справа № 22-а-5253/08 Головуючий суддя суду 1 інстанції Кушнір І.В.,
суддя - доповідач Бабенко К.А.
20 січня 2009 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Бабенка К.А.,
суддів: Зайцева М.П.,
Коваля М.П.,
при секретарі Коноваленко Т.А.,
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1" на Постанову Господарського суду Чернігівської області від 26 липня 2007 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1" до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті про визнання незаконними дій та Постанови, визнання незаконними акта перевірки та Протоколу,
Постановою Господарського суду Чернігівської області від 26 липня 2007 року відмовлено в задоволені позову повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить оскаржувану Постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити його позовні вимоги.
Заслухавши у судовому засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 25.06.2006, на підставі завдання на перевірку НОМЕР_1 від 23.06.2006 (а.с. 77), в с. Новоселівка, на трасі м. Семенівка - м. Чернігів, Відповідачем проведено перевірку автомобіля марки "Daimler Chrysler", номерний знак НОМЕР_2, зареєстрований за ОСОБА_1., згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3(а.с. 58), який на момент перевірки використовувався водієм Позивача, що ним не заперечується та підтверджується копією дорожнього листа НОМЕР_5від 25.06.2006 (а.с. 59).
За результатами перевірки складено Акт перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом НОМЕР_6 від 25.06.2006 (далі - Акт) (а.с. 18).
Перевіркою виявлено порушення вимог ст.39 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344), а саме у водія автомобіля відсутня ліцензійна картка.
На підставі виявленого перевіркою порушення вимог ст. 39 Закону № 2344, 14.08.2006 складено Протокол НОМЕР_7 про виявлене під час перевірки автотранспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт, в якому зафіксовано зазначене порушення.
14.08.2006 прийнято Постанову № 030061 про застосування до суб'єкта підприємницької діяльності фінансових санкцій, якою на підставі абз. 2 ст.60 Закону № 2344 до Позивача застосовано фінансові санкції в сумі 1700 грн.
Відповідно до ст.1 Закону №2344, регулярні пасажирські перевезення - перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування за умовами, визначеними паспортом маршруту, затвердженим в установленому порядку органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування або уповноваженими органами Договірних Сторін у разі міжнародних перевезень.
Факт здійснення Позивачем регулярних пасажирських перевезень підтверджується наданими ним копіями Паспорту міжміського автобусного маршруту загального користування Чернігів - Новгород-Сіверський, затвердженого Чернігівською облдержадміністрацією та погодженого ВДАІ УМВС України в Чернігівській області (а.с. 47 - 56) та Договору №13-03-06/95 про пасажирські перевезення від 03.03.2006 (а.с. 46), укладеного між Позивачем та Чернігівською обласною державною адміністрацією.
Відповідно до ст.39 Закону №2344, автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для регулярних пасажирських перевезень:
для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.
Отже, відповідно до вимог зазначеної статті Закону № 2344, ліцензійну картку повинен мати і пред'являти водій автобуса.
Проте, згідно ст.1 Закону №2344 ліцензійна картка транспортного засобу - документ, який містить реєстраційні дані ліцензії та транспортного засобу.
Відповідно до п.п. 1.8. Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі), затверджених Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і Міністерства транспорту України від 18.12.2003 № 136/985, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 30.12.2003 за № 1259/8580, на кожен автомобільний транспортний засіб до ліцензій з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) додаються ліцензійні картки на термін дії ліцензії.
Ліцензійна картка є бланком суворої звітності, до якої заносяться реєстраційні дані ліцензії та автомобільного транспортного засобу.
Згідно п.п.1.1. - 1.3., 2.1., 2.2., 2.6. - 2.8., 4.1., 4.2. Положення про ліцензійну картку, яка додається до ліцензії з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) та до ліцензії з надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.11.2005 № 803, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.12.2005 за №1487/11767, ліцензійна картка - це документ, який додається до ліцензії з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) або до ліцензії з надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі й видається на кожний автомобільний транспортний засіб.
Ліцензійні картки оформлюються на власні та орендовані транспортні засоби, які допущені до надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів у межах України та відповідних міжнародних перевезень.
Ліцензійна картка міститься у транспортному засобі під час його використання для надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) та надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі.
Ліцензійні картки оформлюються згідно з документами, які додаються суб'єктом господарювання до заяви про видачу ліцензії, та видаються одночасно з ліцензією.
У разі змін у кількості або складі транспортних засобів, які використовуються для провадження діяльності, відповідно до статті 17 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ліцензіат зобов'язаний протягом десяти робочих днів подати до органу ліцензування відповідне повідомлення в письмовій формі.
Матеріалам справи встановлено, що Позивачу видано ліцензію з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) серії НОМЕР_8строком дії з 20.10.2005 по 19.10.2010 (а.с. 17).
Ліцензійну картку серії НОМЕР_9 до ліцензії НОМЕР_8на транспортний засіб марки "Daimler Chrysler", номерний знак НОМЕР_2, перевірку якого здійснено Відповідачем, видано лише 20.07.2006 та діє до 19.10.2010.
Отже, факт не оформлення ліцензійної картки на транспортний засіб марки "Daimler Chrysler", номерний знак НОМЕР_2 на момент перевірки доводиться матеріалами справи.
Згідно абз. 3 ст. 60 Закону №2344, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 1 Закону №2344, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, згідно якого відповідальність за ст. 60 Закону №2344 застосовується саме до автомобільних перевізників, а не до їх водіїв, та саме за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів взагалі без оформлення документів , перелік яких визначений статтями 39 та 48 Закону №2344, а не за їх відсутність у водія під час здійснення перевезень.
Відтак, Відповідачем правомірно застосовано фінансові санкції до Позивача, а не до його водія.
У зв'язку із чим, колегія суддів не бере до уваги доводи Позивача, згідно яких відповідальність за відсутність ліцензійної картки повинна покладатись на водія.
Що стосується доводів Позивача про порушення Відповідачем порядку проведення перевірки, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини четвертої ст. 60 Закону № 2344, від імені центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту розглядати справи про стягнення у вигляді штрафів за порушення, викладені у цій статті, мають право посадові особи урядового органу державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті.
Згідно частини дванадцятої ст.6 Закону №2344, державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 143 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті загального користування (далі - Порядок).
В редакції, чинній на момент проведення перевірки та прийняття Постанови про застосування до Позивача фінансових санкцій, даний Порядок також не містив поняття "рейдова перевірка".
Разом з тим, абз. 6 частини сьомої ст.6 Закону № 2344, в редакції, чинній на момент проведення перевірки та прийняття Постанови про застосування до Позивача фінансових санкцій, урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті здійснює державний контроль за недопущенням надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільними перевізниками, які не одержали відповідної ліцензії та ліцензійних карток на транспортні засоби, що при цьому використовуються, який здійснюється на автостанціях, автобусних зупинках, у місцях посадки та висадки пасажирів, на стоянках таксі, у місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів.
Згідно п. 20, абз. 2 п. 21, абз. 3 п. 32, абз. 5 п. 34 Порядку, в редакції, чинній на момент проведення перевірки та прийняття постанови про застосування до Позивача фінансових санкцій, перевірка автотранспортних засобів, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів і вантажів, проводиться без їх зупинення на маршруті руху, зокрема під час виїзду з підприємств, на стоянках, у початкових, проміжних і кінцевих пунктах маршруту, пунктах завантаження і розвантаження, на автостанціях, автовокзалах, автобусних зупинках, стоянках таксі, без порушення графіків руху, а також під час руху автотранспортних засобів, без відволікання уваги водія (за наявності в екіпажі другого водія, кондуктора, стюардеси або іншого члена екіпажу автотранспортного засобу).
Перевірка автотранспортних засобів проводиться з метою встановлення наявності у водія документів, передбачених статтями 38 і 57 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Посадові особи, що здійснюють державний контроль, мають право проводити перевірку автотранспортного засобу згідно з установленим завданням, а у разі виявлення порушення законодавства про автомобільний транспорт під час користування автотранспортним засобом - без установленого завдання.
Згідно п. 1, п.п. 1 п. 4 Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2004 № 1190, Головавтотрансінспекція є урядовим органом державного управління, що діє у складі Мінтрансзв'язку і йому підпорядковується, який здійснює державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів, що регулюють організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування.
Згідно п. 1 Положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 14.12.2005 № 888, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.12.2005 за № 1573/11853, територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в областях здійснюють у відповідному регіоні державний контроль за виконанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування, правил перевезень пасажирів і вантажів; дотримання вимог нормативно-правових актів, стандартів і норм, що регулюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Відповідно до п. 2 Порядку, органами державного контролю є Мінтрансзв'язку, Головавтотрансінспекція, територіальні органи Головавтотрансінспекції (далі - автотранспортні управління), служба міжнародних автомобільних перевезень Мінтрансзв'язку (далі - СМАП) та Державтоінспекція.
Пунктом 4 Порядку визначено, що безпосереднє здійснення державного контролю в областях покладається на відповідні автотранспортні управління.
Таким чином, абз. 6 частини сьомої ст.6 Закону № 2344 і п.п. 20, 21, 32, 34 Порядку, в редакції, чинній на момент проведення перевірки та прийняття Постанови про застосування до Позивача фінансових санкцій, передбачалось право Відповідача та його територіальних управлінь проводити перевірки транспортних засобів, в т.ч. з питань наявності ліцензії та ліцензійних карток на транспортні засоби, що при цьому використовуються, які здійснюються на автостанціях, автобусних зупинках, у місцях посадки та висадки пасажирів, на стоянках таксі, у місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, та порядок їх проведення.
Згідно п.п. 23, 24, 26 Порядку, у разі виявлення в ході перевірки автотранспортного засобу порушень законодавства про транспорт, відповідальність за які не передбачена Законом України "Про автомобільний транспорт" або Кодексом України про адміністративні правопорушення, посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 5, в якому зазначаються виявлені порушення. В акті подаються стислі пояснення водієм причин порушень.
У разі виявлення під час перевірки автотранспортного засобу порушень, відповідальність за які передбачена пунктами 1-6 ст. 69 Закону № 2344, посадовими особами, що провели перевірку, не пізніше двох місяців з дня вчинення порушення складається протокол за формою згідно з додатком 4, який подається керівникові органу державного контролю для прийняття рішення щодо застосування до суб'єкта підприємницької діяльності фінансових санкцій відповідно до частини першої статті 70 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Керівник органу державного контролю протягом 10 днів після складення протоколів, зазначених у пунктах 12 і 24 цього Порядку, розглядає справу і за наявності підстав ухвалює постанову про застосування до суб'єкта підприємницької діяльності фінансових санкцій (додаток7).
Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що доводи Позивача, про те, що держінспектори територіального управління Відповідача не мали права проводити перевірки автотранспортних засобів, які здійснюють перевезення пасажирів та вантажу, складати за їх результатами акти перевірки та протоколи про виявлене порушення є необґрунтованими, а тому позовні вимоги як в частині визнання неправомірними дій територіального управління Відповідача з складання Акта, Протоколу про виявлене порушення НОМЕР_7 від 14.08.2006, так і в частині визнання незаконними зазначених Акта та Протоколу, задоволенню не підлягають.
Більш того, оскаржений Акт НОМЕР_6 перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та Протокол НОМЕР_7 про виявлене під час перевірки автотранспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт взагалі не є правовими актами індивідуальної дії в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, колегія суддів не приймає доводи Позивача щодо відсутності права у Відповідача перевіряти наявність чи відсутність ліцензійно картки на транспортний згідно п. 21 Порядку виходячи з наступного.
Відповідно до п. 21 Порядку, перевірка автотранспортних засобів проводиться з метою встановлення наявності у водія документів, передбачених ст.ст. 38 і 57 Закону України "Про автомобільний транспорт".
На час вчинення Позивачем правопорушення, вимоги щодо документів на перевезення пасажирів автомобільним транспортом зазначались в ст. 39 нової редакції Закону № 2344.
В п. 21 Порядку містяться посилання на ст. 38 Закону № 2344 в редакції чинній до 07.04.2006, тобто, до набрання чинності новою редакцією зазначеного Закону, яка регулювала вимоги щодо документів на перевезення пасажирів автомобільним транспортом.
Те, що вимоги щодо документів на перевезення пасажирів автомобільним транспортом, за старою редакцією Закону № 2344 регулювались ст. 38, а за новою редакцією Закону №2344 - ст. 39 не впливає на законність проведення перевірки.
Що стосується посилання Позивача на незаконність перевірки у зв'язку із її проведенням за межами робочого часу, визначеного Правилами внутрішнього трудового розпорядку, затвердженого начальником Головавтотрансінспекції 15.02.2005, колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки Позивачем не наведено норм чинного на момент перевірки законодавства, які встановлюють незаконність таких перевірок або забороняють їх проведення за межами робочого часу.
Крім того, зазначені Позивачем обставини незаконності проведення перевірки не спростовують самого факту скоєного Позивачем порушення ст. 39 Закону № 2344, відповідальність за яке передбачено ст. 60 цього ж Закону.
Відповідно до ст.250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Згідно Акта, порушення Позивачем чинного законодавства зафіксоване Відповідачем 25.06.2006, а оскаржувану Постанову прийнято Відповідачем 14.08.2006, а відтак, ним не порушено строк, передбачений ст.250 Господарського кодексу України.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а Постанова Господарського суду Чернігівської області від 26 липня 2007 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1" залишити без задоволення, а Постанову Господарського суду Чернігівської області від 26 липня 2007 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення її в повному обсязі.
Ухвалу складено у повному обсязі 26.01.2009.
Головуючий суддя К.А. Бабенко
судді: М.П. Зайцев
М.П. Коваль