№ справи:2/0109/443/2012 Головуючий суду першої інстанції:Сенько М.Ф.
№ провадження:22-ц/190/1853/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Сокол В. С.
"17" липня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді:Сокола В.С.,
суддів:Болотова Є.В., Пономаренко А.В.,
при секретарі:Щеглова Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - Сімферопольська міська рада про поділ житлового будинку, встановлення порядку користування земельною ділянкою, за апеляційними скаргами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя АРК від 30 жовтня 2012 року,
ОСОБА_6 у жовтні 2011 р. звернулась до суду із вище зазначеним позовом, посилаючись на належність їй ? часток житлового будинку АДРЕСА_1, просила поділити в натурі даний житловий будинок відповідно до часток сторін у праві власності, припинивши право спільної часткової власності та встановити порядок користування земельною ділянкою.
Ухвалою суду до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог, залучена Сімферопольська міська рада (а.с. 29).
Оскаржуваним рішенням позов ОСОБА_6 задоволено частково.
Поділено домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 між співвласниками ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відповідно до ідеальних часток у праві власності.
Виділено у власність ОСОБА_6 на 3/4 частки у праві власності житловий будинок літ. «А», веранду літ. «а», сарай літ. «Е», сарай літ. «В», вигрібну яму літ. п/Г відповідно до варіанту № 2 висновку судової будівельно-технічної експертизи № 1157 від 06.01.2012 р. без урахування самочинних будівель, що менше ідеальної частки на 6798 грн.
Виділено у власність ОСОБА_7 на 1/4 частку у праві власності житловий будинок літ. «Б», тамбур літ. «б», тамбур «61» відповідно до варіанту № 2 до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 1157 від 06.01.2012 р., без урахування самочинних будівель, що на 6798 грн. більше ідеальної частки.
Зобов'язано ОСОБА_7 виплатити ОСОБА_6 6798 грн. компенсації за відступлення від ідеальних часток у праві власності на домоволодіння.
Право спільної часткової власності на житловий будинок з надвірними побудовами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 - припинено.
Встановлено порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 відповідно до ідеальних часток у праві власності на домоволодіння, згідно з варіантом № 2 висновку судової будівельно-технічної експертизи № 1157 від 06 січня 2012 р., переданням ОСОБА_6 на ? часток у користування земельну ділянку площею 162 кв.м., позначену на схематичному плані зеленим кольором, а ОСОБА_7 на ? частку - земельну ділянку площею 65 кв.м., позначену на схематичному плані жовтим кольором, земельну ділянку площею 37 кв.м., що позначена на схематичному плані розовим кольором, залишено у спільному користуванні сторін.
У задоволенні решти вимог позову відмовлено.
Додатковим рішенням від 25 січня 2013 р. стягнуто із ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 2746, 04 грн. судових витрат, які складаються з 2000 грн. витрат на проведення експертизи і 746, 04 грн. на оплату державного мита і витрат на ІТЗ.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на оцінку судом першої інстанції висновку судової будівельно-технічної експертизи з порушенням норм процесуального права, просить оскаржуване рішення суду змінити у частині встановлення порядку користування земельною ділянкою, встановивши такий порядок згідно варіанту № 4 даного висновку експертизи. Також просить стягнути із ОСОБА_7 судові витрати, а саме 580, 53 грн. і 08, 50 грн. судового збору, 53, 65 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, 2000 грн. витрат на проведення експертизи, 2556 грн. витрат на проведення технічного висновку про можливість обладнання окремого входу, всього - 5198, 65 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7, посилаючись також на оцінку судом першої інстанції висновку судової будівельно-технічної експертизи з порушенням норм процесуального права, просить оскаржуване рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову згідно варіанту № 1 даного висновку експертизи. Вказує, що при вирішенні спору судом належний йому сарай В передано позивачці та значно зменшено розмір земельної ділянки.
Додаткове рішення сторони не оскаржене.
В засіданні апеляційного суду представники позивачки ОСОБА_8 і ОСОБА_9, ОСОБА_7 відповідно просили задовольнити їх апеляційні скарги, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги сторони за її необґрунтованістю.
Додаткове рішення сторони не оскаржили.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та заявлених у суді першої інстанції вимог, апеляційний суд вважає необхідним відхилити апеляційні скарги з наступних підстав.
Правило про те, що в разі набуття особою права власності на житловий будинок до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій він розміщений, передбачене ч. 2 ст. 120 ЗК України і ст. 377 ЦК України.
Разом із тим право користування земельною ділянкою не є самостійним, так як обов'язковою умовою для його виникнення є наявність у особи права власності на нерухоме майно.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду від 04.10.91 N 7 "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок" суди вирішують спори, пов'язані з правом приватної власності на жилі будинки, залежно від заявлених вимог, у тому числі про виділ частки з будинку (поділ будинку).
Норми ст. ст. 356, 358, 364, 367 ЦК України регулюють правовідносини учасників спільної часткової власності щодо виділу частки з майна або його поділу.
Зазначеними нормами передбачено, що поділ (виділ частки) майна, яке є об'єктом спільної часткової власності, в натурі між співвласниками припиняє право спільної часткової власності щодо цих співвласників.
Виходячи зі змісту цих норм, поділ (виділ частки) є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом, що виключає можливість залишення в спільному користуванні співвласників будь-яких приміщень будинку.
У спорах про поділ жилого будинку в натурі суди повинні враховувати роз'яснення, викладені в п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду від 25.05.98 N 15 "Про внесення змін і доповнень у деякі постанови Пленуму Верховного Суду України в цивільних справах" зі змінами та доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду від 30.05.2008 N 7, і постанови Пленуму Верховного Суду від 04.10.91 N 7 "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок" зі змінами, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду від 25.12.92 N 13, від 25.05.98 N 15.
Роз'яснення щодо застосування даної норми матеріального права надані п.п. 6, 7, 8, 11 Постанови N 7 Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 р. «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» із змінами, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 р. N 13, від 25 травня 1998 р. N 15.
Встановлено, що сторонам спірний житловий будинок належить на праві спільної часткової власності, відповідно позивачці - ?, а відповідачеві - ? частка. Сторони користуються, а саме позивач - житловим будинком літер «А, а відповідач - літер «Б» з відповідними приміщеннями.
З урахуванням часток сторін та фактичного користування, на підставі висновку експертизи суд здійснив поділ даного будинку, а також встановив порядок користування земельною ділянкою.
Із застосованими варіантами поділу житлового будинку і встановлення порядку користування земельною ділянкою колегія суддів погоджується.
Так, ідеальною метою вирішення питання про поділ будинку та встановлення порядку користування земельною ділянкою являється таке вирішення спору, яке полягає у наданні сторонам у власність чи користування окремих часток як будинку, так і земельної ділянки.
Суд, маючи на увазі задоволення позову сторін самим прийнятним для них способом, і використав варіант № 2 висновку судової будівельно-технічної експертизи № 1157 від 06.01.2012 р., земельну ділянку площею 37 кв.м. залишив у спільному користуванні сторін, що становить собою 14 % від всього розміру земельної ділянки - 264 кв.м., оскільки на даній частці ділянки наявні комунікації для обслуговування т будинку.
Щодо доводів скарги ОСОБА_7 у цій частині про необхідність застосування варіанту № 1 висновку, то на думку колегії суддів даний варіант являється неприйнятним з огляду на те, що співвласникові на ? частку виділяється у користування земельна ділянка площею 87 кв.м., що більше від ідеальної частки на 40 кв.м., тобто із значним відступом від частки сторони.
Інші доводи скарги (передання у власність позивачці належний йому сарай В) спростовується тим, що у власність ОСОБА_7 виділено на 1/4 частку у праві власності і так більше від його ідеальної частки на 6798 грн., передання йому додатково сараю В ще збільшить його частку і буде являти собою явне порушенням прав позивачки. Довід про те, що сарай В був куплений його попередником (дідом ОСОБА_10) спростовується даними договору купівлі-продажу від 09 жовтня 1978 р., згідно якого покупець купив ідеальну ? частку, а сарай В вказано як об'єкт користування наряду з іншими приміщеннями (а.с. 98-99).
Таким чином дана скарга підлягає відхиленню.
Щодо скарги ОСОБА_6 про прийнятність варіанту № 4, то даний варіант не може бути застосованим, оскільки таке землекористування призведе до того, що на земельній ділянці позивачки будуть знаходить водогін, водовідведення і газопостачання ОСОБА_7, який на відміну від позивачки проживає у спірному житлі. Крім того, таке землекористування унеможливить проїзд транспортних засобів до приміщень ОСОБА_7, так як залишиться територія лише для проходу. Доводи про можливість перенесення даних комунікацій і можливість встановлення сервітуту являє собою спір про право, яке суд не розглядав.
Інші доводи скарги ОСОБА_6 зводяться до порушення судом процесуального закону при вирішенні питання про відшкодування судових витрат. В цій частині дане питання вирішене судом шляхом неоскарженого сторонами додаткового рішення.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скарги і залишає рішення суду без змін, оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог закону.
Керуючись статтями 303, 307, 308, 315, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АРК,
Апеляційні скарги ОСОБА_7 і ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Сімферополя АРК від 30 жовтня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді: