Справа № 22-а-12166/08 Суддя 1-ї інстанції Воробйова С.О.
Суддя - доповідач Сухарьок М.Г.
5 листопада 2008 року м. Донецьк
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сухарька М.Г., суддів Гаврищук Т.К., Білак С.В.,
при секретарі Крючковій К.М.
сторони в судове засідання не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного адміністративного суду апеляційні скарги Управління праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради Донецької області таОСОБА_1 на постанову Красноармійського міськрайоннного суду Донецької області від 5 вересня 2008 року по справі № 2а-125/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради Донецької області про визнання дій неправомірними,
Позивач звернувся до суду з заявою в якій просив перерахувати щорічні виплати на оздоровлення і стягнути з відповідача недоплачені суми на оздоровлення, відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» за період 2004-2007 роки.
Постановою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 5 вересня 2008 року позовні вимоги задоволені частково. З Відповідача на користь ОСОБА_1. стягнено заборгованість по допомозі на оздоровлення за 2007 рік у розмірі 1900 грн.
Позивач не погодився з постановою суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення за 2004, 2005 роки. Свої вимоги мотивує тим, що суд першої інстанції невірно застосував норми ст. 99 КАС України, оскільки відповідно до ст. 248 ЦК України на данні правовідносини не розповсюджується строк позовної давності.
Відповідач також з постановою суду не погодився, подав апеляційну скаргу, вважаючи, що рішення суду прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, просив рішення суду скасувати і прийняти нове, відмовивши позивачу в задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг та наданих заперечень, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу позивача треба задовольнити, апеляційна скарга Управління праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради Донецької області підлягає залишенню без задоволення, постанову суду треба скасувати, виходячи з наступних підстав.
Суд першої інстанції вірно визначився, що відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон №796), передбачена щорічна допомога на оздоровлення інвалідам першої і другої груп - п'ять мінімальних заробітних плат, інвалідам третьої групи - чотири мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Управління праці і соціального захисту населення виплачувало позивачу щорічну допомогу на оздоровлення у розмірах, які були встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». В подальшому виплати збільшились, згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Постановою №836, на яку посилається відповідач, всупереч Закону №796, (який встановив розмір щорічної допомоги як величину кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомога в твердій грошовій сумі. Між тим, з моменту прийняття постанови №836 встановлені нею розміри щорічної допомога на оздоровлення залишалися незмінними, у той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався новий державний бюджет.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону України № 796 та Закони України Про державний бюджет на 2004, 2005 та 2007 роки.
Як встановлено судом та підтверджено довідкою відповідача, позивачу було виплачено допомогу на оздоровлення у наступних розмірах: 25 листопада 2004 року за 2004 рік-26,70 грн., 28 листопада 2005 року за 2005 рік-100 грн., 28 липня 2007 за 2007 рік-100 грн.
Таким чином, розмір щорічної допомоги позивача за 2004-2005, 2007 роки з урахуванням дат виплат і розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати складає за 2004 рік-1158,3 грн., за 2005 рік-1560 грн., за 2007 рік-1900 грн., а всього 4618,3 грн.
Суд першої інстанції помилково застосував вимоги ст. 99 КАС України та стягнув на користь позивача з УПСЗН допомогу на оздоровлення лише за 2007 рік, оскільки допомога на оздоровлення фактично представляє собою відшкодування державою шкоди, завданої ушкодженням здоров*я внаслідок Чорнобильської катастрофи. Відповідно до п. 3 частини 1 статті 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров*я або смертю.
Вимоги про стягнення компенсації на оздоровлення за 2006 рік задоволенню не підлягають, так як відповідно до п. 37 ст. 77 Закону України “Про державний бюджет України на 2006 рік», на 2006 рік зупинена дія абзацу 3 частини 4 ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплат компенсації і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Таким чином судова колегія вважає, що помилковим є рішення суду, в частині відмови стягнути з відповідача заборгованості по допомозі на оздоровлення за 2004, 2005 роки, тобто постанова прийнята із порушенням норм матеріального та процесуального права.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 2, 11, 21, 70, 71, 159, 160, 184, 195, 196, 198 - 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради Донецької області на постанову Красноармійського міськрайоннного суду Донецької області від 5 вересня 2008 року по справі № 2а-125/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради Донецької області про визнання дій неправомірними- залишити без задоволення.
Апеляційну скаргуОСОБА_1 на постанову Красноармійського міськрайоннного суду Донецької області від 5 вересня 2008 року по справі № 2а-125/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради Донецької області про визнання дій неправомірними - задовольнити.
Постанову Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 5 вересня 2008 року по справі № 2а-125/08 - скасувати.
ПозовОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради Донецької області про визнання дій неправомірними - задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради Донецької області стосовно відмови у виплаті ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2004-2005 та 2007 роки у розмірі, встановленому статтею 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради Донецької області за рахунок коштів Державного бюджету України на користьОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2004-2005, 2007 роки у розмірі 4618,3 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошений її повний текст у судовому засіданні 5 листопада 2008 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий: Сухарьок М.Г.
Судді: Гаврищук Т.Г.
Білак С.В.