Суддя-доповідач Василенко Л.А.
Головуючий І інстанції суддя Галатіна О.О.
Україна
Іменем України
17 березня 2009 року Справа № 2а-669/08/0570
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Василенко Л.А.,
суддів: Ханової Р.Ф.,Старосуда М.І.,
при секретареві Чуріковій Я.О.,
представника позивача Філімонова І.О..
представника відповідача Антощук О.С.,
розглянула апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м.Маріуполя на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2008 року у справі № 2а-669/08 за позовом Приватного підприємства «Гривс» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м.Маріуполя при визнання недійсними податкових повідомлень- рішень, і
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2008 року позов Приватного підприємства «Гривс» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м.Маріуполяпро визнання недійсними рішень задоволений частково: визнані податкові повідомлення - рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції (далі МДПІ) міста Маріуполя № 00091923424) від 21.08.2007 р., відповідно до якого о Приватному підприємству ( далі ПП) «Гривс» донараховані податки разом із штрафними санкціями на загальну суму 7680 грн., та № 0009182234\0 від 21.08.2007 р. відповідно до якого ПП «Гривс» донараховані податки разом із штрафними санкціями на загальну суму 24 734 грн. - недійсними. В іншій частині позовних вимог відмовлено. З Державного бюджету України на користь ПП «Гривс» стягнуті понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 1 грн. 70 коп.
Не погодившись з вказаним рішенням суду відповідач подав апеляційну скаргу, в який просить постанову суду скасувати у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема неповно встановлені обставини у справі, ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, надав пояснення, аналогічні, викладеним в апеляційній скарзі, просив рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач - Приватне підприємство «Грівс» є юридичною особою та зареєстроване виконкомом Маріупольської міської ради 21.11.1994 р., включений в ЄДРПОУ за № 22029889, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи. Позивач здійснює свою діяльність на підставі статуту, затвердженого рішенням засновника від 21.08.2007 р. Перебуває на податковому обліку Жовтневої МДПІ м.Маріуполя, є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом від 16 липня 1997 року (а.с.101).
Основними видами діяльності позивача, відповідно з наявною матеріалах справи довідкою Управління статистики в м. Маріуполі є, зокрема дослідження і розробки в галузі природничих наук, дослідження і розробки в галузі технічних наук.
У період з 16.07.2007 р. по 31.07.2007 р. відповідачем проводилася виїзна планова документальна перевірка ПП «Грівс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2004 р. по 31.03.2007 р., за результатами якої складено акт № 1863\23-3\22029889 від 07.08.2007р. (а.с. 8-42), в якому зазначені наступні порушення, допущені позивачем:
п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.2.1 п. 5.2. п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5, п.п. 11.2.1 п. 11.2. п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334\94-ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток за II квартал 2004 р. на 0,5 тис. гри., за III кв. 2004 р. на 0.1 тис. грн., за ІVкв. 2005 р. на 0,6 тис. грн., за 2006 р. на 34 грн. за періодами: І кв. 2006 р. - 210 грн., півріччя 2006 р.- 3368 грн., III кв. 2006 р. - 29 грн., за 2006 р. - 34 грн., І кв. 2007 р. на 279 грн.;
порушення п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість у квітні 2004 р. на суму 23 грн., у грудні 2004 р. на суму 42 грн., у вересні 2005 р. на суму 2019 грн., у жовтні 2005 р. на суму 319 грн., у листопаді 2005 р. на суму 2151 грн., у березні 2006 р. на суму 9240 грн., у квітні 2006 р. на суму 2695 грн. та завищено у серпні 2005 р. на суму 4176 грн., травні 2006 р. на суму 9240 грн.;
пп. 7.1 ст. 7, пп. 9.10.2 п. 9.10 ст. 9, ст.. 16, пп. 17.2а п. 17.2. пп. 20.2 а п. 20.2 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-ІVвід 22.05.2003 р., із змінам та доповненнями, в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування прибуткового податку з громадян (податку з доходів фізичних осіб) до бюджету в сумі 84,38 грн.
21.08.2007р. Жовтневою МДПІ м. Маріуполь прийняте податкове повідомлення-рішення № 0009192342/0, яким позивачу на підставі вищезазначеного акту перевірки та відповідно до підпункту «б» підпункту 4.2.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та згідно п. 17.1.3 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III «Про порядок погашення зобов''язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та на підставі ст.5, п.п. 11.2.1 п. 11.2, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» за порушення п.п. 4,1.1 п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п. п. 5.3.2 п. 5.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 7680 грн.
Крім того 21.08.2007 р. Жовтневою МДПІ м. Маріуполь прийняте податкове повідомлення-рішення №0009182342/0, яким позивачу на підставі вищезазначеного акту перевірки та відповідно до підпункту «б» підпункту 4.2.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов*язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та згідно п. 17.1.3 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за порушення п. 4.1 ст. 4. п.п. 7.3.1 п." 7.3 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168\97-ВР «Про податок на додану вартість», визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 24734 грн.
Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, представника позивача, перевірила матеріали справи, обговорила доводи апеляційної скарги і встановила наступне.
Проблемою даного спору є правомірність прийняття податковим органом податкових повідомлень-рішень щодо визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток та на додану вартість, а також застосування штрафних фінансових санкцій з цих податків.
По податку на прибуток.
Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення № 0009192342\0 від 21.08.2007р. стало порушення п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п. п. 5.3.2 п.5.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Тому позивачу згідно з підпункту «б» підпункту 4.2.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та згідно п. 17.1.3 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов*язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та на підставі ст. 5, п.п. 11.2.1 п. 11.2, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» було визначено податкове зобов'язання на загальну суму 7680 грн., в тому числі: за основним платежем - 5120 грн., за штрафними (фінансовими санкціями) - 2560 грн.
Як вбачається з висновків акту перевірки в результаті порушень п. п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5, п. п. 11.2.1 п. 11.2, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР позивачем занижено податок на прибуток за II кв. 2004 р. на 0,5 тис. грн.., за III кв. 2004 р. на 0,1 тис. грн., за ІVкв. 2005 р. на 0,6 тис. грн., за 2006 р. на 34 грн., за періодами: І кв. 2006 р. - 210 грн., півріччя 2006 р. - 3368 грн., III кв. 2006 р. - 29 грн., за 2006 р. - 34 грн., І кв. 2007 р. на 279 грн.
Загальна сума донарахованого податку за вищезазначені звітні податкові періоди складає 1913грн. внаслідок порушень правил податкового обліку позивачем, які актом перевірки не доведені. Донарахування податку у сумі 5120грн. висновками акту, дослідженнями, податковим органом не доведене.
Під час апеляційного провадження було зазначено, що порушення, які призвели до визначення зазначеного податкового зобов'язання, пов'язані з віднесенням до складу валових витрат сум сплачених за основні засоби, які підлягають амортизації, в порушення правил нарахування амортизації, визначених ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Спірним податковим повідомленням-рішенням та висновками ату перевірки порушення норм ст.8 Закону №334 взагалі не визначалось. Порушення порядку формування валових витрат внаслідок віднесення до їх складу сплачених сум по факту придбання основних засобів, які підлягають амортизації актом перевірки не встановлено.
Відсутність доведення факту правопорушення обумовлює безпідставність визначення податкового зобов'язання - 5120грн. та безпідставність застосування штрафних (фінансових санкцій).
По податку на додану вартість.
Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення № 00091823424) від 21.08.2007 р. стало порушення п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість». Тому позивачу згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та згідно п. 17.1.3 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 №2181-111 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» було визначено податкове зобов'язання на загальну суму 24734 грн., в тому числі: за основним платежем - 16 489 грн., за штрафними (фінансовими санкціями) - 8245 грн.
Висновками акту перевірки встановлено, що позивачем в порушення п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168\97-ВР від 03.04.1997 р. зі змінами та доповненнями, занижено податкове зобов'язання з ПДВ у квітні 2004 р. на суму 23 грн., у грудні 2004 р. на суму 42 грн., у вересні 2005 р. на суму 2019 грн., у жовтні 2005 р. на суму 319 грн., у листопаді 2005 р. на суму 2151 грн., у березні 2006 р. на суму 9240 грн., у квітні 2006р. - 2695грн. та завищено податок на додану вартість у серпні 2005 року 4176грн. та травень 2006 року - 9240грн.
У доводах на апеляційну скаргу податковий орган наполягає на тому, що позивачемпри придбанні товару від ММК ім.Ілліча на суму 55440грн. за податковою накладною №19 від 17.03.2006р. податковий кредит був сформований не у березні, а у травні 2006 року. Суд приймає правову позицію податкового органу стосовно заниження податкового зобов'язання березня 2006 року, одночасно колегія суддів зазначає, що завищення його у травні 2006 року, що засвідчено висновками зазначеної перевірки спростовує донарахування податку за вищенаведеною господарською операцією.
Податковий орган припустився також помилки, не враховуючи при визначенні податку, завищення зобов'язань серпня 2005 року на суму 4176грн., та не доведення складу порушень, які призвели до визначення податку на суму 7249грн.
Податковий орган не довів правомірність визначення податку, що обумовлює застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Колегія суддів погоджує висновки суду першої інстанції щодо порушення податковим органом правил проведення перевірки як засобу здійснення контролю.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції всебічно та об'єктивно досліджені і встановлені обставини справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін.
Ухвала в повному обсязі виготовлена 20 березня 2009 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.195, ст.196, ст.198 ч.1 п.1, ст.200, ст.205 ч.1 п.1 206, ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -
Апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м.Маріуполя залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2008 року у справі за позовом Приватного підприємства «Гривс» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м.Маріуполя про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий:
Судді: