79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"23" липня 2013 р. Справа № 5008/422/2012
Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого-судді: Бонк Т.Б. ,
суддів: Бойко С.М.,
Костів Т.С.
при секретарі Борщ І.,
з участю представників: не з'явились;
розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Готельно-туристичний комплекс "Інтурист-Закарпаття" б/н б/д та апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Транскарпатбуд" б/н від 18.06.2013 року
на ухвалу господарського суду Закарпатської області від 17.06.2013 року про розстрочку виконання рішення господарського суду Закарпатської області від 04.07.2012 року, суддя Івашкович І.В.
у справі за № 5008/422/12
за позовом ТОВ "Транскарпатбуд", с.Ляхівці Ужгородського району,
до відповідача ПАТ "Готельно-туристичний комплекс "Інтурист - Закарпаття", м. Ужгород,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача : ФОП ОСОБА_2, с .Оноківці Ужгородського району,
про стягнення 74732,39 грн.
ухвалою господарського суду Закарпатської області від 17.06.2013 року задоволено частково заяву ПАТ ГТК «Інтурист-Закарпаття» про розстрочення сум, що підлягають стягненню на підставі рішення господарського суду Закарпатської області від 04.07.2012 року по справі №5008/422/2012, частково зміненого постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.09.2012р., в розмірі 74 732,39 грн.. основної суми та 1609,50 грн. у відшкодування витрат по оплаті судового збору на 10 місяців зі сплатою перші 9 міс. по 7 231,60 грн. щомісячно та на 10-ий місяць 7 231,69 грн.
Ухвала суду мотивована тим, що з метою захисту боржника від наявної загрози банкрутства, а також враховуючи тривалу дію мораторію для виконання боржником своїх зобов'язань, у зв'язку з неодноразовими зверненнями до суду з метою визнання боржника банкрутом, суд констатував винятковість даного випадку та розстрочив виконання рішення суду.
В апеляційній скарзі скаржник (стягувач) просить ухвалу місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення, апелюючи тим, що місцевий господарський суд, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, не врахував матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору.
Стягувач покликається на те, що поданий фінансовий план погашення кредиторської заборгованості не відповідає дійсності, оскільки єдиним джерелом прибутку відповідача є орендна плата, розмір якої відрізняється від наданої у фінансовому плані.
Не погоджуючись із ухвалою місцевого господарського суду боржником (ПАТ ГТК "Інтурист-Закарпаття") подано апеляційну скаргу, в якій боржник просить ухвалу місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити в повному обсязі заяву про розстрочку виконання рішення, апелюючи тим, що місцевий господарський суд не врахував того, що єдиним можливим варіантом розрахунку, враховуючи наявність у боржника ряду штучно накопиченої заборгованості та необхідність поступового виконання зобов'язань перед усіма кредиторами є розстрочення заборгованості на 7 років.
В судове засідання представники сторін не з'явились, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, а тому суд вважає за можливе розгляд справи завершити без їх участі за наявних в справі доказів про права і обов'язки сторін.
Клопотання стягувача про зупинення провадження у даній справі до вирішення іншої господарської справи № 5008/977/2012 не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.
Як вбачається з тексту поданого скаржником клопотання, він просить зупинити провадження у справі до вирішення іншої господарської справи (№ 5008/977/2012) про визнання банкрутом, проте предметом розгляду в суді апеляційної інстанції є правомірність винесення ухвали про розстрочку виконання рішення суду у справі № 5008/422/2012. А відтак, з вищевказаного не вбачається підстав передбачених законодавством для зупинення провадження у справі.
Суд, розглянувши апеляційні скарги та дослідивши наявні докази по справі, встановив наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, рішенням господарського суду Закарпатської області від 04.07.2012 р. по справі №5008/422/2012 присуджено до стягнення з ПАТ „Готельно-туристичного комплексу „Інтурист-Закарпаття" на користь ТзОВ „Транскарпатбуд" суму 74 732,39 грн. (в т.ч. 73121 грн. основного боргу, 1126,34 грн. інфляційних, 485,05 грн. 3% річних) та суму 1609,50 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.09.2012р. рішення господарського суду Закарпатської області від 04.07.2012р. у справі №5008/422/2012 змінено та присуджено до стягнення з ПАТ „Готельно-туристичного комплексу „Інтурист-Закарпаття" на користь ТОВ „Транскарпатбуд" суму 74516,89 грн. ( в т.ч. 73121 грн. основного боргу, 910,84 грн. інфляційних, 485,05 грн. 3% річних) та суму 1609,50 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
На виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 25.09.2012 р. видано наказ від 02.10.2012 р.
Відповідно до вимог ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
За змістом наведеної норми суд може відстрочити або розстрочити виконання судового рішення за наявністю обставин, що ускладнюють його виконання або роблять неможливим у виняткових випадках, залежно від обставин справи.
При цьому, вирішуючи питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо
Розглядаючи дану справу по суті, суд апеляційної інстанції враховує рішення Конституційного Суду України. Зокрема, в рішенні КСУ від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013
за конституційним зверненням акціонерної компанії „Харківобленерго" щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 частини другої статті 17, пункту 8 частини першої статті 26, частини першої статті 50 Закону України „Про виконавче провадження" де передбачено, що Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Окрім того, розглядаючи цю справу, суд апеляційної інстанції бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі „Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 17 травня 2005 року у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені в параграф 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Суд звертає увагу на ту обставину, що при вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, оскільки невиконання рішення суду порушує також і матеріальні інтереси позивача, що може призвести до негативних наслідків для нього.
Розстрочуючи виконання рішення суду на 10 місяців, місцевий господарський суд не врахував фінансового плану підприємства боржника,а також наявну загрозу банкрутства, яка свідчить про неодноразове звернення до суду для визнання боржника банкрутом та намагання припинити його господарську діяльність, а звідси і унеможливить виконання рішення суду.
Окрім того, з фінансового плану розвитку підприємства вбачається, що в боржника наявні кошти та майно, що не усуває можливості виконання судового рішення, а навпаки є доказом належного фінансового стану для розвитку та виконання з врахуванням розстрочки рішення суду.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що з урахуванням приписів процесуального закону визначальним фактором при вирішенні питання про надання розстрочки виконання рішення суду є підставність цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення, що не було враховано судом першої інстанції.
Слід враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів які передбачені статтею 121 ГПК України не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.
А отже, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне задоволити частково апеляційну скаргу ПАТ ГТК «Інтурист -Закарпаття» та розстрочити виконання рішення на 5 років (60 місяців), зі сплатою перших 59 місяців по 1200,00 грн. щомісяця та на 60-тий місяць - 1516,09 грн.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника. А тому розстрочка виконання рішення надасть можливість регулярно стягувачу отримувати кошти на протязі певного часу.
Відповідно, суд апеляційної інстанції відмовляє в задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Транскарпатбуд», з огляду на те, що доводи стягувача, що місцевим господарським судом відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про залучення третьої особи без самостійних вимог - ВДВС МРУЮ з примусового виконання зведеного виконавчого провадження, то суд їх вважає необґрунтованими, оскільки стягувачем не було подано такого клопотання, а відповідно до ст..27 ГПК України залучення третьої особи можливе лише до прийняття рішення судом, а також у тому випадку, коли рішення може вплинути на права і обов'язки третьої особи.
Щодо доводів позивача, про те, що судом не було надано йому можливості заперечити доводи заявника і надати суду додаткові докази, чим порушено принцип рівності сторін перед законом і судом, то необхідно зазначити, що заява ПАТ ГТК "Інтурист-Закарпаття" про розстрочення виконання рішення суду по даній справі розглядалася місцевим господарським судом протягом двох місяців, а отже, позивач мав достатньо часу для підготовки та подання суду додаткових заперечень та доказів у їх підтвердження у разі наявності таких.
Стосовно посилань скаржника на те, що судом безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів, а також невзяття до уваги витягу із кримінального провадження, як доказу наявності вини заявника у виникненні боргу, належить зазначити, що такі вимоги скаржника в контексті розгляду заяви про розстрочення виконання рішення, не відповідають процесуальним вимогам ГПК України, а тому судом першої інстанції відхилені правомірно.
Проте, оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та прийнято ухвалу з порушенням норм процесуального права, а тому вона підлягає частковому скасуванню.
Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Зважаючи на те, що апеляційним судом відмовлено в задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Транскарпатбуд» та частково задоволено апеляційну скаргу ПАТ ГТК «Інтурист-Закарпаття», враховуючи вину боржника, витрати по сплаті судового збору, в порядку ст.49 ГПК України залишаються на скаржниках.
Керуючись ст.ст. 99, 105, 121 ГПК України, суд,
апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Транскарпатбуд» б/н від 18.06. 2013 року - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ГТК «Інтурист-Закарпаття» б/н та б/д - задоволити частково.
Ухвалу господарського суду Закарпатської області від 17.06.2013 року в справі за №5008/422/2012 - скасувати частково.
Заяву боржника ПАТ «ГТК «Інтурист-Закарпаття» №02.5.1-17/4467/13 від 24.04.13 про розстрочку виконання рішення господарського суду Закарпатської області від 04.07.2012 року по справі №5008/422/2012, частково зміненого постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.09.2012р., задоволити частково та розстрочити виконання рішення терміном на 5 років (шістдесят місяців) зі сплатою перших 59 місяців (до 18 числа кожного місяця) по 1200,00 грн. щомісяця та на 60-тий місяць - 1516,09 грн. до 18 липня 2018 року включно.
В решті ухвалу господарського суду Закарпатської області від 17.06.2013 року в справі за №5008/422/2012 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий-суддя: Т.Б. Бонк
Судді: С.М. Бойко
Т.С. Костів
Повний текст постанови
виготовлено 26.07.2013р.