Головуючий суду І інстанції - Стиран В.В.
Судді- Кірієнко В.О., Казаченко А.В.
Суддя-доповідач - Арабей Т.Г.
Україна
Іменем України
16 січня 2009 року Справа № 2а-16442/08/0570
м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Арабей Т.Г.
суддів: Геращенко І.В., Малашкевич С.А.
при секретарі
за участю:
представника позивача
представників відповідача
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
на постанову
від
по адміністративній справі
за позовом
до
проЛітвіновій Л.О.
Гуріна М.В., за довіреністю від 25.12.2008р.
Кірянкова В.В., Берегового С.Г., за довіреністю від 01.01.2009р.
Закритого акціонерного товариства “Макіївський металургійний завод”
Донецького окружного адміністративного суду
03 жовтня 2008 року
‡‚ 2-а-16442/2008
Закритого акціонерного товариства “Макіївський металургійний завод”
Державної інспекції з енергозбереження
визнання недійсною постанови від 30.07.2008р. № 18-6/08-22-004КП24ЕС,-
Закрите акціонерне товариство «Макіївський металургійний завод», звернулось до суду з позовом до Територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Донецькій області, (ухвалою суду первісного відповідача замінено на належного - Державну інспекцію з енергозбереження), про визнання недійсною постанови від 30.07.2008 року № 18-6/08-22-004КП24ЕС про сплату підвищеної плати за нераціональне використання палива та інших паливно-енергетичних ресурсів.
Постановою від 03.10.2008р. року Донецький окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позовних вимог Закритого акціонерного товариства “Макіївський металургійний завод ” до Державної інспекції з енергозбереження про визнання недійсною постанови від 30.07.2008р. № 18-6/08-22-004КП24ЕС, з мотивів недоведеності заявлених позовних вимог .
В апеляційній скарзі позивач просить постанову суду першої інстанції скасувати як прийняту внаслідок неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Вважає, що в основу постанови відповідача покладено висновок про перевищення позивачем протягом 2007 року норм питових витрат палива, які до 27.06.2007 року взагалі не були в установленому порядку визначені та доведені до відома позивача, та зазнали змін в грудні 2007 року. Апелянт зазначає,що рішення суду першої інстанції не ґрунтується на результатах перевірки , оформлених відповідним актом, в якому відсутні факти неекономного та неефективного використання електроенергії , а в якості однієї з причин нераціонального використання паливно-енергетичних ресурсів та однієї з підстав для застосування підвищеної плати, вказаних в постанові відповідача зазначено перевитрати електроенергії через перевищення у 2007 р. фактичних питомих норм витрат електричної енергії на виробництво прокату над затвердженими нормами питомих витрат електричної енергії (АВвтр=278,4 тис.кВт.год/рік)", посилання на які в акті від 31.01.2008 року № 18-6/08-17-004КП відсутні.
Вважає не доведеним матеріалами справи, визнаний судом першої інстанції, висновок відповідача про наявність у діях позивача ознак порушень чинного законодавства про енергозбереження, за які передбачено застосування економічних санкцій за умови виявлення фактів неефективного ( марнотратного) використання ресурсів та застосування таких санкцій у розмірі 200 відсотків вартості ресурсів, витрачених позивачем, всупереч ч.2 ст. 17 Закону України « Про енергозбереження» в редакції яка діяла протягом спірного періоду.
Скаржник зазначає, що судом першої інстанції не з'ясовано та не надано правової оцінки наявним підставам звільнення позивача від адміністративно-господарської відповідальності та всупереч положенням процесуального права постанова суду першої інстанції є немотивованою.
Державна інспекція з енергозбереження у письмових запереченнях просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскільки підставою для застосування постанови про сплату підвищеної плати за нераціональне використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів є акт комплексної перевірки підприємства, а не дані перевірки виконання припису, і що постанова про застосування підвищеної плати виноситься одразу після перевірки підприємства, що вказує на те, що підвищена плата за нераціональне використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів накладається на підприємство одразу після комплексної перевірки підприємства незалежно від даних виконання припису. Зазначив, що постанова про сплату підвищеної плати за нераціональне використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів застосована до підприємства згідно з вимогами п.е) ст.11 Закону України « Про енергозбереження» внаслідок перевищення встановлених норм питомих витрат ПЕР та внаслідок пошкодження футерівки котла і пароперегрівача ЦПС, порушення технологічної дисципліни.
Представник апелянта у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду І інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представники відповідача підтримали рішення суду І інстанції та просили залишити його без змін з тих підстав, що постанова суду прийнята з урахуванням усіх обставин справи і відповідає нормам діючого законодавства.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити, постанову суду скасувати з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 31.01.2008 року Територіальним управлінням Державної інспекції з енергозабезпечення по Донецькій області яка є структурною одиницею урядового органу - Державної інспекції з енергозбереження, у відповідності до Положення про Державну інспекцію з енергозбереження, затвердженого ПКМУ № 1039 від 29.06.2000 року, було проведено комплексну перевірку використання паливно-енергетичних ресурсів Закритого акціонерного товариства «Макіївський металургійний завод» та складений акт від 31.01.2008р. № 18-6/08-17-004 КП (а.с.11 -16).
За результатами перевірки виявлені та в акті зазначені факти неекономного та неефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, тобто факти марнотратного споживання палива та теплової енергії, неефективного використання електроенергії , перевищення у 2007 році питомих норм витрат палива, електричної енергії,втрати теплової енергії через пошкодження футерівки котла ст..№1 та пароперегрівача, що відповідно до ст. 27 Закону України “Про енергозбереження” від 01.07.1994р. № 74/94-ВР є порушенням законодавства про енергозбереження і тягне за собою передбачену законодавством відповідальність .
На підставі акту перевірки винесений припис до акту від 31.01.2008р. № 18-6/08-17-004 КП щодо усунення порушень (а.с. 17).
Постановою № 18-6/08-22-004 КП 24 ЕС про сплату підвищеної плати за нераціональне використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів від 30.07.2008 року, у відповідності до ст. 11 Закону України « Про енергозбереження» та постанови КМУ від 02.09.1993 року № 699 «Про заходи щодо ефективного використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів в народному господарстві » зі змінами і доповненнями внесеними згідно постанови КМУ від 07.07.2000 року № 1071, відповідачем застосовано підвищену плату перевитрати природного газу 4198,2 тис. мЗ/рік, за перевитрати коксового газу 7618,3 тис.м3/рік, за перевитрати доменного газу 30601,7 тис.мЗ/рік, за перевитрати теплоенергії 6645,12 Гкал/рік, за перевипрату електричної енергії 690,6 тис.кВт. год./рік у розмірі 11531776 грн. Як зазначено в постанові № 18-6/08-22-004 КП 24 ЕС вона прийнята на підставі акту перевірки від 31.01.2008 року.
Відповідно до п. 4 Положення „Про Державну інспекцію з енергозбереження", відповідач має право застосовувати до підприємств економічні санкції за умови виявлення фактів неефективного (марнотратного) використання ресурсів відповідно до вимог п.є) ст. 11 та п. а) ч.1 ст.17 Закону України „Про енергозбереження" .Щодо перевитрат паливно-енергетичних ресурсів понад встановлені показники норм питомих витрат передбачено, відповідно до п. е) ст.11 Закону України „Про енергозбереження", економічні заходи введення плати за нераціональне використання ПЕР у вигляді надбавок до діючих цін та тарифів залежно від перевитрат .
Як убачається з постанови № 18-6/08-22-004 КП 24 ЕС, відповідачем не визначено, згідно до порушень якого пункту ст.11 Закону України „Про енергозбереження" була прийнята постанова та не дає можливість встановити до яких конкретних порушень відповідач застосував економічні заходи.
Згідно ст.218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є здійснення ним правопорушення в сфері господарювання. Однак надані позивачем докази не підтверджують того, що відповідач здійснив правопорушення щодо нераціонального використання паливо -енергетичних ресурсів та вимог Закону України “Про енергозбереження”.
Так актом перевірки від 31.01.2008 року відповідач підтверджує факт пошкодження футерівки котла ст.№1 та пароперегрівача , що привело до втрати теплової енергії , однак не наводить доказів того, що таке відбулося саме з вини підприємства, та зовсім не зазначає причини надмірного споживання паливно-енергетичних ресурсів над затвердженими нормами питомих витрат , на підставі яких зроблено висновок про їх нераціональне використання.
В постанові № 18-6/08-22-004 КП 24 ЕС відповідач, в порушення вимог «Порядку проведення перевірок ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах, в установах та організаціях та усунення фактів їх неефективного використання" , затвердженого наказом № 64 Державного комітету України з енергозбереження від 04.08.2000 року, яким визначено форму та вимоги до змісту постанови, також не зазначив причини нераціонального використання, а лише констатував факти перевищення питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів.
Колегія суддів зазначає, що відповідач безпідставно впостанові від 30.07.2008 року № 18-6/08-22-004 КП 24 ЕС, визнав однією з підстав нераціонального використання паливно-енергетичних ресурсів „перевитрати електроенергії через перевищення у 2007 р. фактичних питомих норм витрат електричної енергії на виробництво прокату (за даними стат. звітності - Форма № 11 МТП) над затвердженими нормами питомих витрат електричної енергії (АВвтр=278,4 тис.кВт.год/рік)", оскільки в акті від 31.01.2008 року № 18-6/08-17-004КП такі перевитрати відсутні , а тому застосування їх при вирішені питання про економічні заходи , суперечить пункту 15 Порядку, затвердженого наказом Державного комітету України з енергозбереження від 04.08.2000 року № 64 і є безпідставними.
Відповідно до пунктів 2, 17 «Про порядок нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.1997 року № 786 встановлено, що норми питомих витрат, яких мають додержуватись споживачі паливно-енергетичних ресурсів , підлягають погодженню Національним агентством України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів (надалі - «НАЕР») та затвердженню уповноваженим на те Кабінетом Міністрів України органом виконавчої влади.
З матеріалів справи убачається, що норми питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів на 2007 рік для позивача були погоджені Заступником Голови Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів тільки 08.06.2007 року, затверджені Першим заступником Міністра промислової політики 15.06.2007 року і доведені до відома позивача лише 27.06.2007 року, в також подальшому зазнавали змін та були погоджені Першим заступником Голови НАЕР 11.12.2007 року і затверджені Заступником Міністра промислової політики 16.12.2007 року, доведені позивачу в 2008 році.
Колегія судів також зазначає, що в акті комплексної перевірки від 31.01.2008 року № 18-6/08-17-004КП відсутні дані за який перевіряємий період проводилась перевірка , а тому погоджується з доводами скаржника, що в основу рішення суду першої інстанції покладено висновок про перевищення позивачем протягом 2007 року норм питомих витрат палива, які до 27.06.2007 року та в подальшому зазнавши зміни в грудні 2007 року, не були в установленому порядку визначені та доведені до відома позивача у перевіряємий період, а тому не були обов'язковими для виконання .
Механізм проведення перевірок у сфері енергозбереження регулюється Порядком проведення перевірок ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах, в установах та організаціях та усунення фактів їх неефективного використання затверджено наказом Державного комітету України з енергозбереження від 4 серпня 2000р. № 64 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2000р. за № 653/4874.
Так, п. 12 Порядку передбачає, що за результатами перевірки інспектор складає акт. У разі виявлення порушень з питань енергозбереження складається припис, який обов'язковий для виконання підприємством.
Пунктом 13 Порядку встановлено, що перевірка виконання приписів акта здійснюється після закінчення терміну їх дії.
Відповідно до п. 14 Порядку залежно від результатів виконання припису обсяги нераціонального використання паливно-енергетичних ресурсів коригуються. У разі виконання робіт - обсяги неефективного використання анулюються.
Розмір плати за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів ,яку зазначено в якості підстави для визначення розміру санкцій відносно позивача, визначається у порядку, встановленому розділом II додатку до Постанови Кабінету Міністрів України від 02.09.1993 року №699 « Про заходи щодо ефективного використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів в народному господарстві».
Відповідно до приписів зазначеної постанови, в залежності від виявлених органами Державної інспекції з енергозбереження причин перевитрати паливно-енергетичних ресурсів, розмір плати визначається одним з наступних способів:
у двократному розмірі встановленої на них ціни за річний обсяг перевитрати - якщо перевитрати викликані недодержанням технологічної дисципліни (абз.2 розділу II);
- в подвійному розмірі встановленої на них ціни за період з моменту збігу відведеного споживачу терміну виконання робіт до моменту їх фактичного завершення - якщо перевитрати викликані технологічною недосконалістю процесів (абз.3 розділу II).
Згідно припису до акту від 31.01.2008р. № 18-6/08-17-004 КП щодо усунення порушень позивача зобов'язано здійснити заходи до 30.07.2008р., за якими провести налагоджувальні роботи та не перевищувати фактичні витрати паливно-енергетичних ресурсів над затвердженими нормами питомих витрат.
Відповідно до частини 3 статті 217 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції є різновидом господарських санкцій, загальні засади застосування яких визначені у главі 24 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою для звільнення учасника господарських відносин від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності є доведення фактичного вжиття ним усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення
Таким чином, оскільки в приписі визначені строки по виконанню заходів ,які забезпечать економію електроенергії, тому відповідно до розд.11 Постанови КМУ від 02 вересня 1993р.№ 699 застосування санкцій до підприємства за вчинене ним правопорушення можливо після сплину терміну встановленого для виконання заходів щодо усунення фактів їх неефективного використання паливно-енергетичних ресурсів.
Разом з тим, постанова № 18-6/08-22-004 КП 24 ЕС про сплату підвищеної плати за нераціональне використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів прийнята 30.07.2008 р. до настання строків встановлених для усунення цих недоліків та перевірки виконання припису , чим порушено роз.11 Постанови КМУ від 02.вересня 1993р.№ 699 та вимоги ст. 218 ГК України, що не тягне за собою передбачену законодавством відповідальність .
Колегія судів погоджується з доводами скаржника відповідно до неправомірності застосування розміру економічних санкцій 200 відсотків вартості перевитрачених ресурсів відповідно до частини другої статті 17 Закону України „Про енергозбереження", застосування яких не заперечувалось відповідачем у судовому засіданні.
Посилення відповідача на застосування економічних санкцій відповідно до частини другої статті 17 Закону України „Про енергозбереження" , яка викладена у зазначеній редакції згідно Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання заходів з енергозбереження" від 16.03.2007 року № 760-У, , відповідно до чинного законодавства на момент прийняття постанови, - є недоречним з огляду на те, що відповідач у постанові № 18-6/08-22-004 КП 24 ЕС не посилається на застосування даного закону до даних правовідносин, а дія частини другої статті 17 Закону України „Про енергозбереження" відповідно до Розділу II «Прикінцеві положення» набула чинності лише з 01.01.2008 року, тобто вже після спливуперіоду, за який нараховані економічні санкції і тому, в часі ,не можуть розповсюджуватись на правовідносини які склались до введення в дію норм цього закону .
Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України - розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Але згідно зі ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням викладених положень, колегія судів дійшла висновку, що відповідачем не доведено суду правомірність своїх дій щодо нарахування підвищеної плати за нераціональне (неефективне) використання паливно-енергетичних ресурсів в зазначених в постанові відповідача розмірах.
На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права,підлягає скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 24, 167, ч.1 ст.184, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, п.4 ч.1ст. 202, ч.2 ст.205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Макіївський металургійний завод” на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2008 року у справі № 2-а-16442/2008 - задовольнити.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2008 року у справі № 2-а-16442/2008 за позовом Закритого акціонерного товариства “Макіївський металургійний завод”до Територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Донецькій області про визнання недійсною постанови- скасувати.
Позов Закритого акціонерного товариства “Макіївський металургійний завод”до Державної інспекції з енергозбереження про визнання недійсною постанови - задовольнити.
Постанову територіального управління Державної інспекції з енергозбереження у Донецькій області від 30.07.2008р. № 18-6/08-22-004КП24ЕС про застосування економічних санкцій у вигляді підвищеної плати за перевитрати паливно-енергетичних ресурсів в сумі 11531776 грн. 40 коп.- визнати недійсною.
Стягнути з державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства “Макіївський металургійний завод” судовій збір у розмірі 3,40 грн.
Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 16 січня 2009 року. Постанова у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 21 січня 2009 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий: Т.Г.Арабей
Судді: І.В. Геращенко
С.А.Малашкевич