33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
17 липня 2013 року Справа № 906/302/13-г
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Юрчук М.І. , суддя Крейбух О.Г.
при секретарі Макаревич В.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Данилевський О.М.
від відповідача: Грищенко О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Житомирської області від 28 травня 2013 року в справі № 906/302/13-г (суддя Маріщенко Л.О.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до відповідача Комунального підприємства "Теплозабезпечення"
про стягнення в сумі 4 527 674 грн. 90 коп..
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - Позивач) звернулося в господарський суд Житомирської області з позовною заявою (том 1, а.с. 2-5) до Комунального підприємства «Теплозабезпечення» (надалі - Відповідач) про стягнення з Відповідача на користь Позивача основного боргу в сумі 3 276 438 грн. 55 коп., 941 145 грн. 17 коп. пені, інфляційних втрат в розмірі 63 795 грн. 05 коп. та 246 296 грн. 14 коп. річних.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 28 травня 2013 року (том 1, а.с. 149-152) з підстав, вказаних у цьому рішенні, позов задоволено частково.
Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 960 000 грн. 00 коп. основного боргу, 561 878 грн. 36 коп. пені, 245 107 грн. 36 коп. річних, 6 795 грн. 04 коп. інфляційних втрат. Відмовлено в позові в частині стягнення 966 362 грн. 00 коп. основного боргу, 379 266 грн. 81 коп. пені та 1 188 грн. 78 коп. річних. Припинено провадження в чатсині стягнення 135 0076 грн. 55 коп. основного боргу за відсутності предмету спору. Відстрочити Відповідачу виконання даного рішення до 28 серпня 2013 року. Судовий збір покладено на Відповідача в розмірі 4348 грн. 57 коп..
Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції Позивач звернувся з апеляційною скаргою (том 2, а.с. 2-10) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій з підстав, вказаних у цій апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду Житомирської області від 28 травня 2013 року в даній справі скасувати в частині зменшення розміру пені та наданні відстрочки до 28 серпня 2013 року і прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задоволити повністю, в іншій частині рішення господарського суду Житомирської області залишити без змін.
Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права без дослідження всіх істотних обставин справи. Крім того, Позивач як на підставу скасування рішення суду, посилається на те, що пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України має застосовуватися лише у виняткових випадках, а оскільки такі виняткові випадки у Відповідача були відсутні, суд не мав права зменшувати розмір нарахованих пені та відстрочувати виконання даного рішення.
Ухвалою суду від 17 червня 2013 року (том 2, а.с. 1) апеляційну скаргу Позивача прийнято до провадження та призначено її розгляд на 17 липня 2013 року на 15 годину 30 хвилин.
Відповідач не скористався правом подачі письмового відзиву на апеляційну скаргу, що у відповідності частини 2 статті 96 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду.
У судовому засіданні від 17 липня 2013 року представник Позивач підтримавши доводи апеляційної скарги, з підстав вказаних у цій апеляційній скарзі.
Представник Відповідача в судовому засіданні від 17 липня 2013 року заперечив проти доводів апеляційної скарги, з підстав, висвітлених у відзиві на апеляційну скаргу.
Заслухавши пояснення представника Позивача, представника Відповідача, розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу Позивача слід задовольнити частково, рішення господарського суду Житомирської області від 28 травня 2013 року по даній справі змінти в частині відстрочки виконання рішення суду, в решті рішення залишити без змін. При цьому колегія суду виходила з наступного.
Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що 29 вересня 2011 року між ПАТ по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (правонаступником якого є Позивач) та Відповідачем укладено договір № 8-2011-ТЕ-21-Н на постачання природного газу (том 1, а.с. 9-12), за умовами пункту 1.1 якого газозбутова організація зобов'язалась передати у власність Відповідача у ІV кварталі 2011 року та у 2012 році природний газ виключно для виробництва теплової енергії (опалення та гарячого водопостачання) для населення та релігійних організацій, а Відповідач зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах Договору.
Пунктом 12.1 Договору визначено, що: останній набирає чинності з 29 вересня 2011 року і дії в частині постачання газу по 31 грудня 2012 року.
Додатковою угодою до Договору на постачання природного газу №8-2011-ТЕ-21-Н від 13 серпня 2012 року (том 1, а.с.18) було внесено зміни щодо строку дії вищевказаного договору. Зокрема, зазначено, що в частині постачання природного газу договір припиняє свою дію з 1 вересня 2012 року.
Відповідно до пункту 7.1 Договору, оплата за газ здійснюється Відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу; остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.
Колегія суду зазначає, що на виконання умов Договору за період з листопада 2011 року по квітень 2012 року ПАТ по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (правонаступником якого є Позивач) поставило Відповідачу природний газ в об'ємі 20032791 куб.м на загальну суму 21 762 924 грн. 55 коп., що підтверджується виставленими Відповідачу рахунками на сплату вартості природного газу (послуг транспортування), а саме: № ОУ-0023840 від 29 листопада 2011 року на суму 3270038 грн. 59 коп., № ОУ-0027076 від 30 грудня 2011 року на суму 3 596 155 грн. 08 коп., № ОУ-0002925 від 31 січня 2012 року на суму 4 695 265 грн. 13 коп., № ОУ-0007235 від 29 лютого 2012 року на суму 5 615 584 грн. 29 коп., № ОУ-0010683 від 30 березня 2012 року на суму 3 399 907 грн. 30 коп., № ОУ-0014205 від 30 квітня 2012 року на суму 1 185 974 грн. 16 коп., а також актами приймання - передачі природного газу від 30 листопада 2011 року, від 31 грудня 2011 року, від 31 січня 2012 року, від 29 лютого 2012року, від 31 березня 2012 року та від 30 квітня 2012 року (том 1, а.с.19-30).
Водночас, Відповідач в порушення умов Договору зобов'язання по оплаті отриманого природного газу виконав частково, сплативши на рахунок ПАТ "Житомиргаз" 13 74 7643 грн., внаслідок чого станом на 30 вересня 2012 року борг за переданий природний газ склав 8015281 грн. 55 коп., що підтверджується випискою по рахунку за період з 1 січня 2012 року по 30 вересня 2012 року та актом звірки взаєморозрахунків, підписаним повноважними представниками Відповідача та ПАТ "Житомиргаз" (правонаступником якого є Позивач) і скріпленим їхніми печатками (том 1, а.с. 34-36; 38-39).
Рівненський апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи наявний договір, котрий укладений 21 листопада 2012 року між ПАТ по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (надалі - первісний кредитор) та Позивачем за №14/7066/12 про відступлення права вимоги том 1, а.с 40-41), за умовами якого первісний кредитор передав, а Позивач прийняв на себе право вимоги до Відповідача первісного кредитора по Договору у сумі 8 015 281 грн. 55 коп., а також право вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків пов'язаних з неналежним виконанням своїх зобов'язань.
Пунктами 2.1, 2.3 договору про відступлення права вимоги встановлено, що: первісний кредитор зобов'язаний в термін до 27 листопада 2012 року передати Позивачу оригінали документів, які підтверджують право вимоги до Відповідача, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення; первісний кредитор зобов'язаний протягом 5 (п'яти) днів з моменту підписання договору відступлення права вимог письмово повідомити Відповідача про відступлення права вимоги боргу.
Листом від 23 листопада 2012 року за №7559/19 первісний кредитор повідомив Відповідача про укладення між ПАТ "Житомиргаз" та Позивачем договору про відступлення права вимоги №14/7066/12 (том 1, а.с.43).
Відповідно до частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Частиною 1 статті 514 Цивільного кодексу України встановлено, що: до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Нормами частини 1 статті 516 Цивільного кодексу України визначено, що: заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Змістом частини 1 статті 513 Цивільного кодексу України визначено, що: правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно, у зв'язку зі зміною кредитора у зобов'язанні, Позивачем 17 грудня 2012 року було направлено на адресу Відповідача вимогу № 26/2-395-12 про сплату заборгованості у сумі 8 015 281 грн. 55 коп. (том 1, а.с.44).
Разом з тим, колегія суду звертає увагу на той факт, що при поданні позову до місцевого господарського суду Позивачем не прийнято до уваги проплати, здійснені Відповідачем до подачі позову до суду, а саме 21 січня 2013 року, на загальну суму 966 362 грн. 00 коп. (том 1, а.с.82).
Дослідивши матеріали справи, колегія суду зазначає, що позовна заява Позивачем направлена на адресу господарського суду Житомирської області 22 лютого 2013 року, що підтверджується штемпелем на поштовому конверті (том 1, а.с.74).
Отже, з огляду на усе вищевказане у даній судовій постанові на момент звернення Позивача з цим позовом до господарського суду першої інстанції реальна сума заборгованості становила 7 048 919 грн. 05 коп., а не 8 015 281 грн. 55 коп., як вказав Позивач у своїй позовній заяві.
З урахуванням усього вищевказаного колегія суду констатує факт того, що дане свідчить про безпідставність звернення Позивача до суду в частині стягнення 966 362 грн. 00 коп. заборгованості, оскільки даної заборгованості не існувало на момент звернення до господарського суду. Дане, в свою чергу є підставою для відмови у задоволенні позовув в частині стягнення основного боргу в суму 966 362 грн. 00 коп.. Відповідно, Рівненський апеляційний господарський суд відмовляє Позивачу в задоволенні позову у цій частині. Аналогічна позиція викладена в пункті 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".
Відповідно апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду в цій частині без змін.
Водночас, колегія суду звертає увагу на те, що після порушення провадження у даній справі, 26 лютого 2013 року Відповідач погасив заборгованість за поставлений газ в сумі 1 350 076 грн. 55 коп., що стверджується платіжними дорученнями № 5 від 26 лютого 2013 року на суму 164 119 грн. 00 коп. та № 4 від 26 лютого 2013 року на загальну суму 977 289 грн. 00 коп.. Згідно пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України: господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Отже, колегія суду констатує, що після сплати Позивачем 1 350 076 грн. 55 коп., відповідно і зменшилася сума основного боргу що підлягає стягненню за Договором.
З огляду на усе вищевказане, колегія суду приходить до висновку, що в частині стягнення 1 350 076 грн. 55 коп. заборгованості, сплаченої Відповідачем після подачі позову, провадження у справі підлягає припиненню за відсутністю предмета спору на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно Рівненський апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду в цій частині без змін.
Поряд з тим, матеріалами справи підтверджується, що станом на час розгляду справи несплаченою залишилась сума в розмірі 960 000 грн.00 коп..
Пунктом 7.1 Договору визначено, що: оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу; остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
З положень статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України вбачається, що: господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України: договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу дії частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що: порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України: боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, враховуючи вищенаведене, на підставі пункту 7.1 Договору, статтей 525, 526, 610, 612 Цивільного кодексу України, заборгованість Відповідача станом на момент винесення оспорюваного рішення становила 960 000 грн. 00 коп. та підтверджена наявними у справі належними та допустимими доказами. Відповідно, вимоги Позивача щодо її стягнення є обґрунтованими, підставними і підлягають до задоволення.
Відповідно Рівненський апеляційний господарський суд задовольняє позов Позивача в цій частині та залишає судове рішення в цій частині без змін.
Крім суми основного боргу Позивач просив стягнути з Відповідача 246 296 грн.14 коп. річних та 63 795 грн. 04 коп. інфляційних.
Згідно пункту 9.1 Договору: за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань по даному Договору сторони несуть відповідальність у відповідності із діючим законодавством та цим Договором.
Колегія суду констатує, що відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Дослідивши розрахунок інфляційних та річних, що наведений у позовній заяві (том 1; 15-16) Рівненський апеляційний господарський суд погоджується з вірністю проведеного розрахунку.
У відповідності до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача збитків пов'язаних з інфляційним процесом в розмірі 63 795 грн. 04 коп., відповідно суд задовольняє позовні вимоги в цій частині.
Що ж стосується річних, то колегія суду зазначає, що згідно розрахунку річних, проведеного судом, підставною та обґрунтованою є сума 245 107 грн. 36 коп.. Відповідно, в частині стягнення 1 188 грн. 78 коп. річних суд відмовляє за необґрунтованістю.
Дане вчинено і місцевим господарським судом.
Відповідно Рівненський апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду щодо задоволення даних вимог без змін.
Крім того, Рівненський апеляційний суд зазначає, що Позивач просить стягнути з Відповідача 941 145 грн. 17 коп. пені.
Суд зауважує, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).
В силу дії частини 1 статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України встановлено: якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що: у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором; при цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до положень статті 549 Цивільного кодексу України: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Водночас, колегія суду дослідивши розрахунок пені (том 1, а.с. 13-16), не погоджується з його вірністю, а саме з періодами її нарахування, оскільки Позивачем нараховувалась пеня по день часткових проплат включно, які Позивачем до уваги не взято.
Отже, згідно проведеного судом розрахунку, загальний розмір пені становить 936 463 грн. 94 коп. (за період з 15 грудня 2011 року по 21 лютого 2012 року (по заборгованості за листопад місяць 2011 року пеня становить 38123 грн. 95 коп.; за період з 15 січня 2012 року по 22 березня 2012 року по заборгованості за грудень місяць 2011 року пеня становить 77 888 грн. 73 коп.; за період з 15 лютого 2012 року по 21 травня 2012 року по заборгованості за січень місяць 2012 року пеня становить 112 382 грн. 54 коп.; за період з 15 березня 2012 року по 14 вересня 2012 року по заборгованості за лютий 2012 року пеня становить 363 641 грн. 55 коп.; за період з 15 квітня 2012 року по 14 жовтня 2012 року по заборгованості за березень місяць 2012 року пеня становить 254 993 грн. 05 коп.; за період з 15 травня 2012 року по 14 листопада 2012 року по заборгованості за квітень 2012 року пеня становить 89 434 грн. 12 коп.).
Відповідно, позовні вимоги в частині стягнення 4 681 грн. 23 коп. пені є необґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Поряд з тим, колегія суду звертає увагу на те, що в матеріалах справи міститься клопотання Відповідача про зменшення розміру пені (том 1, а.с.131), яке обґрунтоване збитковістю Відповідача, а також невідповідністю тарифів за послуги з теплопостачання, водопостачання та водовідведення, а також інших комунальних послуг, які надає Відповідач, економічно обґрунтованим, а також невідшкодуванням державою різниці в тарифах в передбаченому законодавством порядку.
Розглянувши дане клопотання місцевим господарським судом було зменшено розмір пені на 40%, тобто до 561 878 грн. 36 коп., в зв'язку з чим колегія суду зазначає наступне.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, природний газ, який закуповував Відповідач у «Житомиргаз» (правонаступником якого є Позивач), використовувався виключно на виробництво і постачання теплової енергії для потреб населення. Зокрема, Відповідач подав докази в підтвердження об'єктивності причин прострочення виконання договірних зобов'язань з оплати за газ, та документи, які свідчать про спрямованість Відповідача на врегулювання спору мирним шляхом, а саме: часткова сплата боргу в період з порушення справи до винесення судового рішення, баланс підприємства за 2011 рік та 2012 рік.
Відповідно до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Зазначена стаття кореспондується з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, згідно якої, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Колегія суду констатує, що розглядаючи питання про стягнення суми пені, взято до уваги такі обставини: причини неналежного виконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, добровільного усунення винною стороною порушення (часткової оплати суми заборгованості) та його наслідків, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до підпункту 3.17.4 пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року №18, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Проаналізувавши зменшення розміру пені та штрафу, проведене місцевим господарським судом, колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку (з урахуванням обставин, наведених господарським судом Житомирської області, в своєму рішенні), що виходячи із принципу розумності і співрозмірності, у даному випадку (з урахуванням часткового погашення Відповідачем суми заборгованості та вжиття усіх можливих заходів до виконання зобов'язання; та з урахуванням того, що своєчасна несплата суми боргу пов'язана з невідшкодуванням державою (засновником Позивача) різниці в тарифах, що значно перевищують суму заборгованості, що підтверджене доданими до клопотання доказами; важкий фінансовий стан Відповідача підтверджений поданими доказами (а.с. 132-135) є підставою для зменшення розміру нарахованої пені. Відповідно апеляційний господарський суд залишає рішення суду першої інстанції у цій частині без змін.
Що стосується клопотання Відповідача про відстрочку виконання судового рішення на 6 місяців, то колегія суду зазначає наступне.
Відповідно до пункту 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Згідно пункту 7.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17 жовтня 2012 року підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом; господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Колегія суду зауважує, що рішенням місцевого господарського суду надано відстрочку для Відповідача стосовно виконання всього оспорюваного рішення суду, тобто це стосується як сплати основного боргу так і сплати сум пені, річних, інфляційних втрат.
Однак, Відповідач звертаючись із заявою про відстрочку виконання рішення суду, як на підставу такої відстрочки, посилається на надходження коштів від держави, котрі будуть спрямовані на усунення саме заборгованості за поставлений газ, а не на сплату пені, річних та інфляційних втрат, котрі нараховані як штрафні санкції в зв'язку із невиконанням зобов'язання по Договору.
Відповідно до статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, змінити рішення.
Відповідно, надходження даних сум не впливає на погашення Відповідачем штрафних санкцій, встановлених оспорюваним рішенням суду, а така відстрочка лише затягує час для сплати даних штрафних санкцій.
Враховуючи вищевикладене, а також фінансове становище як Позивача так і Відповідача, колегія суду приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання Відповідача про відстрочку виконання судового рішення. З огляду на усе вищевказане Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку про необхідність відстрочити виконання рішення суду лише в частині стягнення основного боргу в сумі 960 000 грн. до 28 серпня 2013 року. Відповідно колегія суду змінює оспорюване рішення в цій частині.
Рівненський апеляційний господарський суд наголошує на тому, що за змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що Позивачем зроблено не було.
З огляду на усе вищевказане, колегія суду вважає інші доводи апеллянта (окрім тих, що частково стосуються відстрочки виконання рішення, і котрі враховані вище при зміні судового рішення) є безпідставними (спростовуються усім вищевказаним та доказами наявними в матеріалах справи, а відтак до уваги Рівненським апеляційним господарським судом не беруться.
Враховуючи усе вищевказане, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення підлягає зміні в частині відстрочки виконання рішення суду, в решті рішення залишити без змін.
Судові витрати за подачу апеляційної скарги, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає за Позивачем.
Керуючись статями 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - задоволити частково.
2. Рішення господарського суду Житомирської області від 28 травня 2013 року в справі №906/302/13-г змінити в частині відстрочки виконання рішення, висвітливши пункт 5 резулютивної частини рішення в наступній редакції:
"5. Відстрочити Комунальному підприємству "Теплозабезпечення" (11500, м. Коростень, вул. Кірова, 8-А; код 31871157) виконання рішення господарського суду в частині стягнення основного боргу в сумі 960 000 грн. 00 коп. до 28 серпня 2013 року."
3. В решті рішення господарського суду Житомирської області від 28 травня 2013 року залишити без змін.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
5. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
6. Справу № 906/302/13-г повернути господарському суду Житомирської області.
Головуючий суддя Василишин А.Р.
Суддя Юрчук М.І.
Суддя Крейбух О.Г.