10.1
Іменем України
24 липня 2013 року Справа № 812/5726/13-а
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарова О.В., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в м.Первомайську Луганської області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 3455,43 грн., -
26 червня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в м.Первомайську Луганської області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 3455,43 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1, зареєстрована в управлінні Пенсійного фонду України в м.Первомайську Луганської області як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з 21.09.2007, та яка обрала спрощену систему оподаткування. З 01.01.2011 відповідач є платником єдиного соціального внеску.
Згідно Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Постановою правління ПФУ від 08.10.2010 №22-2, 21.01.2013 відповідачем до системи персоніфікованого обліку був поданий річний звіт про нарахування ЄСВ фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності за 2012 рік, згідно власних нарахувань у звіті повинен був сплатити 3455,43 грн.
На підставі статті 25 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», пункту 6.3 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Постановою правління ПФУ від 27.09.2010 №21-5 22 лютого 2013 року відповідачеві рекомендованим листом була надіслана вимога про сплату боргу, який повернувся за закінченням терміну зберігання.
У добровільному порядку заборгованість відповідачем не сплачена, у зв'язку з чим позивач просив стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь управління Пенсійного фонду України в м.Первомайську Луганської області заборгованість з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 3455,43 грн.
Ухвалою суду від 27 червня 2013 року справу призначено до розгляду у скороченому провадженні.
10 липня 2013 року на адресу суду повернувся конверт із позначкою пошти «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 12-13).
Відповідно до ч.11 ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином для реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.
Відповідно до частини 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних в матеріалах справи доказів.
Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку про задоволення позову з наступних підстав.
З 1 січня 2011 року набрав чинності Закон України від 8 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким запроваджено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, та визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 2-14 частини першої цієї статті, є застрахованими особами відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (ч.2 ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).
Облік осіб, зазначених у частині першій статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування (ч.1 ст. 5 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).
Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 зазначеного Закону платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.
Єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Згідно із частиною 8 статті 9 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з територіальним органом Пенсійного фонду за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.
Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей таких осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.
Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до територіального органу Пенсійного фонду (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.
Відповідно до частини 11 статті 9 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Частиною 12 статті 9 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).
Відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрований в управлінні Пенсійного фонду України в м.Первомайську Луганської області 21.09.2007 та з огляду на положення Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є платником єдиного внеску (а.с.6).
Відповідно до вимог Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» відповідач повинен нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі єдиний внесок.
Статтею 25 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», серед іншого встановлено:
- рішення, прийняті органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами;
- положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок;
- суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів;
- територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату;
- вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом;
- платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею;
- у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики;
- у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки;
- у випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.
Матеріалами справи підтверджується, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 23.01.2013 до управління Пенсійного фонду України в м.Первомайську Луганської області було подано звіт нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами - підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування за 2012 рік, згідно якого сплаті підлягає єдиний внесок в сумі 3455,43 грн. (а.с. 8).
Самостійно визначений у звіті єдиний внесок в сумі 3455,43 грн. відповідачем не сплачений, у зв'язку з чим за відповідачем рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 3455,43 грн., що підтверджується даними картки особового рахунку платника фізичної особи-підприємця (а.с.9-10).
Відповідно до вимог статті 25 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та пунктів 6.3, 6.4 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року №21-5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за №994/18289, позивачем на підставі облікових даних з картки особового рахунку страхувальника сформована вимога від 18 лютого 2013 року №Ф-921/1 про сплату боргу в сумі 3455,43 грн. (а.с. 7).
Вимога від 18 лютого 2013 року №Ф-921/1 про сплату боргу надіслана відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, однак згідно довідки форми 20 за закінченням терміну зберігання повернута відправнику та у відповідності до вимог пункту 6.4 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року №21-5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за №994/18289, вважається належним чином врученою (а.с. 7 - зворотній бік).
Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги від 18 лютого 2013 року №Ф-921/1 про сплату боргу відповідач суму недоїмки не сплатив, вимогу про сплату боргу з управлінням Пенсійного фонду України в м.Первомайську Луганської області не узгодив та у судовому порядку не оскаржив.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.
Оскільки відповідач у добровільному порядку прострочену заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2012 рік в сумі 3455,43 грн. не сплатив, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 94, 158-163, 183-3, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в м.Первомайську Луганської області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 3455,43 грн., задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) на користь управління Пенсійного фонду України в м.Первомайську Луганської області заборгованість з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 3455,43 грн. (три тисячі чотириста п'ятдесят п'ять гривень 43 коп.).
Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною і підлягає негайному виконанню.
Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.
Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Захарова
О.В. Захарова