Суддя-доповідач Василенко Л.А.
Головуючий І інстанції суддя Ковальова Т.І.
Україна
Іменем України
17 березня 2009 року Справа № 2а-9253/08/1270
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Василенко Л.А.,
суддів: Ханової Р.Ф.,
Старосуда М.І.,
при секретареві Чуріковій Я.О.,
розглянула апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства завод «Прогрес» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2008 р. у справі № 2а-9253/08 за позовом прокурора Кам'янобрідського району м.Луганська в інтересах держави в особі Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відкритого акціонерного товариства завод «Прогрес» про стягнення санкцій за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, -
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2008 р. позовні вимоги прокурора Кам'янобрідського району м.Луганська в інтересах держави в особі Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відкритого акціонерного товариства завод «Прогрес» про стягнення санкцій за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів задоволені в повному обсязі: стягнуто з Відкритого акціонерного товариства завод «Прогрес» на користь Державного бюджету України несплачені штрафні санкції за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2007 році в сумі 4983,33 грн та пеню за порушення строків сплати цих санкцій у сумі 44,7 грн.
Відповідач не погодився з рішенням суду і подав апеляційну скаргу, в якій просить судове рішення скасувати в повному обсязі через неповне з'ясування судом, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права та в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, зокрема, зазначив, що висновок суду першої інстанції про неприйняття відповідачем заходів щодо організації працевлаштування осіб з числа інвалідів не відповідає дійсності, оскільки органи працевлаштування не направляли на підприємство для працевлаштування інвалідів та, внаслідок цього, підприємство не мало змогу створити робоче місце під конкретну людину -інваліда.
Від прокурора Кам'янобрідського району м.Луганська надійшли заперечення на апеляційну скаргу, яку він вважає необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає, оскільки суд першої інстанції постановив судове рішення у справі законного та обґрунтовано, просив апеляційний розгляд провести за відсутністю представника прокуратури.
Від Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів також надійшли заперечення на апеляційну скаргу, просили апеляційну скаргу задлишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач є особою, яка повинна приймати заходи до створення робочих місць для інвалідів, за даними позивача, виходячи з кількості працюючих у відповідача 24 особи, у нього у 2007 році повинен був працювати один інвалід. Згідно із Звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік, наданим відповідачем, штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до чотирьохвідсоткового нормативу у 2007 році для працевлаштування інвалідів, у 2007 році на підприємстві інваліди не працювали.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, вивчила матеріали справи, обговорила доводи апеляційної скарги, перевірила юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення і дослідження, дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.
Відповідно до ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ і організацій, незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості 1 робочого місця.
Із матеріалів справи, а саме, із звіту відповідача форми N 10-ІІІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік, вбачається, що середньооблікова чисельність працівників на підприємстві у звітному періоді складала 30 чоловік, відповідно норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у звітному періоді повинен був становити в кількості 1 інваліда, проте на підприємстві не був зайнятий жодний інвалід (а.с.5).
За підпунком 3.3.3 Інструкції із статистики чисельності працівників, зайнятих в народному господарстві, середньооблікова чисельність штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно та ділення одержаної суми на кількість місяців за період з початку року.
Відповідно до вимог ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 % річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Відповідно до положення Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку і використання цих коштів, суми штрафних санкцій визначаються в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, незайняте інвалідом і виплачується підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, наступного за звітним. Суми штрафних санкцій перераховуються підприємствами в дохід державного бюджету на рахунки органів Державного казначейства, а у разі несплати в установлений термін, відділення Фонду соціального захисту інвалідів вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку, керуючись також Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України N 1434 від 26.09.2002 р., ст. 2 КАС України та ст. 124 Конституції України.
Із розрахунку заборгованості по платежу до Луганського відділення Фонду соціального захисту інвалідів за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів за 2007 рік (а.с. 6, 7) вбачається, що середньорічна заробітна плата штатного працівника складає 4983,33 грн. - відповідно Фондом соціального захисту інвалідів були нараховані штрафні санкції в розмірі за 1 нестворене робоче місце для працевлаштування інвалідів в сумі 4983,33 грн.
Крім того, Фондом була нарахована пеня в сумі 44,7 грн. за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій(а.с.8).
На підставі ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", працевлаштування інвалідів здійснюється органами виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Згідно ч. 2 ст. 19 цього ж Закону, відповідальність за незабезпечення зазначених нормативів покладається на керівника підприємств.
Відповідно до Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів (п. 5).
Згідно даного Положення, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (п. 3)
Згідно пунктом 1.2 затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 6 липня 1998 р. № 244 та зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 17 липня 1998 р. за № 464/2904 Інструкції щодо заповнення державної статистичної звітності за формами N 3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках" і № 4-ПН "Звіт про вивільнення працівників" підприємства, установи і організації (надалі - підприємства), розташовані на території відповідного регіону, незалежно від форм власності і господарювання та відомчої підпорядкованості, щомісячно в повному обсязі подають державній службі зайнятості інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) за формою № 3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках". Відповідачем не надані докази про подання такого звіту протягом 2007 року.
Відповідач не надав жодного доказу, який би підтверджував створення ним у 2007 році робочого місця для інваліда та інформування ним державної служби зайнятості та місцевих органів соціального захисту населення про вільні місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів, або про роботу у нього у 2007 році інваліда. Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про сплату відповідачем штрафних санкції у встановленому законом розмірі, який у даному випадку становить 4983,33 грн. та. оскільки відповідач вказаних штрафних санкцій добровільно не сплатив у встановлені строки, тому він має також сплатити пеню за порушення строків сплати, розмір якої становить 44,70 грн., згідно наданому позивачем розрахунку.
Колегія судів не приймає до уваги доводи апелянта про те, що не створення місця для інваліда обумовлено фактом його не направлення для працевлаштування..
Колегія суддів зазначає, що відповідач не прийняв жодних заходів щодо створення місця для інваліда, а саме, навіть не направляв відомостей державній службі зайнятості інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) за формою № 3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках".
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що судом першої інстанції рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, позивач довів правомірність своїх дій з огляду на приписи ч.2 ст. 71 КАС України, доводи апеляційної скарги є неспроможними.
Повний текст ухвали виготовлений 20 березня 2009 року.
Керуючись ст. 195, ст. 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства завод «Прогрес» залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2008 р. у справі за позовом прокурора Кам'янобрідського району м.Луганська в інтересах держави в особі Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відкритого акціонерного товариства завод «Прогрес» про стягнення санкцій за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий суддя Л.А. Василенко
Суддя Р.Ф. Ханова
Суддя М.І. Старосуд