№ справи:2/123/236/2013 Головуючий суду першої інстанції:Тонкоголосюк О.В.
№ провадження:22-ц/190/4242/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Харченко І. О.
"16" липня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді:Харченко І.О.
суддів:Любобратцевої Н.І. Філатової Є.В.
при секретарі:Почотовій Я.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про відшкодування витрат на утримання, догляд, лікування, поховання спадкодавця,
за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Київського районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 02 квітня 2013 року, -
25 жовтня 2012 року ОСОБА_6 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_7 про відшкодування витрат на утримання, догляд, лікування, поховання спадкодавця. Вимоги мотивовані тим, що в період з 01.09.2008 року вона проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_8, який ІНФОРМАЦІЯ_2 помер. Померлий ОСОБА_8 разом зі своєю матір'ю, відповідачкою по справі ОСОБА_7, був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1. ОСОБА_7 є спадкоємицею за законом, яка у встановленому порядку прийняла спадщину 31.08.2010 року. Фактично, померлий ОСОБА_8 проживав разом з позивачкою спочатку на орендованій квартирі у місті, а з літа 2009 року у дачному будинку, який був орендований позивачкою в с. Мраморне Сімферопольського району АР Крим. За життя ОСОБА_8 страждав на тяжкі хвороби. З 2008 року отримував постійне лікування препаратами, травами, проходив лікування у стаціонарі. З лютого 2010 року хворий вже самостійно не ходив, був прикутий до ліжка, потребував постійної сторонньої допомоги. Оскільки спадкодавець ОСОБА_8 з серпня 2008 року проживав з позивачкою та мав обмежені джерела існування, вона вимушена була за власні кошти надавати ОСОБА_8 життєво необхідну йому допомогу, проте відповідачка таку допомогу спадкодавцю не надавала. Всі витрати на лікування, на поховання спадкодавця понесла ОСОБА_6 Загальна сума, яку позивачка витратила на лікування, а потім і поховання ОСОБА_8 складає 15 622 грн. 19 коп. Вважає, що відповідачка ОСОБА_7, яка прийняла спадок після смерті свого сина ОСОБА_8, повинна відшкодування їй ці витрати. Просила зобов'язати ОСОБА_7 відшкодувати кошти, витрачені нею на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця ОСОБА_8 в сумі 15 849 грн. 67 коп.
Рішенням Київського районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 02 квітня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про відшкодування витрат на утримання, догляд, лікування, поховання спадкодавця відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду, позивачка ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення її позову. Зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції при розгляді справи були встановлені не всі обставини, маючі суттєве значення по справі, рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд, ухвалюючи оскаржуване рішення, спирався на свої здогадки та обставини, що не доведені, але які мають значення для справи, і не призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи та винесення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню.
Частиною 2 статті 305 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Враховуюче вищенаведене колегія суддів вважає за можливе розгляд справи за відсутності не з'явившихся учасників процесу та/або їх представників, оскільки про місце та час слухання справи вони повідомлені належним чином, що підтверджено матеріалами справи.
Заслухавши суддю-доповідача, представника ОСОБА_6 - ОСОБА_9, представника ОСОБА_7 - ОСОБА_10, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в межах вимог статті 303 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до статті 213 Цивільного процесуального кодексу України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно і законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставі своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини 1 статті 10, частини 1 статті 11 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, не доведені суду їх переконливість, а також не доведені обставини, на які посилається як на підстави своїх вимог.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується і визнає їх обґрунтованими та законними, оскільки вони не суперечать фактичним обставинам справи, наявним у матеріалах справи доказам та відповідають нормам матеріального та процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в період з 01.09.2008 року по 05.03.2010 року ОСОБА_6 проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_8
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть (аркуш справи 7). Після його смерті відкрилась спадщина.
Згідно заповіту від 22 червня 2009 року, зареєстрованого в реєстрі під № 792, ОСОБА_8 належну йому частку квартири АДРЕСА_1, заповів ОСОБА_6 (аркуш справи 57). Разом з тим відповідачка ОСОБА_7, як мати ОСОБА_8, також отримала право на спадкове майно за законом, тобто обидві сторони є спадкоємицями ОСОБА_8 Зазначені обставини встановлені судом першої інстанції й сторонами не спростовані.
Відповідно до статті 1232 Цивільного кодексу України спадкоємці зобов'язані відшкодовувати розумні витрати, які були зроблені одним із них або іншою особою на утримання, догляд, лікування та на поховання спадкодавця.
З матеріалів справи вбачається, що померлий ОСОБА_8 за життя хворів на ряд хронічних захворювань, які потребували лікування, в тому числі у стаціонарі.
Суд першої інстанції при відмові в задоволенні позову ОСОБА_6 про відшкодування понесених нею витрат на лікування ОСОБА_8, обґрунтовано виходив з недоведеності позивачкою таких вимог. Матеріали цивільної справи містять ксерокопій чеків та квитанцій (аркуші справи 12-13, 16, 18-19, 65), з яких вбачається, що вони сплачені ОСОБА_8, або взагалі не містять прізвища особи, яка їх оплатила. Позивачкою ОСОБА_6 не доведено належними та допустимими доказами, що зазначені суми внесені саме нею, а не ОСОБА_8 та/або іншою особою. Абревіатура на ксерокопії квитанції № 3269/1 від 06.03.2010 року на ім'я ОСОБА_6 не дозволяє визначитися з призначенням цього платежу (аркуш справи 20).
Доводи апелянтки щодо відсутності у ОСОБА_8 матеріальної можливості для оплати свого лікування спростовуються даними про те, що ОСОБА_8 з 08 лютого 2000 року до 22 вересня 2009 року працював водієм, менеджером (аркуш справи 55-56), а крім того отримував пенсію. Зазначені обставини позивачкою ОСОБА_6 також не спростовані.
Позивачкою ОСОБА_6 ніякими доказами не доведено утримання нею та догляду за ОСОБА_8, як особою, яка в силу своїх захворювань не могла сама себе обходити. Хоча ОСОБА_8 21 липня 2009 року й був визнаний інвалідом 1 групи який потребує сторонньої допомоги (аркуш справи 8), проте стан його здоров'я дозволяв ОСОБА_8 не тільки доглядати за собою, але й керувати транспортним засобом. Зазначені обставини підтверджуються фактом скоєння водієм автомобілю марки «Сузуки-Балено» ОСОБА_8 26.12.2009 року, тобто за два місяця до смерті, ДТП (аркуші справи 68-72).
З тексту позовної вимоги ОСОБА_6 вбачається, що з лютого 2010 року, тобто за місяць до смерті, ОСОБА_8 вже самостійно не ходив, був прикутий до ліжка, потребував постійної сторонньої допомоги, проте обґрунтувань та доказів понесених нею матеріальних витрат за цей період позивачкою не надано.
Суд першої інстанції також дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивачки ОСОБА_6 щодо відшкодування їй понесених витрат, пов'язаних з похованням ОСОБА_8
Згідно з статтею 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.
З пояснень в судовому засіданні апеляційного суду представника ОСОБА_6 - ОСОБА_9, вбачається, що позивачкою як спадкоємицею, отримано від держави на поховання ОСОБА_8 1600 грн. Згідно ж наданим письмовим доказам нею фактично понесені витрати на суму 825 грн. 00 коп., що підтверджено рахунком-замовленням № 003269 (аркуш справи 20). Доказів понесення позивачкою ОСОБА_6 інших витрат на поховання ОСОБА_8 ані суду першої інстанції, ані апеляційній інстанції не надано.
Зважаючи на вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що суд повно з'ясував обставини справи та дав належну оцінку всім наявним в справі доказам згідно зі статтею 212 Цивільного процесуального кодексу України і ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Що стосується інших доводів апеляційної скарги щодо порушенням судом норм матеріального та процесуального права, то колегія суддів вважає, що вони є необґрунтованими, зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм права, висновків суду не спростовують, а тому не можуть бути прийняті до уваги.
Згідно зі статтею 308 Цивільного процесуального кодексу України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 303, 304, 305, 307, 308, 313-315, 324-325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим -
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 02 квітня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена протягом двадцяті днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді:
І.О.Харченко Н.І. Любобратцева Є.В.Філатова