Справа № 128/1402/13-ц
Іменем України
26.07.2013 року місто Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді: Васильєвої Т.Ю.
при секретарі: Шевчук О.В.
за участі
представника позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
встановив:
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом посилаючись на те, що 23.01.2012 року біля 20 години відповідач ОСОБА_2 керуючи автомобілем ЗАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі Вінниця-Немирів у напрямку м. Немирів, скоїв наїзд на пішохода - позивача ОСОБА_4, який рухався у зустрічному напрямку до м. Вінниця по краю дороги. Внаслідок ДТП позивач отримав численні тілесні ушкодження, тривалий час лікувався та отримав статус інваліда 3 групи. В порушенні кримінальної справи по даному факту ДТП було відмовлено, та в ході перевірки було встановлено, що отримані позивачем ушкодження відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
У результаті ДТП позивачу було спричинено матеріальну та моральну шкоду, та оскільки в разі завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки цивільно-правова відповідальність настає за відсутності вини особи, яка її завдала, позивач звернувся до суду з даним позовом, яким просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду, яка полягає у витратах на лікування, в сумі 8 585,31 грн. та моральну шкоду, завдану ДТП. Моральна шкода полягає у фізичному болю внаслідок отриманих численних забоїв та ушкоджень тіла, тривалому лікуванні, порушенні звичайного способу життя, частковій втраті працездатності, яку позивач визначає в сумі 34 000 грн. (з яких 4 000 грн. сплачено відповідачем добровільно).
Під час судового розгляду на підставі відповідної заяви представника позивача позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2 в частині позовних вимог про стягнення 8 586, 31 грн. матеріальної шкоди та 5 000 грн. в якості відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, було залишено без розгляду (а.с. 90, 94), та в подальшому згідно заяви про уточнення позовних вимог, підтримувались позовні вимоги в обсязі стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 25 000 грн. (а.с. 91).
В судовому засіданні представник позивача уточнений позов підтримала з підстав, вказаних в ньому, пояснивши, що дійсно діями відповідача позивачу було завдано відповідної шкоди внаслідок наїзду автомобілем на пішохода. При цьому під час наїзду позивач рухався по обочині назустріч транспортному потоку, внаслідок даної ДТП позивач став інвалідом 3-ї групи, продовжує лікуватись, за весь час відповідачем на відшкодування завданої шкоди було сплачено лише 4 000 грн., проте даної суми недостатньо для відшкодування моральної шкоди в повному обсязі, яку позивач загалом оцінює в 34 000 грн. Та оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована, враховуючи, що на даний час триває досудове розслідування по факту ДТП, постанова про відмову в порушенні кримінальної справи була скасована, позивач враховує встановлений Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ліміт відповідальності страховика, який становить 5 000 грн., тому представник позивача просила стягнути з відповідача 25 000 грн. на відшкодування завданої ДТП моральної шкоди.
Відповідач та його представник в судовому засіданні позов не визнали, просили відмовити в його задоволенні, пояснивши, що дійсно 23.01.2012 року біля 20.00 год. відбулась ДТП, під час якої відповідач керуючи автомобілем здійснив наїзд на пішохода - позивача по справі, при цьому позивач рухався не по обочині, а по проїжджій частині дороги, та в темному нічим не виділеному одязі, тому побачив перед собою пішохода відповідач безпосередньо перед наїздом, коли не мав можливості уникнути наїзду на нього. Крім цього відповідач вже сплатив позивачу 4 000 грн., його вина у настанні ДТП на даний час не встановлена, крім цього в зв'язку із тим, що його цивільно-правова відповідальність була застрахована, позивач крім права на відшкодування страховиком матеріальної шкоди, також має право на відшкодування страховиком моральної шкоди в розмірі 5 000 грн., тому вважає, що 9 000 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди (ліміт відповідальності страховика та вже сплачені ним 4 000 грн.) є достатнім.
В судовому засіданні за клопотанням представника позивача до участі в справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, було залучено ПрАТ СК «Український страховий стандарт», з якою відповідач уклав договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с. 75). В судове засідання від представника ПрАТ СК «Укранський страховий стандарт» надійшло письмове заперечення, згідно якого ПрАТ СК «Укранський страховий стандарт» погоджується сплатити позивачу на відшкодування моральної шкоди 5 000 грн. (в межах ліміту відповідальності страховика), а також вказав на необхідність вчинення відповідних дій з метою відшкодування ним в добровільному порядку завданої матеріальної шкоди (а.с. 85 - 87).
На підставі поданих третьою особою заперечень представником позивача було подано вищевказану заяву про залишення частини позовних вимог без розгляду та уточнення решти позовних вимог до відповідача ОСОБА_2 (а.с. 90, 91).
В судовому засіданні за клопотанням представника позивача в якості свідків було допитано ОСОБА_5, який пояснив, що 23.01.2012 року в с. Великі Хутори повертаючись додому зустрів позивача, який йшов по обочині в напрямку м. Вінниця, пізніше він дізнався, що позивача збила машина; та ОСОБА_6, який пояснив, що взимку 2012 року, коли їхав в с. Вінницькі Хутори, то побачив вже наслідки ДТП, а саме на обочині в болоті лежав позивач, а автомобіль відповідача стояв на краю правої смуги руху, при цьому відповідач пояснював, що він збив позивача, так як його засліпила інша машина.
Заслухавши пояснення сторін, покази свідків, вивчивши матеріали справи, суд вважає за необхідне уточнений позов задовольнити частково з наступних підстав.
Так, в судовому засіданні встановлено, що 23.01.2012 року біля 20.00 год. на автодорозі Вінниця-Немирів відповідач ОСОБА_2, керуючи автомобілем «ЗАЗ» з державним номерним знаком НОМЕР_1, скоїв наїзд на пішохода, позивача по справі, внаслідок чого завдав останньому тілесні ушкодження.
З дослідженого в судовому засіданні відмовного матеріалу Вінницького РВ УМВС України у Вінницький області № 289 по факту ДТП, яка сталася 23.01.2012 року на автошляху Немирів-Вінниця, внаслідок якої ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження, підтверджується заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_4 під час ДТП за участі ОСОБА_2, який керуючи автомобілем здійснив наїзд на пішохода. Та з наявних пояснень ОСОБА_4 в даному відмовному матеріалі він рухався напроти транспортному потоку по правому краю смуги рухи на м. Немирів (а. 47 відмовного матеріалу), та за наявним Актом судово-медичного дослідження (обстеження) № 649/1062 від 27.03.2012 року виявлені в ОСОБА_4 тілесні ушкодження відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, оскільки не являлися небезпечними для життя, спричинили тривалий (понад 21 день) розлад здоров'я.(а. 41 - 43 відмовного матеріалу).
В порушенні кримінальної справи неодноразово відмовлялося, та з пояснень сторін по справі досудове слідство по даному факту ДТП триває, що підтверджується також ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 12.04.2013 року (а.с. 54 - 55).
Також в судовому засіданні було встановлено та доведено матеріалами справи, що ОСОБА_2 було застраховано цивільно-правову відповідальність в ПрАТ СК «Український страховий стандарт», згідно полісу № АВ/0197377, на строк з 19.11.2011 року по 18.11.2012 року. Ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю одного потерпілого становить 100 000 грн. (а.с. 50).
Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно ч. 2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
П.п. 4, 7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року встановлено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).
Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено (але не може бути повністю відмовлено у відшкодуванні шкоди).
Доказів, які б свідчили, що шкода позивачу була заподіяна внаслідок непереборної сили або умислу позивача, відповідачем ОСОБА_2 не надано, не встановлено їх і в судовому засіданні.
Враховуючи факт завдання ОСОБА_4 тілесних ушкоджень внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, яким керував відповідач, позивач має право на відшкодування моральної шкоди. Суд при визначенні розміру такої шкоди керується ст.ст. 23, 1167 ЦК України та при цьому враховує, що на визначення розміру даної шкоди впливають обставини заподіяння шкоди, зокрема, порушення і самим потерпілим п.п. 4.4 Правил дорожнього руху України, згідно якого у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості пішоходи, які рухаються проїзною частиною чи узбіччям, повинні виділити себе, а за можливості мати на зовнішньому одязі світлоповертальні елементи, для своєчасного їх виявлення іншими учасниками дорожнього руху, водночас суд враховує тяжкість отриманих позивачем тілесних ушкоджень, тривалість лікування, що безумовно порушило нормальні життєві зв'язки позивача, в зв'язку з завданням шкоди позивач переніс певні фізичні та душевні страждання, а також незручності для відшукування особистого часу з метою вирішення питань по відшкодуванню завданої шкоди, а також інші обставини, які мають значення, а саме матеріальне становище відповідача, який одружений, офіційно не працює, відразу після скоєння ДТП частково відшкодував позивачу завдану моральну шкоду. Тому керуючись принципами розумності та справедливості суд оцінює завдану позивачу моральну шкоду діями відповідача на загальну суму 14 000 грн.
Враховуючи добровільне відшкодування відповідачем позивачу 4 000 грн., що не заперечується позивачем, а також право позивача на отримання відшкодування моральної шкоди в сумі 5 000 грн. від страховика ПрАТ СК «Український страховий стандарт», до якого вимоги не пред'являлись та в цій частині позов залишено без розгляду, з відповідача на користь позивача слід стягнути 5 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої ДТП, тому позов підлягає частковому задоволенню.
Згідно ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір, який згідно Закону України «Про судовий збір» підлягає оплаті в розмірі 1 % ціни позову, але не менше 0, 2 розміру мінімальної заробітної плати, тобто 229, 40 грн. Тому враховуючи розмір задоволених позовних вимог до стягнення з відповідача підлягає судовий збір в установленому мінімальному розмірі, а саме 229, 40 грн.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 23, 1166, 1167, 1187,1193, 1194 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,
вирішив:
Змінені позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 5 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 229, 40 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: підпис
Копія вірна
Суддя:
Секретар: