адміністративній справі. У зв'язку з цим до таких вимог правила позовної давності, встановлені нормами глави 19 ЦК, не застосовуються.
На вимогу позивача про вихід суду касаційної інстанції за межі доводів касаційної скарги та застосування положень статті 152 Конституції України колегія суддів зауважує, що оскільки дії ГУПФ, до якого пред'явлено позов, не визнано неправомірними, то захист права зокрема на виплату пенсії в належному розмірі з підстав прийняття іншим органом державної влади нормативно-правового акта, що суперечить Конституції України, може відбуватися лише в порядку, визначеному частиною третьою статті 152 Конституції України, - шляхом звернення з позовом про відшкодування шкоди.
Із змісту касаційної скарги не вбачається неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права. Також відсутні підстави для висновку, що цим судом порушено норми процесуального права.
Апеляційним судом допущено описку у вступній частині судового рішення: замість його найменування «постанова» помилково зазначено «ухвала». Суд касаційної інстанції не позбавлений права відповідно до положень статті 169 КАС виправити зазначену описку.
Керуючись статтями 169, 220, 222- 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
ухвалив:
Уточнити в порядку виправлення описки назву рішення Апеляційного суду м. Києва від 24 червня 2011 року шляхом заміни у його вступній частині слова «ухвала» словом «постанова»
Залишити касаційну скаргу ОСОБА_4 без задоволення, постанову Апеляційного суду м. Києва від 24 червня 2011 року - без змін.
Чинним процесуальним законом не передбачена можливість оскарження цього рішення суду касаційної інстанції. Воно може бути переглянуте Верховним Судом України відповідно до положень статей 235- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді