04 лютого 2009 р.
№ 4/538/Б
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Ткаченко Н.Г. (головуючий),
Катеринчук Л.Й. (доповідач),
Заріцької А.О.
розглянувши касаційну скаргу
приватного малого підприємства «Новатор»
на ухвалу
та постанову
господарського суду Чернівецької області від 01.07.2008
Львівського апеляційного господарського суду від 22.09.2008
у справі
господарського суду
№ 4/538/б
Чернівецької області
про визнання банкрутом
ДП «Лужанський експериментальний завод»
за скаргою
приватного малого підприємства «Новатор»
на дії та рішення старшого
служби Кіцьманського РУЮ
державного виконавця відділу Державної виконавчої
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача
не з'явились
від відповідача
не з'явились
В провадженні господарського суду Чернівецької області знаходиться справа №4/538/б про визнання банкрутом ДП «Лужанський експериментальний завод»(далі -боржника).
Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 01.07.2008 року у справі про банкрутство боржника визнано дії старшого виконавця ВДВС Кіцманського районного управління юстиції Булавки Ю.В. в частині винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження з тих мотивів, що мирова угода, затверджена ухвалою суду від 05.04.2006 року у справі № 4/538/Б, є підставою для закриття виконавчого провадження органами ДВС по вимогам стягнення боргів з боржника неправомірними та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства України; визнано недійсною постанову ВДВС Кіцманського районного управління юстиції від 11.04.2008 року про відмову у відкритті виконавчого провадження по примусовому конанню ухвали господарського суду Чернівецької області від 05.04.2006 року по справі № 4/538/Б; в іншій частині вимог скарги - відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою скаржник - ПМП «Новатор»подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадану ухвалу, посилаючись, зокрема, на те, що вона є незаконна, винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскільки ухвала господарського суду Чернівецької області від 05.04.2006 року про затвердження мирової угоди у справі № 4/538/Б про банкрутство боржника повністю відповідає вимогам статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», а тому вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 3 названого Закону і підлягає виконанню виконавчою службою. Наводить скаржник і інші доводи, що є на його думку підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.09.2008 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, ухвалу суду від 01.07.2008 року залишено без змін.
Не погоджуючись з прийнятими у справі ухвалою та постановою, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій, аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 1, 5, 37, 39, 40 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», статей 26, 85 Закону України «Про виконавче провадження», статей 4-1, 4-2, 33, 34Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів Вищого господарського суду України переглянувши у касаційному порядку ухвалу суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.
Відповідно до статті 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.
Згідно з статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (надалі - Закон) мирова угода домовленість між боржником та кредитором (групою кредиторів) про відстрочку та (або) розстрочку платежів або припинення зобов'язання за угодою сторін (прощення боргів).
Відповідно до статті 35 Закону під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) прощення боргів боржника, яка оформляється угодою сторін.
За приписами частини 2 статті 37 та частин 5, 6 статті 38 Закону мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов'язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг; з дня затвердження мирової угоди боржник приступає до погашення вимог кредиторів згідно з умовами мирової угоди, затвердження господарським судом мирової угоди є підставою для припинення провадження у справі про банкрутство.
Частиною 5 статті 39 Закону передбачено можливість розірвання мирової угоди у випадку невиконання боржником її умов щодо не менш як третини вимог кредиторів. А відповідно до частини 8 статті 39 Закону у разі невиконання мирової угоди кредитори можуть пред'явити свої вимоги до боржника в обсязі, передбаченому цією мировою угодою. У разі порушення провадження у справі про банкрутство цього ж боржника обсяг вимог кредиторів, щодо яких було укладено мирову угоду, визначається в межах, передбачених зазначеною мировою угодою.
Отже, законодавець визначає мирову угоду у справі про банкрутство в першу чергу як новацію зобов'язань боржника перед кредиторами, передбачає право кредиторів захистити свої інтереси в обсязі, передбаченому цією мировою угодою в загальному порядку, регламентує можливість розірвання мирової угоди у випадку невиконання не менше третини вимог кредиторів та не передбачає можливості звернення кредиторів про виконання мирової угоди в порядку виконання судових рішень.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою господарського суду Чернівецької області від 05.04.2006 року у справі затверджено мирову угоду, укладену між боржником та комітетом кредиторів. Згідно пункту 22 абзацу 9 частини 3 мирової угоди ПМП «Новатор»погодився на виплату боржником суми в розмірі 116205,11 грн. на протязі 5 років рівними частками щороку до 31 грудня кожного року після укладення даної угоди.
У зв'язку з невиконанням боржником у добровільному порядку вимог мирової угоди 04.04.2008 року кредитор - ПМП «Новатор»направив на адресу органу ДВС заяву від 31.03.2008 року №1-05/032008 про примусове виконання ухвали суду про затвердження мирової угоди.
Судами встановлено, що 11.04.2008 року постановою старшого державного виконавця Булавки Ю.В. з посиланням на пункт 3 статті 18-1, статтю 19, пункт 2 та пункт 7 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження»відмовлено у відкритті виконавчого провадження по виконанню ухвали господарського суду Чернівецької області від 05.04.2006 року у зв'язку з тим, що дана ухвала є підставою для закриття виконавчого провадження органами ДВС про стягнення боргів з боржника.
Вважаючи дану постанову незаконною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства 23.05.2008 року ПМП «Новатор»звернулось до господарського суду зі скаргою на дії та рішення старшого державного виконавця ВДВС Кіцманського РУЮ Булавки Ю.В.
Колегія суддів касаційного суду зазначає, що відповідно до положень статті 4-1 ГПК України норми законодавства про банкрутство переважають в застосуванні над загальними нормами господарсько-процесуального права та погоджується з висновками попередніх судових інстанцій про обґрунтованість відмови в порушенні виконавчого провадження за заявою конкурсного кредитора, оскільки чинним законодавством про банкрутство прямо не передбачено, що ухвала суду про затвердження мирової угоди є виконавчим документом, а , навпаки, визначено інший спосіб захисту порушеного права -звернення до суду в порядку загального позовного провадження, оскільки за наслідком укладення мирової угоди у справі про банкрутство відбулася новація зобов'язань боржника.
Відтак, доводи скаржника про порушення судами гарантованого цивільним законодавством способу захисту його права є необґрунтованими та спростовуються вищезазначеним.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів статей 111-5, 111-7 ГПК України, погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій та не вбачає підстав для скасування ухвали господарського суду Чернівецької області від 01.07.2008 року та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 22.09.2008 року у справі, а доводи касаційної скарги вважає такими, що не спростовують висновків суду, які викладені в оскаржуваних судових рішеннях.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України Вищий господарський суд України -
1. Касаційну скаргу приватного малого підприємства «Новатор»залишити без задоволення.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.09.2008 та ухвалу господарського суду Чернівецької області від 01.07.2008 залишити без змін.
Головуючий Н. Ткаченко
Судді Л. Катеринчук
А. Заріцька