"24" липня 2013 р. м. Київ К/9991/38384/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого Конюшка К.В.
суддів: Горбатюка С.А., Черпіцької Л.Т.
при секретарі: Левіній А.А.
за участю представників:
позивача: Кошенко А.Ф.
відповідача: Петріщева А.Д.
третьої особи: Брилькова О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємства «Грант» на ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2012 року
у справі № 2а-2917/11/0113
за позовом приватного підприємства «Грант»
до Ленінської районної ради
треті особи військовий прокурор Феодосійського гарнізону, військовий радгосп «Азовський»
про визнання дій протиправними
У червні 2011 року приватне підприємство «Грант» (далі - ПП «Грант») звернулось до Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Ленінської районної ради, треті особи: військовий прокурор Феодосійського гарнізону, військовий радгосп «Азовський», про визнання незаконними дій щодо видачі державного акта серії І-КМ N 004762.
У серпні 2011 року військовий радгосп «Азовський» подав до Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим адміністративний позов до ПП «Грант», Ленінської районної ради, в якому просив суд визнати дії Ленінської районної ради щодо видачі державного акта серії І-КМ N 004762 законними, а первісний позов ПП «Грант» залишити без розгляду.
За результатами розгляду справи за позовом приватного підприємства «Грант» до Ленінської районної ради, третя особа: військовий радгосп «Азовський» про визнання дій незаконними та за зустрічним позовом військового радгоспу «Азовський» про визнання дій законними Ленінський районний суд Автономної Республіки Крим прийняв постанову від 15.08.2011, якою позов приватного підприємства «Грант» до Ленінської районної ради задоволено. Визнано незаконними дії відповідача щодо видачі військовому радгоспу «Азовський» державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії І-КМ N 004762, виданого 12.02.1997. У задоволенні позовних вимог військового радгоспу «Азовський» відмовлено.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2012 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення у справі, яким адміністративний позов ПП «Грант» та зустрічний позов військового радгоспу «Азовський» залишено без розгляду.
Не погоджуючись зі вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, приватне підприємство «Грант» оскаржило його у касаційному порядку.
У касаційній скарзі касатор просив скасувати вказаний судовий акт з мотивів порушення названим судом норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував той факт, що позивач про відсутність відповідного рішення Ленінської районної ради, на підставі якого третій особі видано державний акт серії І-КМ N 004762, дізнався лише у травні 2011 року і об'єктивно не мав можливості дізнатися про це раніше. Про це свідчать наявні в матеріалах справи докази, зокрема, відповідь Ленінської районної ради від 10.05.2011, а також пояснення у судовому засіданні представника відповідача з приводу того, що Ленінська районна рада дізналась про вказані обставини лише з відповіді архівного відділу Ленінської районної державної адміністрації.
У своїх запереченнях на касаційну скаргу військовий радгосп «Азовський» просив залишити рішення суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції установлено, що ПП «Грант» було позбавлено права на оренду земельної ділянки на підставі того, що згідно з державним актом серії І-КМ N 004762 земельна ділянка, яка орендована ПП «Грант» знаходиться на землі, яка надана військовому радгоспу «Азовський» у постійне користування. Про те, що державний акт від 12.02.1997 третій особі виданий з порушенням вимог чинного на той час законодавства ПП «Грант» стало відомо тільки у травні 2011 року, коли з'ясувалося, що рішення про надання земельної ділянки у постійне користування Ленінською районною радою не приймалось.
Скасовуючи рішення першої інстанції та залишаючи адміністративний позов ПП «Грант» без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач оскаржує дії відповідача, які мали місце у 1997 році, проте звернувся до суду з даним адміністративним позовом лише у червні 2011 року. При цьому, ПП «Грант» з відповідною завою про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним адміністративним позовом не зверталося.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що позов ПП «Грант» підлягає залишенню без розгляду у зв'язку з відсутністю заяви останнього про поновлення пропущеного строку звернення до суду з огляду на таке.
Згідно з частинами першою та другою статті 99 КАС України (у чинній на момент звернення до суду редакції) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 100 КАС України було визначено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Таким чином, нормами чинного на час звернення до суду ПП «Грант» з даним позовом КАС України було передбачено необхідність звернення із заявою про поновлення строку звернення до суду лише у випадку подання адміністративного позову після закінчення строків, установлених законом.
Ураховуючи, що ПП «Грант» дізналося про протиправність дій відповідача щодо видачі військовому радгоспу «Азовський» державного акта на право постійного користування земельною ділянкою лише у травні 2011 року, тобто у межах шестимісячного строку до моменту звернення до суду з даним адміністративним позовом, колегія суддів суду касаційної інстанції звертає увагу на помилковість висновку суду апеляційної інстанції щодо наявності правових підстав для залишення адміністративного позову без розгляду.
У той же час, суд касаційної інстанції звертає увагу на порушення судом першої інстанції процесуальних норм права під час розгляду даної справи по суті, оскільки названим судом у рамках одного провадження розглянуто позов приватного підприємства «Грант» до Ленінської районної ради, третя особа: військовий радгосп «Азовський» про визнання дій незаконними та зустрічний позов військового радгоспу «Азовський» про визнання дій законними, що не передбачено положеннями КАС України. Отримавши адміністративний позов військового радгоспу «Азовський» до ПП «Грант», Ленінської районної ради, суд першої інстанції зобов'язаний був вирішувати питання про можливість відкриття окремого провадження в адміністративній справі, а не розглядати його як зустрічний позов у межах відкритого раніше провадження за позовом ПП «Грант».
Крім того, згідно з частиною другою статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Проте суд першої інстанції взагалі не надав правову оцінку змісту позовних вимог військового радгоспу «Азовський» про визнання законними дій відповідача - Ленінської районної ради в аспекті можливості їх розгляду в межах адміністративного судочинства.
У свою чергу, суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції, взагалі не надав належної правової оцінки вказаним порушенням норм процесуального права.
З огляду на викладене доводи касаційної скарги заслуговують на увагу, у зв'язку з чим наявні підстави для її часткового задоволення та скасування оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції.
Згідно з частиною першою статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Керуючись статтями 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції
Касаційну скаргу приватного підприємства «Грант» задовольнити частково.
Ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2012 року в даній справі скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.