22.07.2013 р. Справа № 914/2059/13
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіазапчасть», м. Київ
до відповідача: Військової частини А-3913, м. Новий Калинів, Самбірський район, Львівська область
третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Міністерство оборони України, м. Київ
про стягнення заборгованості за договором поставки № 24/05-01 від 24.05.2012р. в сумі 152 316,48 грн.
Суддя Коссак С.М.
при секретарі Кміть М.Б.
Представники:
Від позивача: Устінов К.О. - представник за довіреністю від 10.05.2013р.;
Від відповідача: Невиданчук С.А. - представник за довіреністю № 36 від 24.01.2013р.
Від третьої особи: не з'явився.
На розгляд до господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіазапчасть» подано позов до Військової частини А-3913 про стягнення заборгованості за договором поставки № 24/05-01 від 24.05.2012 в сумі 152 316,48 грн.
Ухвалою суду від 30.05.2013р. порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд справи на 01.07.2013р.
01.07.2013р. представником позивача подано заяву (вх.25558/13) про уточнення та збільшення позовних вимог та просить стягнути 148 800,00 грн. - основного боргу, 3 907,20 грн. - 3% річних, 7 000,00 грн. витрати на послуги адвоката та 3 582,01 судового збору.
01.07.2013р. представником відповідача подано відзив на позовну заяву (вх.25151/13) в якому просить залучити до участі у справі Міністерство оборони України.
В судовому засіданні 01.07.2013р. сторонами узгоджено та ухвалою суду від 01.07.2013р. залучено до справи третю особу, на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Міністерство оборони України, та з підстав зазначених ухвалі суду відкладено розгляд справи на 22.07.2013р.
В судовому засіданні 22.07.2013р. представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав зазначених в позовній заяві та з врахуванням поданої ним заяви (вх.25558/13 від 01.07.2013р.) про уточнення та збільшення позовних вимог та просить стягнути 148 800,00 грн. - основного боргу, 3 907,20 грн. - 3% річних, 7 000,00 грн. витрати на послуги адвоката та 3 582,01 судового збору. Просить позов задоволити повністю. Надав докази надіслання позовної заяви з доданими до неї документів Міністерству оборони України.
В судовому засіданні 22.07.2013р. представник відповідача наявність заборгованості не заперечує, з врахуванням відзиву (вх.25151/13) зазначив, що військова частина фінансується з бюджетних коштів за кошторисом Міністерства оборони України, що командири військової частини є розпорядники коштів третього ступеня. І що на даний час в них відсутні кошти на погашення зазначеної заборгованості.
Спір розглядається у відповідності до поданої позивачем 01.07.2013р. заяви за вх. №25228/13 про уточнення та збільшення позовних вимог.
У судовому засіданні 22.07.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні докази та оглянувши їх оригінали в судовому засіданні судом встановлено таке.
24 травня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіазапчасть» (позивач у справі , постачальник за Договором) та Військовою частиною А-3913 (відповідач у справі, замовник за Договором) був укладений договір на закупівлю бортових авіаційних акумуляторних батарей №24/05-01 (надалі - Договір).
У відповідності до Договору Постачальник зобов'язується у 2012 році поставити Замовникові товар, зазначений в п. 1.2., а саме «Акумулятори електричні та акумуляторні батареї» (31.40.2.) Закупівля бортових авіаційних акумуляторних батарей типу 12САМ-28 (16 одиниць), а Замовник - прийняти і оплатити такий товар.
9 липня 2012 року позивач здійснив поставку товару зазначеного в п. 1.2. Договору відповідачу згідно видаткової накладної № РН-0000010 від 09 липня 2012 р. на суму 148 800,00 грн. відповідно до специфікації (Додаток №1 до Договору від 24.05.2012 р.) за довіреністю №470 від 04 липня 2012 р.
Відповідно до акту взаєморозрахунків між ТзОВ «Авіазапчасть» та Військовою частиною А-3913 за період з 01.01.2012р. по 01.05.2013р. заборгованість військової частини А-3913 перед ТзОВ "Авіазапчасть" складає 148 800,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що 23.01.2013 року позивач звернувся до відповідача з листом-претензією вих. № 23/01-1, в якому просить вирішити питання щодо оплати поставленого товару на суму 148 800,00 грн. відповідно до Договору від 24.05.2012 р. та оплатити вищевказану суму протягом 10-15 днів. Однак відповідачем залишена без розгляду.
12.03.2013 року позивач звернувся повторно до відповідача з листом-претензією вих. № 12/03-2, яка останнім теж була залишена без розгляду.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач отримав товар на загальну суму 148 800,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000010 від 09.07.2012 р. яка видана позивачу на поставку товару, скріплена печаткою відповідача і підписана відповідачем за довіреністю №470 від 04.07.2012р. на отримання товару, що також скріплена печаткою та підписана відповідачам та підписаний та скріплений печатками без жодних застережень Акт взаєморозрахунків між сторонами на суму 148 800,00 грн.
Відповідач покладені на нього зобов'язання щодо оплати придбаного товару за Договором не виконав, у зв'язку з чим позивач просить стягнути 148 800,00грн. основного боргу та 3% річних на суму 3 907,20грн. (заява про збільшення позовних вимог).
Доказів повного чи часткового погашення заборгованості на момент розгляду справи сторонами суду не надано.
При прийнятті рішення суд виходив з того, що відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Відповідно до ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобов'язання.
Згідно з статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до вимог статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 219 Господарського кодексу України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України,якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідач проти вимог позивача не заперечив, будь-яких пояснень по суті предмету спору суду не надав, доказів погашення виниклої заборгованості не представив.
Суд зазначає, що відсутність у військової частини бюджетних коштів, які своєчасно не перераховані Міністерством оборони України не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (Постанова ВСУ від 15.05.2012р. № 3-28гс12).
Суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення суми основної заборгованості за Договором у розмірі 148 800,00 грн. підлягає задоволенню, оскільки є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, поданими доказами та актом звірки взаєморозрахунків на вказану суму, та підписаний сторонами та скріплений печатками без жодних застережень.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Заявлена позивачем до стягнення сума 3% річних з врахуванням заяви про уточнення та збільшення позовних вимог(вх..25228/13)в сумі 3 907,20 грн. нарахована правомірно і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до приписів ст.44 ГПК, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч. 3 ст.48 ГПК, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Відповідно до ст.ст. 1, 26 вказаного Закону, адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Згідно п.6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 р. № 7, витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
З огляду на вищевикладене, необхідно зазначити, що в матеріалах справи є наявний договір №10-01/1-13 про надання правової допомоги від 10 січня 2013 року, укладений між сторонами з визначеним предметом договору. Згідно з п.4.1. цього Договору сторони домовилися, що за послуги, передбачені п.1.1. Договору (зокрема, щодо захисту інтересів ТзОВ «Авіазапчасть» в господарських судах по справі про стягнення заборгованості з Військової частини А-3913 по Договору №24/05-01 від 24 травня 2012 року) клієнт сплачує адвокату гонорар шляхом передоплати у розмірі, визначеному в Акті виконаних робіт щодо надання юридичних послуг, що підписується сторонами та є невід'ємною частиною цього договору.
В матеріалах справи є наявний акт виконаних робіт щодо надання юридичних послуг від 24 червня 2012 року, підписаний сторонами та скріплений печатками, квитанція до прибуткового касового ордеру №15 від 5 червня 2013 року на суму 7 000,00грн., також свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №4994 та посвідчення адвоката, видане гр.Устінову Костянтину Олександровичу.
Згідно п.п 3.1, 3.3. постанови НБУ «Про затвердження положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» №637 від 15.12.2004 р., зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 13.05.2005 р. за №40/10320, касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів. Приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства.
Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.
Відповідно до ст.9,10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку про задоволення стягнення судових витрат у сумі 7 000,00 грн. на правову допомогу адвоката
(з врахуванням позиції Львівського апеляційного господарського суду, викладеної у постанові від 16 травня 2013 року у справі №914/902/13-г).
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
Суд зазначає, що позивачем за подання позовної заяви до суду платіжним дорученням № 475 від 22.05.2013р. сплачено судовий збір в порядку ч.2 ст. 4 та ст. 6 Закону України «Про судовий збір» в розмірі 3 582,01,00 грн. замість належних до сплати 3 054,14 грн. (148 800,00 грн. основного боргу + 3 907,20 грн.-3% річних = 152 707,20 грн.* 0,02).
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність повернення з Державного бюджету України зайво сплаченого судового збору в розмірі 527,87 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.7 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 179, 193, 219, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 15, 509, 526, 610, 611, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, та ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 48, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задоволити повністю.
2. Стягнути з Військової частини А-3913 (81464, Львівська область, Самбірський район, місто Новий Калинів, пл. Авіації, 120; ідентифікаційний код 07699476) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіазапчасть» (03142, м. Київ, вул. Академіка Кримського, 27-А; ідентифікаційний код 37226761) 148 800,00 грн. - основного боргу, 3 907,20 грн. - 3% річних, 7 000,00 грн. витрати на послуги адвокати та 3 054,14 грн. витрати по сплаті судового збору.
3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Авіазапчасть» (03142, м.Київ, вул. Академіка Кримського, 27-А; ідентифікаційний код 37226761) з державного бюджету України зайво сплаченого судового збору в сумі 527,87 грн. згідно платіжного доручення № 475 від 22.05.2013р.
4. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 26.07.2013 року.
Суддя Коссак С.М.