17 лютого 2009 р.
№ 20/5/108-Н
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,
розглянувши касаційну скаргу Хмельницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Хмельницький,
на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 18.11.2008
зі справи № 20/5/108-Н
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Нафтова компанія Альянс-Хмельницький", м. Хмельницький,
до Хмельницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
про визнання протиправним і скасування рішення
та зустрічним позовом Хмельницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі -Відділення)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Нафтова компанія Альянс-Хмельницький" (далі -Товариство)
про стягнення 3 540 грн.,
Товариство звернулося до господарського суду Хмельницької області з позовом про визнання протиправним та скасування рішення адміністративної колегії Відділення від 14.12.2007 № 85-рш "Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу" (далі -Рішення).
Відділенням подано зустрічний позов до Товариства про стягнення штрафу в сумі 3 000 грн. та 540 грн. пені, а всього 3 540 грн.
Рішенням названого суду від 26.06.2008 (суддя Гладій С.В.) Товариству в первісному позові відмовлено, а зустрічний позов Відділення задоволено. Прийняте місцевим судом рішення мотивовано відсутністю передбачених законодавством підстав для визнання недійсним Рішення та обґрунтованістю вимог Відділення щодо стягнення штрафу та пені.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 18.11.2008 (колегія суддів у складі: Майор Г.І. -головуючий, судді Горшкова Н.Ф., Філіпова Т.Л.) рішення господарського суду Хмельницької області від 26.06.2008 скасовано та первісний позов Товариства задоволено, а в зустрічному позові Відділення відмовлено. Постанову апеляційного суду мотивовано відсутністю з боку Товариства недобросовісної конкуренції.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Відділення просить постанову апеляційного господарського суду зі справи скасувати внаслідок її прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права, а рішення місцевого суду залишити в силі.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Згідно з частиною другою статті 4 цього ж Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. В свою чергу, статтею 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що рішення органів Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду. Отже, спір у даній справі підвідомчий господарським судам та має бути розглянутий за правилами Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України).
Таку ж правову позицію викладено в інформаційному листі Верховного Суду України від 26.12.2005 № 3.2-2005.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Представники сторін у судове засідання не з'явилися.
Клопотання Товариства про відкладення судового розгляду справи, мотивоване посиланням на погане фізичне самопочуття його представника, касаційною інстанцією відхилено через відсутність доказів наведеного в клопотанні та внаслідок недоведеності неможливості забезпечення участі в судовому засіданні іншого представника позивача -юридичної особи.
Перевіривши повноту встановлення судами першої і апеляційної інстанцій обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
Місцевим господарським судом у справі встановлено, що:
- оспорюваним Рішенням:
· визнано дії Товариства з поширення неправдивої реклами стосовно наявності в продажу бензину марки А-98 за ціною, яка є нижчою ніж ціна у суб'єктів господарювання, що дійсно реалізують пальне марки А-98, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим статтею 1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" у вигляді вчинення дій у конкуренції, які суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності;
· зобов'язано Товариство в подальшому не вчиняти дій, які можуть призвести до порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
· на Товариство накладено штраф у сумі 3 000 грн.;
- Рішення обґрунтовано неправомірним досягненням Товариством переваг у конкуренції через введення в оману споживачів шляхом розміщення на ціновому табло біля АЗС відомостей про продаж ним бензину марки А-98 по 4,89 грн. за 1 літр (тобто за ціною, яка була найнижчою для пального цієї марки), тоді як за зазначеною ціною Товариством здійснювалася реалізація бензину А-95+, а бензину марки А-98 взагалі в продажу не було;
- Товариство не здійснювало реалізації бензину марки А-98 з 11.06.2006;
- посадовими особами Відділення здійснено виїзд на АЗС № 23 та зафіксовано на фотоплівку цінове табло, де зазначено про реалізацію Товариством бензину марки А-98 за ціною 4.89 грн./л;
- у серпні 2007 року ціна бензину марки А-98 на АЗС інших підприємств коливалась в межах від 4,94 грн./л до 5,15 грн./л;
- листом від 28.09.2007 № 267 Товариство повідомило, що цінове табло АЗС не день перевірки містило недостовірну інформацію через неможливість її заміни внаслідок поганих погодних умов, тоді як біля каси була розміщена належна інформація щодо марок нафтопродуктів, які реалізуються на АЗС;
- Товариством зміна цін на АЗС за даними моніторингу ринку нафтопродуктів в області протягом 2007 року проводилась приблизно раз на тиждень, тобто інформація на ціновому табло змінювалася щотижнево; на момент перевірки бензину марки А-98 не було в продажу більше року;
- Відділенням розміри штрафу та пені (за період з 24.01.2008 по 11.02.2008) визначено правильно;
- позивач звернувся з даним позовом до суду 11.02.2008, тобто з пропуском тридцятиденного строку оскарження Рішення (з 25.12.2007 по 23.01.2008).
Апеляційним господарським судом додатково встановлено, що:
- розпорядженням адміністративної колегії Відділення від 18.04.2008 № 30-р в описово-мотивувальній та резолютивній частині Рішення виправлено описку: слова "поширення неправдивої реклами" замінено словами "поширення неправдивої інформації";
- посадовими особами Відділення за результатами перевірки Товариства не складався протокол, який мав би містити відомості щодо наявності чи відсутності факту порушення;
- фотографії, зроблені посадовими особами Відділення, не містять відомостей щодо фактичної реалізації Товариством бензину марки А-98 за ціною 4,89 грн./л та не містять інформації щодо дати фотографування та обладнання, яке при цьому використовувалося;
- Товариство пропустило строк на оскарження Рішення з поважної причини, помилково застосувавши двомісячний строк, передбачений статтею 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Причиною спору зі справи є питання щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування Рішення Відділення.
Згідно з статтею 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.
Відповідно до статті 1 Закону України від 07.06.1996 № 236/96-ВР "Про захист від недобросовісної конкуренції" (далі -Закон № 236) недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.
Згідно з статтею 20 Закону № 236 вчинення дій, визначених цим Законом як недобросовісна конкуренція, тягне за собою накладання Антимонопольним комітетом України штрафів, передбачених цим Законом, а також адміністративну, цивільну та кримінальну відповідальність у випадках, передбачених законодавством.
Частиною першою статті 21 Закону № 236 передбачено, що вчинення господарюючими суб'єктами - юридичними особами та їх об'єднаннями дій, визначених цим Законом як недобросовісна конкуренція, тягне за собою накладання на них Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями штрафів у розмірі до трьох відсотків виручки від реалізації товарів, виконання робіт, надання послуг господарюючого суб'єкта за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.
Згідно з частиною першою статті 30 Закону № 236 Антимонопольний комітет України, його територіальні відділення у справах про недобросовісну конкуренцію приймають обов'язкові для виконання рішення, зокрема, про визнання факту недобросовісної конкуренції.
Статтею 31 Закону № 236 передбачено, що порушник, на якого накладено штраф, сплачує його у тридцятиденний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу, якщо інше не визначено цим рішенням. За кожен день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі одного відсотка від суми штрафу. У разі відмови від сплати штрафу Антимонопольний комітет України, його територіальні відділення стягують штраф та пеню у судовому порядку.
Відповідно до статті 32 Закону № 236 (в редакції, що діяла на час звернення Товариства до суду) рішення Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень, прийняті у справах про недобросовісну конкуренцію, можуть бути оскаржені до суду заінтересованими особами у тридцятиденний строк з дня одержання копії рішення. Проте, зазначений строк не мав присікального характеру.
Згідно з статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За приписами частини першої статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Суд першої інстанції, встановивши факт розміщення на інформаційному табло Товариства недостовірної інформації, який не заперечувався й позивачем, та погодившись з оцінкою Відділення щодо недостовірності посилань Товариства на погані погодні умови (в обґрунтування неможливості протягом року змінити інформацію на дійсну), з огляду на прийняття Відділенням Рішення в межах наданої йому компетенції та з дотриманням приписів чинного законодавства, за відсутності передбачених статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підстав для визнання Рішення недійсним дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності задоволення позову Відділення та відхилення позовних вимог Товариства.
У свою чергу, суд апеляційної інстанції, не спростувавши висновків місцевого господарського суду та не встановивши наявності передбачених статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підстав для визнання Рішення недійсним, у прийнятті постанови зі справи помилково виходив з відсутності протоколу, який мали скласти працівники Відділення, недоведеності фактів реалізації Товариством бензину А-98 за ціною 4.89 грн./л та сумнівів у достовірності зроблених посадовими особами Відділення фотографій. Водночас ні факт відсутності бензину А-98 у продажу, ані факт наявності інформації стосовно цієї марки бензину на ціновому табло біля АЗС Товариства сторонами не оспорювалися, а відсутність протоколу фіксації цієї події працівниками Відділення не призвела до унеможливлення або ускладнення з'ясування фактичних обставин, що мають значення для прийняття правильного рішення у справі.
Отже, постанова апеляційного господарського суду відповідно до частини першої статті 11110 ГПК України має бути скасована внаслідок її прийняття з порушенням норм матеріального та процесуального права, а рішення суду першої інстанції про відхилення позовних вимог Товариства та задоволення зустрічного позову Відділення підлягає залишенню в силі.
Водночас з огляду на приписи частини другої статті 84 ГПК України щодо необхідності зазначення в резолютивній частині судового рішення розміру сум, що підлягають стягненню, абзац третій резолютивної частини рішення місцевого господарського суду зі справи підлягає доповненню цифрами і словами "3 000 грн. штрафу та 540 грн. пені".
Керуючись статтями 1117, 1119 -11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
1. Касаційну скаргу Хмельницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України задовольнити.
2. Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 18.11.2008 зі справи № 20/5/108-Н скасувати.
3. Рішення господарського суду Хмельницької області від 26.06.2008 зі справи № 20/5/108-Н залишити в силі, доповнивши абзац третій його резолютивної частини після слів "в дохід Державного бюджету України" цифрами і словами "3 000 грн. штрафу та 540 грн. пені".
Суддя В.Селіваненко
Суддя І.Бенедисюк
Суддя Б.Львов