справа № 22-а-5519/08 Головуючий суддя суду 1 інстанції Сидоренко А.С.,
суддя - доповідач Бабенко К.А.
20 січня 2009 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Бабенка К.А.,
суддів: Зайцева М.П.,
Коваля М.П.,
при секретарі Коноваленко Т.А.,
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Відділення у Чернігівській області Фонду соціального захисту інвалідів на Постанову Господарського суду Чернігівської області від 01 серпня 2007 року у справі за адміністративним позовом Відділення у Чернігівській області Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора НОМЕР_1" про стягнення адміністративно-господарських санкцій,
Постановою Господарського суду Чернігівської області від 01 серпня 2007 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить оскаржувану Постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити його позовні вимоги.
Заслухавши у судовому засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91 № 875-XII (далі - Закон № 875), для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Статтею 20 Закону № 875 передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Пунктом 2 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 № 314 (далі - Положення), визначено, що робочим місцем інваліда може бути і звичайне робоче місце, якщо за умовами праці та з урахуванням фізичних можливостей інваліда воно може бути використано для його працевлаштування.
Пунктом 3 Положення встановлено, що робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
Відповідно до п. 10 Положення, працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Крім того, відповідно до ст. 18 Закону № 875, забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст. 18-1 Закону № 875, державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань, а відповідно до частини третьої ст. 19 Закону № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Отже, з аналізу вищевикладених норм Закону № 875 випливає, що працевлаштуванню інвалідів передує їх звернення безпосередньо до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості, на які власне і покладено обов'язок реєстрації бажаючих працювати інвалідів та здійснювати пошук підходящої роботи для них.
Матеріалами справи встановлено, а саме, згідно форми № 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" за 2006 рік (а.с. 5) середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила у Відповідача (42 особи). Для Відповідача норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, згідно Закону № 875 становить 2 робочих місця.
У Відповідача працював 1 інвалід, що, згідно позиції Позивача, є невиконанням нормативу зайнятих робочих місць для інвалідів на 1 робоче місце.
Відповідно до інформації Прилуцького міськрайонного центру зайнятості (лист від 05.07.2007 № 1894) в 2006 році в центрі зайнятості на обліку перебувало 77 інвалідів бажаючих працювати.
В 2006 році Відповідачу направлено 3 інваліди (гр. Горбенко С.М., гр. Денисенко В.Ф. та гр. Степаненко Л.В.), однак вони не працевлаштовані у зв'язку з їх відмовою від запропонованої роботи.
Також, слід зазначити, що Відповідачем на протязі 2006 року регулярно надсилались Позивачу листи з проханням направити для працевлаштування інвалідів, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями зазначених листів (а.с. 47 - 51).
Крім того, згідно копій звітів Відповідача за формою 3-ПН "Звіт про наявність вакансій" містяться відомості про наявність вільних робочих місць для інвалідів протягом 2006 року, а саме: станом на 28 січня - 1 робоче місце, станом на 28 лютого - 11 робочих місць, станом на 28 березня - 11 робочих місць, станом на 27 квітня - 22 робочих місця, станом на 12 травня 22 робочих місця, станом на 30 травня - 22 робочих місця, станом на 27 червня - 22 робочих місця, станом на 28 липня - 22 робочих місця, станом на 29 серпня -22 робочих місця, станом на 29 вересня - 22 робочих місця, станом на 30 жовтня - 22 робочих місця, станом на 29 листопада - 22 робочих місця, станом на 28 грудня - 22 робочих місця.
Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України від 16.01.2003, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Статтею 218 цього ж Кодексу підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання
Згідно ст. 230 згаданого Кодексу штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відтак, оскільки Відповідачем створено, відповідно до встановленого Законом № 875 нормативу, кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів, подавалися звіти протягом 2006 року про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів, колегія суддів дійшла висновку, що Відповідачем виконано зазначені вимоги законодавства, а не зайнятість необхідної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів виникла не з його вини.
Оскільки, у діях Відповідача вина відсутня і як наслідок склад правопорушення, відтак, застосування адміністративно-господарських санкцій Позивачем до Відповідача є безпідставним.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а Постанова Господарського суду Чернігівської області від 01 серпня 2007 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Відділення у Чернігівській області Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а Постанову Господарського суду Чернігівської області від 01 серпня 2007 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення її в повному обсязі.
Ухвалу складено в повному обсязі 26.01.2009.
Головуючий суддя К.А. Бабенко
судді: М.П. Зайцева
М.П. Коваль