Справа № 127/4817/13-ц Провадження № 22-ц/772/2115/2013Головуючий в суді першої інстанції:Курбатова І.Л.
Категорія: 41 Доповідач: Вавшко В. С.
"23" липня 2013 р. м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:
ГоловуючогоВавшка В.С.,
суддів:Іващука В.А., Якименко М.М.,
при секретарі:Пишному О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 червня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до Виконавчого комітету Вінницької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Міське комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна контора № 15», про визнання членом сім'ї наймача, визнання права користування жилим приміщенням та зобов'язання змінити договір найму жилого приміщення та оформити особовий рахунок,
У лютому 2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду із вказаним позовом, у ході розгляду уточнила позовні вимоги, вказувала, що 28 липня 1975 року її співмешканець ОСОБА_7 отримав ордер на квартиру АДРЕСА_1, однак не прописався в ній.
У 1998 році вона заселилась у вказану квартиру на правах члена сім'ї квартиронаймача ОСОБА_7, оскільки з ним перебувала у громадянському шлюбі.
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1, але оформити реєстрацію за місцем проживання ОСОБА_7 не встиг у зв'язку зі смертю.
Всі 14 років її спільного життя з ОСОБА_7 вони утримували квартиру у належному стані, оплачували комунальні послуги за 2-х осіб.
Факт її постійного проживання у вказаній квартирі підтверджується актом від 11 грудня 2012 року, складеним мешканцями будинку АДРЕСА_1, завіреним МКП «ЖЕК №15»; довідкою № 308 від 13 лютого 2013 року, виданою виконкомом Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області; довіреністю на представництво інтересів ОСОБА_7 у суді; довідкою виданою МКП «ЖЕК №15» від 22 лютого 2013 року № 141 про відсутність заборгованості по комунальним послугам, тобто після смерті її співмешканця ОСОБА_7
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_6 просила визнати її членом сім'ї померлого квартиронаймача ОСОБА_7, визнати за нею право користування жилим приміщенням - однокімнатною квартирою АДРЕСА_1; зобов'язати виконавчий комітет Вінницької міської ради змінити договір житлового найму на вказану квартиру, визнавши її по договору замість померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 наймача ОСОБА_7 та оформити особовий рахунок на цю квартиру на неї.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 25 червня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.
На таке рішення ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими; неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; порушення норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно рішення виконавчого комітету Вінницької міської Ради народних депутатів трудящих від 28.07.1975 року № 489 ОСОБА_7 та його дружині ОСОБА_8 надано квартиру АДРЕСА_2 для заселення.
З матеріалів справи (а.с. 95) вбачається, що існуючому будинку АДРЕСА_1 було присвоєно НОМЕР_2.
22.07.1975 року шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 був розірваний, що підтверджується відповідним свідоцтвом.
Особовими рахунками на квартиру АДРЕСА_1 підтверджено, що квартиронаймачем з 18.08.1975 року є ОСОБА_7, а членом сім'ї квартиронаймача є його дружина ОСОБА_8
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1, виданого виконкомом Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області.
Згідно довідки виконкому Шпиківської селищної ради № 482 від 29 березня 2013 року ОСОБА_6 проводила за власний рахунок поховання співмешканця ОСОБА_7 і на день його смерті вони проживали разом та вели спільне домашнє господарство. На день смерті ОСОБА_7 проживав за адресою: АДРЕСА_4.
Згідно акту обстеження житлового фонду від 13.03.2013 року у квартирі АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_6, однак акт нею не підписаний, що свідчить про її відсутність. При цьому комісією зроблено висновок, що ОСОБА_7 проживав у вказаній квартирі з громадянською дружиною ОСОБА_6 у АДРЕСА_4, а квартиру здавали квартирантам.
Після смерті квартиронаймача ОСОБА_7 у вказаній квартирі ніхто не проживає, що підтверджується актами про відсутність сторонніх осіб у житловому приміщенні від 22.02.2013 року та від 18.03.2013 року, згідно яких при неодноразовому виході на місце за адресою: АДРЕСА_1, двері ніхто не відчиняв.
Вказане стало підставою для створення комісії для забезпечення схоронності кімнати та директором департаменту житлового господарства Вінницької міської ради видано наказ № 35-р від 21.03.2013 року.
На виконання вказаного наказу комісією опломбовано квартиру АДРЕСА_1 та передано на схоронність МКП «ЖЕК №15», що підтверджується актом від 26 березня 2013 року. В результаті чого членами комісії у присутності понятих та дільничого інспектора міліції 02.03.2013 року складено акт опису майна у квартирі, згідно якого будь-яких речей особистого характеру не виявлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_7, який вибув ІНФОРМАЦІЯ_4 у зв'язку з його смертю, інші особи у вказаній квартирі не проживали, а ОСОБА_6 не є членом сім'ї квартиронаймача. Також суд не прийняв до уваги низку наданих позивачкою доказів про постійне проживання у спірній квартирі, оскільки вважав, що вони не доводять факт спільного проживання позивачки та ОСОБА_7
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст..309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції у повному обсязі встановив обставини, що мають значення для вирішення справи, але висновки суду про відсутність у позивачки права на користування житлом суперечать наданим сторонами доказам та не відповідають фактичним обставинам справи.
Статтями 57 і 60 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Згідно із ч. 3 ст. 9 Житлового кодексу УРСР ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Відповідно до ст. 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
За положеннями ч. 2 ст. 65 ЖК України особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Виходячи зі змісту норм ст. ст. 1, 6, 9, 61 ЖК України, ст. 29 Цивільного кодексу України місцем постійного проживання особи є жиле приміщення, в якому особа постійно проживає, має передбачені ст. 64 ЖК України права користування цим приміщенням і на яке за особою зберігається це право й у разі тимчасової відсутності.
Виходячи з положень Конституції про гарантування громадянам свободи пересування і вільного вибору місця проживання, сама по собі наявність чи відсутність реєстрації не може бути підставою як для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка вселилася до наймача, так і для відмови в цьому.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вважав, що ОСОБА_6 не є членом сім'ї квартиронаймача та не проживала у спірній квартирі разом із ОСОБА_7, оскільки вони постійно проживали в АДРЕСА_3, про що свідчать відомості викладені у довідках Шпиківської селищної ради Тульчинського району, згідно із якими ОСОБА_6 зареєстрована в АДРЕСА_3.
Однак такий висновок суду суперечить як вказаним вище довідкам органу місцевого самоврядування, так і показам свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14, які засвідчили ту обставину, що ОСОБА_7 та ОСОБА_6 проживали у спільній квартирі як чоловік та дружина разом з 1999 року, вели спільне господарство і лише на певний період (літо) виїжджали у смт.Шпиків.
З довідок Шпиківської сільської ради (т.1 а.с. 96-100) вбачається, що ОСОБА_6 : на території селищної ради не має у приватній власності житла; не проживає за місцем реєстрації (смт.Шпиків вул.Вишнева,19); проживала спільно з ОСОБА_7 та здійснила його поховання за власний рахунок.
Колегія суддів приймає до уваги той факт, що покійний ОСОБА_7 не визнаний у судовому порядку таким, що втратив право користування квартирою, а відсутність заборгованості за комунальні послуги свідчать про те, що він та ОСОБА_6, у якої знаходяться квитанції про оплату таких послуг, не втрачали інтересу до цього житла, і, навпаки, його утримували. Також поза увагою суду залишилось повідомлення начальника МКП «ЖЕК №15» від 27.03.2013 року (т.1 а.с.94), в якому зазначено, що між цим підприємством та ОСОБА_7 в грудні 2010 року був укладений договір «Про надання житлово-комунальних послуг» щодо спірної квартири. Вказаний договір виконувався як за життя квартиронаймача, так і після його смерті, що доводить прийняття та виконання ОСОБА_6 обов'язків квартиронаймача.
Як зазначено у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року N 2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" при розгляді спорів про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати порядок, встановлений при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи прописані вони в цьому жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.
Досліджуючи надані сторонами докази, колегія суддів вважає безпідставними висновок суду першої інстанції про відсутність у позивачки права на користування квартирою через не отримання письмової згоди на її вселення від інших членів сім'ї ОСОБА_7, тобто недотримання вимог ч.1 ст.65 ЖК УРСР.
Суд першої інстанції не врахував, що відповідно до зазначеної норми ЖК письмову згоду на вселення іншої особи у жиле приміщення повинні надавати члени сім'ї квартиронаймача, які проживають разом з ним. З матеріалів справи вбачається і цього не заперечували інші сторони, що в квартирі по АДРЕСА_1 на час вселення ОСОБА_6 інші члени сім'ї ОСОБА_7 не проживали, що виключає необхідність отримання згоди на вселення.
Натомість, фактичні дії ОСОБА_7 та чисельні докази свідчать про згоду на вселення ОСОБА_6 у спірну квартиру як члена його сім'ї.
Такі ж висновки надані в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року N 2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" (зі змінами, внесеними постановами Пленуму від 10 березня 1989 року N 2 та від 25 грудня 1992 року N 13), де зазначено, що відсутність письмової згоди членів сім'ї наймача на вселення сама по собі не свідчить про те, що особи, які вселилися, не набули права користування жилим приміщенням, якщо за обставинами справи безспірно встановлено, що вони висловлювали таку згоду.
Іншою обставиною, що свідчить про постійне проживання позивачки у квартирі по АДРЕСА_1 в якості члена сім'ї квартиронаймача є відсутність угоди між наймачем і ОСОБА_6 про певний порядок користування жилим приміщенням, а також тривалість їх сумісного проживання - з 1998 року.
Обставин, які дають можливість стверджувати про наявність між ОСОБА_6. та ОСОБА_7 угоди про порядок користування позивачкою жилим приміщенням, під час розгляду справи не встановлено.
Висновок суду про те, що покійний квартиронаймач не проживав у спірній квартирі спростовує рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11.02.2013 року про встановлення факту постійного проживання, яким встановлено, що ОСОБА_7 постійно проживав з 1975 року в м.Вінниці за адресою АДРЕСА_1.
Вказане вище рішення суду містить у собі фактичні дані, що обґрунтовують вимоги позивачки про постійне проживання ОСОБА_7 у спірній квартирі, а тому суд першої інстанції безпідставно не взяв його до уваги в якості доказу.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_6 вселилася у спірне жиле приміщення як член сім'ї наймача, за його згодою, після його смерті продовжувала проживати у цій квартирі, виконуючи обов'язки наймача, у зв'язку з чим відповідно до ст. 64 ЖК України набула рівних з наймачем прав і обов'язків за договором найму.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позову, зокрема в частині визнання ОСОБА_6 членом сім'ї померлого квартиронаймача ОСОБА_7 та визнання за нею права користування квартирою АДРЕСА_1.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача змінити сторону договору житлового найму з померлого ОСОБА_7 на позивачку, то вказана вимога в силу ст.627 ЦК України задоволенню не підлягає, а повинна вирішуватися сторонами на підставі рішення суду на договірних основах.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 29, 627 ЦК України, ст.ст. 1, 6, 9, 61, 64, 65 ЖК України, ст.ст.1, 3, 57, 60, 303, 307-309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 червня 2013 року скасувати, ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_6 до Виконавчого комітету Вінницької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Міське комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна контора № 15», про визнання членом сім'ї наймача, визнання права користування жилим приміщенням та зобов'язання змінити договір найму жилого приміщення та оформити особовий рахунок задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, членом сім'ї померлого квартиронаймача ОСОБА_7.
Визнати за ОСОБА_6 право користування жилим приміщенням - однокімнатною квартирою АДРЕСА_1.
У задоволенні решті позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий суддя : (підпис)
Судді: (підписи)
З оригіналом вірно :