Справа № 22-а-5567/08 Головуючий у 1 інстанції: Мусійко Т.В.
Суддя-доповідач Романчук О.М.
28 січня 2009 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Романчук О.М.
Суддів: Малиніна В.В.
Усенка В.Г.
при секретарі Ткаченко Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління праці і соціального захисту населення Звенигородської райдержадміністрації Черкаської області на постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 27 червня 2007 року у справі за адміністративним позовомОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Звенигородської райдержадміністрації Черкаської області про стягненя грошової допомоги, -
ОСОБА_1 (далі - Позивач ) звернулася до Звенигородського районного суду Черкаської області з позовом до Управління праці і соціального захисту населення Звенигородської райдержадміністрації (далі - Відповідач) про стягнення щорічної разової грошової допомоги.
Постановою Звенигородського районного суду Черкаської області від 27 червня 2007 року позов задоволено у повному обсязі.
Не погодившись з постановою суду, відповідач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та постановити нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на те, що суд неповно дослідив обставини справи, виніс рішення, яке не відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо недоплати разової грошової допомоги за 2004 - 2007 рр та стягнути недоплачену разову грошову допомогу за 2004-2007 рр в розмірі 3456 грн. 64 коп., 418, 69 грн. в рахунок відшкодування інфляційних витрат та три проценти річних від прострочених сум платжів в розмірі 140, 36 грн., а всього 4015, 69 грн.
Свої позовні вимоги Позивач мотивує тим, що вона є учасником війни. Відповідно до ч.5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон) щорічно до 5 травня учасникам війни виплачується одноразова грошова допомога в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, але всупереч вимогам Закону грошова допомога їй виплачена не у повному розмірі.
Відповідно до ч.2 ст. 2 Закону - права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни
Статтею 22 Конституції України закріплено, що при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуженя змісту та обсягу існуючих прав та свобод.
Таким чином, відповідач при обрахуванні щорічної виплати мав керуватися виключно нормами Закону.
Вищезазначений висновок викладено у Рішенні Конституційного Суду України № 20-рп/2004 від 01.12.2004 року.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» від 27.11.2003, не передбачено фінансування виплат грошової допомоги учасникам війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 стаття 44 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», визнана такою, що не відповідає Конституції України.
Згідно з частиною четвертою ст. 17-1 Закону, особи, які не отримали щорічну разову грошову допомогу до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
В зв'язку з тим, що Рішення Конституційного Суду України ухвалено 01.12.2004 року, тобто після 30 вересня 2004 року, вимоги Позивача про стягнення на її користь недоплачених сум щорічної разової грошової допомоги за 2004 рік є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» від 23.12.2004 та Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005, неконституційними не визнавалися. Тобто, в період 2005 - 2006 років діяли нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, а саме Закон «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Закони України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005, якими встановлено розмір щорічної разової грошової допомоги до 5 травня учасникам війни.
Згідно ст. 75 Конституції України, Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас пунктом 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі № 18/183-97 за конституційним зверненням ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення частини п'ятої статті 94 та статті 160 Конституції України (справа про набуття чинності Конституцією України) від 03 жовтня 1997 року № 4-зп зазначається, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметннй акт, який діяв у часі раніше.
Відповідно до ст. 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» від 23.12.2004, розмір щорічної разової грошової допомоги для учасників війни становив 50 грн.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005, розмір щорічної разової грошової допомоги для учасників війни становив 50 грн.
Крім того, Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 зупинено дію частини п'ятої ст. 14 Закону на 2006 рік, відтак застосування правових норм дію яких зупинено не допускається.
Таким чином, колегія суддів вважає, що виплату разової грошової допомоги позивачу необхідно було виплачувати у розмірі відповідно до ст. 14 «Про статус ветереанів війни, гарантій їх соціального захисту» без урахування обмежень визначених Законами України «Про державний бюджет України на 2007 рік», а виплата за 2004, 2005 та 2006 роки відповідачем здійснювалась у відповідності до законодавства
Суд дав належну оцінку обставинам справи у частині захисту порушеного права позивача отримувати разову грошову допомогу за 2007 рік та у цій частині ухвалив рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. У частині виплати щорічної разової грошової допомоги за 2004, 2005 та 2006 роки рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою позовні вимоги необхідно задовольнити частково та стягнути з відповідача недоплачену щорічну разову грошову допомогу за 2007 роки, а в частині стягнення грошової допомоги за 2004, 2005 та 2006 рік у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Управління праці і соціального захисту населення Звенигородської райдержадміністрації задовольнити частково.
Постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 27 червня 2007 р. скасувати.
Прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги частково.
Стягнути з Управління праці і соціального захисту населення Звенигородської райдержадміністрації на користьОСОБА_1 недоплачену щорічну разову грошову допомогу як учаснику війни за 2007 роки у сумі 1230, 18 грн., 34, 79 грн. в рахунок відшкодування втрат від інфляції внаслідок несвоєчасно проведених виплата, три проценти річних від прострочених сум платжів в розмірі 9, 07 грн. та 31, 72 грн. понесених витрат по оплаті за надану юридичну допомогу.
У решті позову відмовити.
Постанова набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАСУ.
Головуючий
Судді: