05 лютого 2009 р.
№ 14/1650
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого:
Першикова Є.В.,
суддів:
Данилової Т.Б.,
Ходаківської І.П.
розглянула
касаційну скаргу
Хмельницького закритого акціонерного товариства "Втормет" (далі -Товариство)
на постанову
Житомирського апеляційного господарського суду
від
23.10.08
у справі
№ 14/1650
господарського суду
Хмельницької області
за позовом
державного підприємства "Придніпровська залізниця" (далі -Залізниця)
до
Товариства,
третя особа:
відкрите акціонерне товариство "Запоріжсталь" (далі -ВАТ "Запоріжсталь"),
про
стягнення 30 795,00 грн.
В засіданні взяли участь представники:
- позивача:
Коваленко Ю.М. (за дов. № 170 від 01.01.09);
- відповідача:
Глушко В.В. (за дов. № 11 від 20.01.09);
- третьої особи:
Ткаченко Л.Л. (за дов. № 20-1 від 05.01.09);
Лахматова К.Г. (за дов. № 20-497 від 15.12.08).
Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу в касаційному порядку, не заявлено.
За згодою представників сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 05.02.09 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.
Рішенням від 20.06.08 господарського суду Хмельницької області (суддя Гладюк Ю.В.) позовні вимоги Залізниці задоволено.
З Товариства на користь Залізниці стягнуто 30 795,00 грн. штрафу, 307,95 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою від 23.10.08 Житомирського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого -Пасічник С.С., суддів - Гулової А.Г., Зав'язуна В.С.) рішення від 20.06.08 господарського суду Хмельницької області залишено без змін, а апеляційну скаргу Товариства -без задоволення.
Вказані судові рішення мотивовані тим, що факт невідповідності маси вантажу тій, що зазначена в накладній, засвідчено комерційним актом, який в установленому законом порядку не оскаржувався, а тому з відправника вантажу згідно вимог п.п. 118, 122 Статуту залізниць України підлягає стягненню штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Не погодившись з рішеннями попередніх судових інстанцій, Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення від 20.06.08 господарського суду Хмельницької області та постанову від 23.10.08 Житомирського апеляційного господарського суду скасувати, та прийняти по справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Залізниці відмовити.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржених судових рішень було порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: п. 6 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.02, п. 22 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.00 та п. 7.5 вимог ДСТУ 4121-2002 "Метали чорні вторинні. Загальні технічні умови".
У своєму відзиві на касаційну скаргу ВАТ "Запоріжсталь" вказує на можливість зменшення розміру штрафу в порядку, визначеному ст. 233 Господарського кодексу України.
На момент розгляду справи у судовому засіданні від Залізниці письмовий відзив на касаційну скаргу не надійшов, проте присутній у судовому засіданні 05.02.09 представник Залізниці щодо доводів Товариства заперечував, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просив касаційну скаргу Товариства залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення -без змін.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, 16.01.07 між ВАТ "Запоріжсталь" (Покупцем) та Товариством (Постачальником) було укладено договір № 20/2007/258 (далі -Договір), відповідно до п. 1.1 якого на умовах, викладених в розділах даного Договору, Постачальник зобов'язався поставити та передати у власність, а Покупець -прийняти та оплатити метали чорні вторинні (Продукція), орієнтовно в кількості 20 000 тон, вид та ціна яких вказані в додатках (специфікаціях) до даного Договору.
Судами встановлено, що п. 3.9 Договору сторони передбачили, що Продукція приймається по масі нетто на електронних залізничних та автомобільних вагах Покупця, яка визначається як різниця між значеннями маси брутто та маси транспортного засобу, з врахуванням немагнітних залишків (шлак, щебінь тощо) у вагоні та засміченості, вказаної в специфікації або визначеної при прийманні; при цьому, в залізничній накладній Постачальник зазначає масу тари з відміткою "перевірена" або "з брусу", а у випадку відсутності таких відміток маса тари приймається з брусу вагона або по трафарету на вагоні.
Судами першої та апеляційної інстанцій на підставі накладної та дорожньої відомості № 33201643 встановлено, що 14.09.07 Товариство здійснило відправлення напіввагону № 65732539 з вантажем - брухтом сталевим зі станції Гречани Південно-Західної залізниці на станцію Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці одержувачу -ВАТ "Запоріжсталь". При цьому, попередніми судовими інстанціями встановлено, що у вказаній накладній № 33201643 зазначено, що металобрухт завантажено насипом в пакетах № 2 вид 17 і маса брутто складає 78 000 кг, маса нетто -56 720 кг, а маса тари -перевірена становить 21 280 кг.
Матеріалами справи підтверджено, що вказаний вантаж вантажоодержувачем -ВАТ "Запоріжсталь" було одержано 18.09.07.
При вирішенні спору по суті судами встановлено, що по прибутті вантажу на станцію Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці було проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу у напіввагоні № 65732539 не відповідає масі, вказаній відправником у накладній № 33201643.
Так, встановлено, що при переважуванні вагону на станції призначення Запоріжжя-Ліве на справних електронних вагах (заводський № 39/2Е), за заявкою вантажоодержувача від 18.09.07 № 3835 було виявлено, що маса вантажу, зазначена у накладній № 33201643 не відповідає фактичній масі вантажу у вагоні № 65732539, про що на станцію відправлення -Гречани Південно-Західної залізниці було направлено телеграму № 466 від 18.09.07.
На підставі наданих сторонами доказів у справі попередніми судовими інстанціями встановлено, що 18.09.07 працівниками залізниці було складено комерційний акт № БН-749286/1147, в якому зазначено, що в накладній № 33201643 вказана маса вантажу у напіввагоні № 65732539 брутто -78 000 кг, нетто -56 720 кг, тара -перевірена -21 280 кг, тоді як фактично встановлена маса брутто вантажу -76 450 кг, тара по документам -21 280 кг, маса нетто -55 170 кг, що на 1 550 кг менше, ніж вказано у накладній; вагон технічно справний, двері і люки закриті, додатково закручені проволокою діаметром 6 мм; в комерційному відношенні завантаження у вагоні нижче рівня бортів на 10-20 см, пакети розміром 80x50x50 см завантажені навалом у хаотичному порядку, на пакетах присутнє маркування вапняним розчином шляхом розбризкування, маркування не порушено.
Також, судами встановлено, що при повторному перевантаженні напіввагона в присутності заступника начальника станції результат не змінився.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ст. 12 Закону України "Про транспорт" від 10.11.94 № 232/94-ВР підприємства транспорту мають право вимагати від пасажирів, відправників і одержувачів вантажів виконання вимог цього Закону, кодексів (статутів) окремих видів транспорту та інших нормативних актів України, що регулюють діяльність транспорту.
Згідно зі п. 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 № 457 (далі -Статут), накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданим залізниці відправником разом з вантажем.
Також, колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що відповідно до п. 1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.00 № 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.00 за № 863/5084 (далі -Правила), накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи -одержувача.
Пунктом 1.3 Правил передбачено, що усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. Виправлення не допускаються; у разі зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ.
Відповідно до п. 2.1 розділу 2 Правил у графі комплекту перевізних документів "Маса вантажу в кг, визначена відправником" -вказується маса вантажу у кілограмах, дана графа заповнюються вантажовідправником.
Пунктом 5.5 Правил перевезення вантажів встановлено, що якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі п. 122 Статуту. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
Пунктом 129 Статуту регламентовано, що обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодежувача під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач. Така заява має бути здійснена в момент отримання вагону з вантажем від залізниці.
Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення таких обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Відповідно до пункту 16 Правил складання актів (розділ 28 Правил перевезень вантажів), затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.02 № 334, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.02 за № 567/6855, у разі відмови начальника станції від складання комерційного акта (акта загальної форми) або оформлення акта з порушенням цих Правил одержувач має право до вивезення вантажу зі станції, а при вивантаженні на місця незагального користування протягом 24 годин з моменту прийняття від залізниці вагона (контейнера) з вантажем подати про це письмову скаргу начальнику дирекції залізничних перевезень безпосередньо або через начальника станції.
У разі додержання порядку оскарження відмови у складанні зазначених актів вантажоодержувач має право звернутися до суду з позовом, до якого необхідно додати докази оскарження дій начальника станції залізниці та акти приймання вантажу.
Матеріали справи документів щодо оскарження Товариством комерційного акту № БН-749286/1147 не містять.
Відповідно до п. 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.
Також, колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що п. 122 Статуту визначено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно із п. 118 цього Статуту, якою встановлено стягнення штрафу у п'ятикратному розмірі плати за користування вагонами. При цьому відправник несе відповідальність перед залізницею за наслідки, які виникли.
З правового аналізу наведених правових норм вбачається, що відповідальність за неправильне оформлення залізничної накладної чинним законодавством покладена вантажовідправника.
За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що попередні судові інстанції дійшли правомірного висновку щодо наявності правових підстав для покладення на Товариство передбаченої п.п. 118, 122 Статуту відповідальності у вигляді сплати штрафу.
При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає підставним висновок суду першої та апеляційної інстанцій про те, що Товариством було до пущено порушення, передбачене п. 24 Статуту, яке полягає у неправильному зазначенні у накладній маси вантажу в розумінні п. 122 Стату ту та п. 5.5 Правил.
Водночас, колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій, при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Проте, п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, лише у виняткових випадках. Разом з тим, юридичний аналіз наведених правових норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.
Як вбачається зі змісту оскаржених судових рішень, Товариством відповідне клопотання про зменшення суми штрафу, у попередніх судових інстанціях не заявлялось.
Щодо конкретного розміру штрафу, який стягується з Товариства та зменшення штрафу, то це є переоцінкою доказів по справі, а відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права.
Стосовно доводів скаржника про те, що в порушення п. 22 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.00 (зареєстровано в Міністерств юстиції України 24.11.00 за № 862/5083) Залізницею було визначено масу нетто вантажу іншим способом, ніж її було визначено на станції відправлення (Товариство зважувало з використанням 200-тонних вагів, а Залізниця -150-тонних), то такі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки п. 22 вказаних Правил передбачає, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення. Правовий аналіз вказаної норми свідчить, що якщо у пункті відвантаження масу вантажу визначено шляхом зважування, а у пункті одержання -за обміром або навпаки, то у вирішенні спорів, пов'язаних з недостачею вантажу, слід виходити з того, що зважування є більш точним способом визначення маси вантажу. Таким чином, зважування вагону з вантажем на станції відправлення на 200-тонних електронних вагах, а при видачі на станції призначення на 100 - 150-тонних вагонних вагах або навпаки не є порушенням способу визначення маси вантажу.
З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені Товариством в касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.
Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факт порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.
З огляду на те, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення їх без змін.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Касаційну скаргу Хмельницького закритого акціонерного товариства "Втормет" № 735 від 08.12.08 залишити без задоволення.
Постанову від 23.10.08 Житомирського апеляційного господарського суду у справі № 14/1650 господарського суду Хмельницької області залишити без змін.
Головуючий
Є.Першиков
судді:
Т.Данилова
І.Ходаківська