17 липня 2013 року К/9991/50940/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Ємельянової В.І.,
Рецебуринського Ю.Й., Стародуба О.П.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Саках та Сакському районі на постанову Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 12 березня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2012 року по справі № 2а/117/86/12
за позовом ОСОБА_4
до Управління Пенсійного фонду України у м. Саках та Сакському районі
(далі - Управління)
про перерахунок довічного грошового утримання,
ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Саках та Сакському районі про визнання протиправною відмову відповідача про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та зобов'язання Управління з 1 січня 2012 року виплачувати позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до частини 3 статті 138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».
Постановою Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 12 березня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2012 року, позов задоволено.
Визнано дії Управління незаконними.
Зобов'язано відповідача з 1 січня 2012 року здійснити ОСОБА_4 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до частини 3 статті 138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Управління подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що згідно наказу Управління Державної судової адміністрації в Автономній Республіці Крим від 13 вересня 2006 року № 348/04-1 ОСОБА_4 звільнений з посади судді Сакського міськрайонного суду Автономній Республіці Крим, у зв'язку з поданням заяви про відставку (а.с.8).
З 14 вересня 2006 року позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання відповідно до статті 43 Закону України «Про статус суддів» у розмірі 90% заробітної плати судді, працюючого на відповідній посаді.
ОСОБА_4 звернувся до Управління із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці у зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, згідно довідки Територіального управління державної судової адміністрації в Автономній Республіці Крим від 2 лютого 2012 року № 02-23/152.
Відповідач відмовив позивачу у здійсненні такого перерахунку.
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що відмова відповідача є незаконною.
Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів з огляду на наступне.
Відповідно до частини 4 статті 43 Закону України «Про статус суддів» (в редакції чинній на час призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання) судді, який вийшов у відставку, при наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу». Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді менше 20 років і досяг 55-річного віку (для жінок - 50 років), розмір щомісячного грошового утримання обчислюється пропорційно кількості повних років роботи на посаді судді. При досягненні таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання в зазначеному розмірі, або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу».
Частиною 3 статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону від 7 липня 2010 року № 2453-VI встановлено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Разом з тим, Законом України від 8 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року, частини третю і п'яту статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» викладено в новій редакції, згідно з якою щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді (частина третя статті 138 Закону). Максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність (частина п'ята статті 138 Закону).
Аналізуючи зазначені норми, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів, що розрахунок розміру довічного грошового утримання позивача слід здійснювати з заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді, відповідно до частини третьої статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України від 8 липня 2011 року № 3668-VI.
Крім того, суд касаційної інстанції зазначає, що положення частини третьої статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України від 8 липня 2011 року № 3668-VI визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013.
Відповідно до статті 152 Конституції України закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Предметом цього спору є перерахунок довічного грошового утримання судді з 1 січня 2012 року, а отже на момент виникнення спірних відносин їх правове регулювання здійснювалося відповідно до частини третьої статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України від 8 липня 2011 року № 3668-VI.
Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Саках та Сакському районі відхилити.
Постанову Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 12 березня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Ємельянова В.І.
Судді Рецебуринський Ю.Й.
Стародуб О.П.