Суддя 1 інстанції - Міщенко Г.А.
Суддя - доповідач Ханова Р.Ф.
Україна
Іменем України
12 березня 2009 року справа № 2-а-463/08/0508
зал судового засідання у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Ханової Р.Ф.
суддів: Василенко Л.А.
Старосуда М.І.
при секретарі судового засідання
Кірсановій М.В.
за участю представників:
від позивача:
Сліпченко О.О. - за дов від 6 жовтня 2009 року
від відповідача:
не з”явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуЛівадійської селищної ради м. Ялти Автономної Республіки Крим
на постанову Ворошиловського районного суду м. Донецька
від
22 грудня 2008 року
по адміністративній справі№2-а-463/08/0508
за позовом:
Товариства з обмеженою відповідальністю „Лівадійські бані”
до
Лівадійської селищної ради м. Ялти Автономної Республіки Крим
про
визнання нечинним рішення та спонукання до певних дій
Постановою Ворошиловського районного суду м. Донецька від 22 грудня 2008 року (арк. справи 56-60) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Лівадійські бані” до Лівадійської селищної ради про визнання нечинним рішення та спонукання до певних дій - задоволений повністю, внаслідок чого:
- рішення Лівадійської селищної ради 21-сесії 5 - го скликання №10 від 26 грудня 2007 року „Про розгляд колективного звернення мешканців смт. Лівадія” - визнано протиправним та скасовано;
- рішення Лівадійської селищної ради 21 -ї сесії 5-го скликання №10 від 26 грудня 2007 року „Про відміну рішення №49 9-ї сесії 5-го скликання Лівадійської селищної Ради від 13 грудня 2006 року „Про надання дозволу Товариству з обмеженою відповідальністю „Лівадійські бані” на складання проекту землеустрою під відвід в оренду земельної ділянки орієнтованою площею до 0,20 га під об'єктами нерухомості, розташованими за адресою: АРК, м. Ялта, смт. Лівадія, провулок Батуріна, 13 та АРК, м. Ялта, смт. Лівадія, провулок Батуріна, 10-а та прилеглу до них територію для будівництва та обслуговування готельно-оздоровчого центру” - визнано протиправним та скасовано,
- зобов'язано Лівадійську селищну раду утриматися від дій, направлених на створення перешкод в оформленні і узгодженні проектної документації із землеустрою, позбавлення Товариства з обмеженою відповідальністю „Лівадійські бані права на отримання в оренду земельної ділянки орієнтованою площею до 0,20 га під об'єктами нерухомості, розташованими за адресою: АРК, м. Ялта, смт. Лівадія, провулок Батуріна, 13 та АРК, м. Ялта, смт. Лівадія, провулок Батуріна, 10-а та прилеглу до них територію для будівництва та обслуговування готельно-оздоровчого центру.
В апеляційній скарзі (арк. справи 62-66) Лівадійська селищна рада (відповідач по справі), посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні вимог.
Представник відповідача до судового засідання не з'явився про дату, час і місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином, але до судового засідання не з'явився і, його неприбуття не перешкоджає розгляду справи відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.
В силу пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) визначається як переданий на вирішення адміністративного суду публічно - правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Специфіка ж публічно-правового спору обумовлена його підставою: він виникає у випадку порушення суб'єктом публічного управління суб'єктивних публічних прав та інтересів громадян або організацій (п.4 ст. 17 КАС України).
Крім того, відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владним управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі делегованих повноважень.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства Українидо адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крімвипадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією ( 254к/96-ВР ) чи законами України встановлено інший
порядок судового провадження.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльностісуб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чиприйняті (вчинені) вони:
на підставі, у межах повноважень та у спосіб, щопередбачені Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою цеповноваження надано;обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що маютьзначення для прийняття рішення (вчинення дії);безсторонньо (неупереджено);добросовісно;розсудливо;з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючинесправедливій дискримінації;пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу міжбудь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересівособи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття
рішення;своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України „Про місцеве самоврядування” від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Стаття 59 зазначеного Закону визначає, що є актами органів та посадових осіб місцевого самоврядування. Зокрема, відповідно до частини 1 цієї статті Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Відповідно до частини 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України - юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно - правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений іншій порядок судового вирішення.
Предметом спору в адміністративній юрисдикції є публічно-правові відносини, в цивільній - приватні відносини, а в господарській - господарські відносини (цивільні відносини у сфері господарювання).
Як вбачається з матеріалів справи (арк. справи 8-14) 24 березня 2004 року Лівадійська селищна рада (далі - відповідач) та Товариство з обмеженою відповідальністю „Лівадійські бані” уклали договір оренди земельної ділянки, розташованої за адресою: АРК, м. Ялта , смт. Лівадія, провулок Батуріна, буд. 10- а, загальною площею 0, 0087 га від 24 березня 2004 року. Державна реєстрація вказаного договору здійснена 22 червня 2005 року.
Позивач відповідно до договору купівлі-продажу від 19 жовтня 2006 року набув квартиру №2 в будинку №13 по пров. Батуріна в смт. Лівадія м. Ялта, АРК, про що свідчить витяг з державного реєстру право чинів та витяг з реєстру про реєстрацію права власності на нерухоме майно Комунального підприємства „Ялтинське БТІ” від 25 жовтня 2006 року (арк. справи 21-27).
Позивач відповідно до договору купівлі-продажу від 22 грудня 2003 року набув торгівельний павільйон, незакінчений будівництвом з об'ємом виконаних робіт 90% готовності, що знаходиться за адресою: АРК, м. Ялта, смт. Лівадія, пров. Батуріна, 10-а (арк. справи 28).
Відповідно до статті 120Земельного кодексу України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю абоспоруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якійвони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах,встановлених договором.
Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі абоспоруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувачапереходить право власності на ту частину земельної ділянки, яказайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частинуземельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яканеобхідна для їх обслуговування.
Таким чином, позивач, як власник приміщень, розташованих на земельній ділянці набув право на отримання в оренду земельної ділянки, на якій розміщені придбані за вказаними договорами купівлі продажу об”єкти нерухомого майна та частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Позивач звернувся до відповідача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.
Статтею 50Закона України „Про землеустрій” від 25 травня 2003 року №858-ІVзазначено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянокскладаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу),відчуження земельних ділянок.
Порядок складання проектів землеустрою щодо відведенняземельних ділянок встановлюється Кабінетом Міністрів України
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 травні 2004 року №677 затверджений порядок розроблення проектів землеустрою, в пункті третьому чітко визначено, що проект відведення земельної ділянки розробляється на підставі рішення сільської, селищної, міської ради, районної, Київської або Севастопольської міської держадміністрації, до повноважень яких належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок; укладених договорів між землевласниками і землекористувачами та розробником проекту відведення земельної ділянки; судового рішення.
Відповідач рішенням №49 від 13 грудня 2006 року (арк. справи 5) надав дозвіл позивачу на складання проекту землеустрою про відвід в оренду земельної ділянки орієнтовною площею до 0,20 га під об'єктами нерухомості, розташованими за адресою АРК, м. Ялта, смт. Лівадія, провулок Батуріна, 10-а та провулок Батуріна, 13 і прилеглої до них території для будівництва та обслуговування готельно-оздоровчого центру.
В подальшому це рішення було скасоване відповідачем. До моменту скасування відповідачем свого рішення №49 від 13 грудня 2006 року тривала розробка позивачем проекту землеустрою.
Предметом даного спору є правомірність прийняття відповідачем рішення №10 від 26 грудня 2007 року (арк. справи 6), яким відповідач заборонив позивачу проведення будь-яких робіт за адресою: АРК, м. Ялта, смт. Лівадія, провулок Батуріна, 10-а та провулок Батуріна, 13 у зв'язку з тим, що за інформацією депутата по округу №17 Власова Ю.Ю. та колективної скарги мешканців вул. Батуріна позивач з порушенням чинного законодавства здійснює будівельні роботи на земельній ділянці без відповідної дозвільної документації, та рішення №11 від 26 грудня 2007 року (арк. справи 7), яким на тих самих підставах було скасоване рішення №49 цієї ради.
Відповідно до статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 10 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 року №280/97-ВР, сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції й повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до статті 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 року №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Пунктом 34 частини 1 статті 26 вказаного Закону, виключно на прилюдних засіданнях сільської, селищної, міської ради розглядаються питання про вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Частиною третьою статті 124 Земельного Кодексу України вказує, передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118 та 123 Земельного Кодексу України.
Забороняючи позивачу проведення вищевказаних робіт, відповідач посилається на колективне звернення мешканців по вул. Батуріна та заслуховування інформації депутата по округу №17 Власова Ю.Ю, про те, що позивачем проводяться будівельні роботи на земельній ділянці без відповідно дозвільної документації, однак жодних доказів відповідачем при винесенні даних рішень не надано, і в порушення вимог чинного законодавства позивача не було запрошено на сесію для дачі пояснень з питань, які розглядалися сесією.
Крім того, колегія суддів зазначає, що позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача утриматися від дій, направлених на створення перешкод в оформленні і узгодженні проектної документації із землеустрою, позбавлення Товариства з обмеженою відповідальністю „Лівадійські бані права на отримання в оренду земельної ділянки орієнтованою площею до 0,20 га під об'єктами нерухомості, розташованими за адресою: АРК, м. Ялта, смт. Лівадія, провулок Батуріна, 13 та АРК, м. Ялта, смт. Лівадія, провулок Батуріна, 10-а та прилеглу до них територію для будівництва та обслуговування готельно-оздоровчого центру є передчасним, оскільки до моменту скасування відповідачем свого рішення №49 від 13 грудня 2006 року тривала розробка позивачем проекту землеустрою, і крім того, захист прав, свобод та інтересів є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Таким чином, прийняття судом рішення щодо захисту прав та інтересів осіб на майбутнє, без їх порушення, є безпідставним, за таких обставин постанова суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 24, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Лівадійської селищної ради на постанову Ворошиловського районного суду м. Донецька від 22 грудня 2008 року у справі 2-а-463/08/0508 -задовольнити частково.
Постанову Ворошиловського районного суду м. Донецька від 22 грудня 2008 року у справі 2-а-463/08/0508 - скасувати.
Прийняти нову постанову.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Лівадійські бані” - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Лівадійської селищної ради 21-сесії 5 - го скликання №10 від 26 грудня 2007 року „Про розгляд колективного звернення мешканців смт. Лівадія”;
Визнати протиправним та скасувати рішення Лівадійської селищної ради 21 -ї сесії 5-го скликання №10 від 26 грудня 2007 року „Про відміну рішення №49 9-ї сесії 5-го скликання Лівадійської селищної Ради від 13 грудня 2006 року „Про надання дозволу Товариству з обмеженою відповідальністю „Лівадійські бані” на складання проекту землеустрою під відвід в оренду земельної ділянки орієнтованою площею до 0,20 га під об'єктами нерухомості, розташованими за адресою: АРК, м. Ялта, смт. Лівадія, провулок Батуріна, 13 та АРК, м. Ялта, смт. Лівадія, провулок Батуріна, 10-а та прилеглу до них територію для будівництва та обслуговування готельно-оздоровчого центру” .
Стягнути з місцевого бюджету Ворошиловського району м. Донецька на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Лівадійські бані” судові витрати у сумі 1 грн. 70 коп.
В решті позовних вимог відмовити.
Вступна та резолютивна частини постанови постановлена у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 12 березня 2009 року. Повний текст постанови виготовлений 12 березня 2009 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий: Р.Ф. Ханова
Судді: Л.А. Василенко
М.І. Старосуд
З оригіналом згідно:
Суддя Р.Ф. Ханова