10 лютого 2009 р.
№ 18/296
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Хандуріна М.І., -головуючого,
Заріцької А.О.,
Короткевича О.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
арбітражного керуючого Васіна Євгена Євгеновича
на постанову
Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17 листопада 2008 року
у справі
господарського суду
№ 18/296
Полтавської області
за заявою
Приватного підприємства "Агрофірма "Довіра"
про
визнання її банкрутом,
ліквідатор
арбітражний керуючий Васін Є.Є.,
кредитори:
Управління Пенсійного фонду України в Кобеляцькому районі,
Полтавське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності,
Фонд державного загальнообов'язкового страхування на випадок безробіття Кобиляцький центр зайнятості,
Кременчуцька ОДПІ,
Полтавське ВАТ "Облагропостач",
ВАТ "Галещинсський машинобудівний завод сільськогосподарських машин та обладнання",
інвестор
Фермерське господарство "Покрова-2006",
за участю представників сторін: не з'явились;
встановив:
У вересні 2006 року Приватне підприємство "Агрофірма "Довіра" звернулося до господарського суду про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 02.10.2006 порушено провадження у справі, справу призначено до розгляду, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, припинено нарахування неустойки.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 16.11.2006 ПП "Агрофірма "Довіра" зобов'язано подати до офіційного друкованого органу оголошення про порушення справи про банкрутство, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Васіна Є.Є., якого зобов'язано скласти реєстр вимог кредиторів.
Постановою господарського суду Полтавської області від 27.03.2007 Приватне підприємство "Агрофірма "Довіра" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Васіна Є.Є., якого зобов'язано подати до офіційного друкованого органу оголошення про визнання боржника банкрутом.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 20.12.2007 (суддя Паламарчук В.В.) затверджено мирову угоду від 05.12.2007, укладену між кредиторами, боржником та інвестором. Припинено провадження у справі.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17.11.2008 (колегія суддів у складі: Ільєнок Т.В. -головуючий, Корсакова Н.В., Мельник С.М.) ухвалу господарського суду Полтавської області від 20.12.2007 скасовано, справу повернуто до господарського суду першої інстанції.
В касаційній скарзі арбітражний керуючий Васін Є.Є. просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, ухвалу господарського суду першої інстанції -залишити без змін. В обґрунтування посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого господарського суду України, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
За приписами ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон), норми якого превалюють в застосуванні над нормами господарсько-процесуального кодексу, як спеціальні норми права.
Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін.
За приписами ч. 1 ст. 36 Закону мирова угода може бути укладена тільки щодо вимог, забезпечених заставою, вимог другої та наступних черг, визначених статтею 31 цього Закону.
Згідно з ч. 4 ст. 37 Закону мирова угода має містити положення про: розміри, порядок і строки виконання зобов'язань боржника; відстрочку чи розстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини. Крім цього, мирова угода може містити умови про: виконання зобов'язань боржника третіми особами; обмін вимог кредиторів на активи боржника або його корпоративні права; задоволення вимог кредиторів іншими способами, що не суперечать закону.
Як вбачається з матеріалів справи, на засіданні комітету кредиторів ПП "Агрофірма "Довіра" 05.12.2007 більшістю голосів було прийнято рішення щодо укладення мирової угоди (протокол № 5) (а.с. 21-23 т. 2).
07.12.2007 ліквідатором банкрута -арбітражним керуючим Васіним Є.Є. подано заяву про затвердження мирової угоди у справі № 18/296 про банкрутство Приватного підприємства "Агрофірма "Довіра", до якої додано текст мирової угоди від 05.12.2007 з графіком погашення кредиторської заборгованості, протоколи засідання комітету кредиторів № 3 від 23.11.2008, № 4 від 28.11.2007, № 5 від 05.12.2007.
Зі змісту мирової угоди вбачається, що виплата вимог кредиторів, зокрема Кременчуцької ОДПІ третьої черги в сумі 14284,14 грн. відстрочується до 20.03.2009, виплата вимог Кременчуцької ОДПІ шостої черги в сумі 46895,27 грн. відстрочується до 20.08.2011.
Місцевий господарський суд, затверджуючи мирову угоду виходив з того, що наданий проект мирової угоди відповідає вимогам розділу IVЗакону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Київський міжобласний апеляційний господарський суд скасував ухвалу суду першої інстанції, вказавши, що суд першої інстанції не врахував наявність заборони на відстрочення термінів сплати податкових зобов'язань суб'єктів господарювання за податками та зборами, що суперечить Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", та ч. 2 ст. 36 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", дію якої зупинено на 2007 рік вказаним Законом. Крім того вказав, що до мирової угоди не додано угоди про перевід боргу інвестору, чим порушено вимоги ст.201 ЦК України.
Колегія суддів Вищого господарського суд України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції.
Так, ст. 65 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" заборонено у 2007 році надання відстрочок щодо термінів сплати податкових зобов'язань суб'єктів господарювання за податками, зборами (обов'язковими платежами.
Дію частини другої ст. 36 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка передбачає, що уразі, коли умови мирової угоди, укладеної згідно з правилами ст. 35 Закону, передбачають розстрочку чи відстрочку або прощення (списання) боргів або їх частини, орган стягнення зобов'язаний погодитися на задоволення частини вимог з податків, зборів (обов'язкових платежів) на умовах такої мирової угоди з метою забезпечення відновлення платоспроможності підприємства, - зупинено на 2007 рік згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".
Таким чином, місцевий господарський суд, затверджуючи мирову угоду від 05.12.2007, після набрання чинності Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", не врахував наявність заборони на відстрочення термінів сплати податкових зобов'язань, що було вірно встановлено апеляційним господарським судом.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що висновок апеляційного суду про те, що однією з підстав скасування мирової угоди є відсутність обов'язкового до укладення, в порядку ст. 201 ЦК України, договору про перевід боргу, оскільки інвестор бере на себе зобов'язання з погашення боргів боржника, є помилковим. Норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачають обов'язковості укладення окремого договору про переведення боргу. Треті особи (інвестор, поручитель тощо), які беруть на себе зобов'язання боржника або забезпечують виконання цих зобов'язань, можуть бути учасниками мирової угоди.
Водночас, помилкове посилання у постанові апеляційного господарського суду на норми Цивільного кодексу України не вплинуло на законність вказаного судового рішення.
Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає нормам чинного законодавства та підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу арбітражного керуючого Васіна Євгена Євгеновича залишити без задоволення.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17 листопада 2008 року у справі № 18/296 залишити без змін.
Головуючий М.І. Хандурін
Судді А.О. Заріцька
О.Є. Короткевич