Справа № 22-а-9989/08 р. Головуючий у першій інстанції: Слободян Н.П.
Доповідач: Саприкіна І.В.
08 січня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Дурицької О.М., Маслія В.І.,
при секретарі: Трибой І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Іванківської РДА на постанову Іванківського районного суду Київської області від 10.12.2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Іванківської РДА про визнання дій неправомірними та зобов'язання виплатити недоотримані суми, -
ОСОБА_1 звернулась до Іванківського районного суду Київської області з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Іванківської РДА про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманих сум за жовтень 2006 рік - вересень 2007 рік передбачених ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 1115,80 грн.
Постановою Іванківського районного суду Київської області від 10.12.2007 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, Управління праці та соціального захисту населення Іванківської РДА подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в позові в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення Іванківським районним судом Київської області норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Іванківський районний суд Київської області в своєму рішенні прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна інстанція погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне:
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка з 1986 року зареєстрована та постійно проживає в с. Шпилі Іванківського району Київської області.
Згідно з Постановою КМ України № 106 від 23.07.1991 року с. Шпилі Іванківського району Київської області віднесено до 4 зони посиленого радіоекологічного контролю.
Відповідно до ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів місцевого виробництва та особистого підсобного господарства - у зоні гарантованого добровільного відселення 30% від мінімальної заробітної плати.
Судом першої інстанції було встановлено, що відповідачем виплачувалась доплата до пенсії відповідно до вимог постанови КМ України № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 1,60 грн.
ОСОБА_1 вважає що вона отримувала доплату значно нищу, ніж це передбачено ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв'язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі, а апеляційна інстанція погоджується з такими висновками Іванківського районного суду Київської області, з огляду на наступне:
Відповідно до ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як свідчать матеріали справи, 23 листопада 2007 року ОСОБА_1 звернулася до місцевого суду з позовною заявою про стягнення щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення за жовтень 2006 року - вересень 2007 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 100 КАС України, якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
При розгляді справи судом першої інстанції відповідачем не було заявлено клопотання про застосування наслідків порушення строків звернення до адміністративного суду і лише наприкінці 2006 року позивачка дізналася про порушення своїх прав, а тому Іванківський районний суд Київської області правомірно прийшов до висновку, що пропущений строк підлягає поновленню.
Відповідно до ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів місцевого виробництва та особистого підсобного господарства - у зоні гарантованого добровільного відселення 30% від мінімальної заробітної плати.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року N 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.
Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Згідно приписам ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п.19).
Відповідно до положень Конституції України, найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (ст.3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції при розрахунку суми щомісячної допомоги на 2006-2007 роки, обґрунтовано керувався положеннями Закону України «Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не положеннями Постанови КМ України № 836.
Таким чином, апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовну вимогу щодо стягнення недоплаченої щомісячної грошової допомоги з жовтня 2006 року по вересень 2007 року в розмірі 1115,80 грн. .
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
За таких підстав апеляційна скарга Управління праці та соціального захисту населення Іванківської РДА на постанову Іванківського районного суду Київської області від 10.12.2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Іванківської РДА про визнання дій неправомірними та зобов'язання виплатити недоотримані суми - підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205 та 207 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Іванківської РДА - залишити без задоволення.
Постанову Іванківського районного суду Київської області від 10.12.2007 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді: