колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі
головуючого
Кравченка К.Т.,
суддів
Жука В.Г., Мороза М.А.
розглянула у судовому засіданні у м.Києві 30 листопада 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на постанову Володарського районного суду Київської області від 14 вересня 2005 року.
Вироком Володарського районного суду Київської області від 24 травня 2004 року
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,
уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше судимого 17.08.2001 року Володарським районним судом Київської області за ч.3 ст.140, ч.2 ст.81, ст.42 КК України на 4 роки позбавлення волі умовно з іспитовим строком 3 роки зі сплатою штрафу 700 грн.,
засуджено
за ч.2 ст.185 КК України на 2 роки позбавлення волі.
Відповідно до ст.71 КК України за сукупністю вироків ОСОБА_1 остаточно призначено 5 років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з іспитовим строком 3 роки.
Згідно ст.76 КК України ОСОБА_1 зобов»язано періодично з»являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи та повідомляти ці органи про зміну місця проживання, роботи і навчання.
Як визнав місцевий суд, на початку березня 2003 року за місцем свого проживання у будинку АДРЕСА_1, засуджений ОСОБА_1, повторно, приєднавши змонтоване відгалуження до лінії електропередач поза лічильником, незаконно безоплатно використав електроенергію на загальну суму 949 грн. 43 коп.
В апеляційному порядку зазначений вирок не переглядався і був звернутий до виконання 8 червня 2004 року.
Постановою Володарського районного суду Київської області від 14 вересня 2005 року звільнення засудженого ОСОБА_1 від відбування покарання, призначеного вироком Володарського районного суду Київської області від 24 травня 2004 року, скасовано, а самого засудженого направлено для реального відбування покарання у виді 5 років позбавлення волі.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 зазначає, що судове слідства проведено поверхово та неповно, з порушеннями його права на захист і ставить питання про скасування даної постанови.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касатора, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновок суду про підставність скасування звільнення засудженого ОСОБА_1 від відбування покарання суд обгрунтував викладеними у постанові доказами. Так сам засуджений у судовому засіданні визнавав факт вчинення ним адміністративних правопорушень (а.с.85). Із подання начальника МРВ КВІ вбачається, що у період іспитового строку засуджений ОСОБА_1 поводився негативно та чотири рази притягувався до адміністративної відповідальності (а.с. 81).
Доводи скарги про порушення його права на захист були предметом перевірки суду касаційної інстанції і підтвердження не знайшли. Як убачається з протоколу судового засідання засудженому ОСОБА_1 були роз»яснені процесуальні права і він ніяких клопотань не заявляв (а.с. а.с. 84, 85).
Підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з повідомленням осіб, зазначених у ст.384 КПК України немає.
Керуючись ст.394 КПК України, колегія суддів
відмовити засудженому ОСОБА_1 у задоволенні його касаційної скарги.
Судді: Кравченко К.Т. Жук В.Г. Мороз М.А.