"25" липня 2013 р. м. Київ К/800/13954/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Загороднього А.Ф.,
суддів Білуги С.В.,
Гаманка О.І.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання неправомірними дій, -
встановила:
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання неправомірними дій та зобов'язання встановити йому статус інваліда війни та видати посвідчення інваліда війни.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено повністю.
У касаційній скарзі, управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225-229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.
Судами було встановлено, що ОСОБА_2 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, та є безпосереднім учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в якості супроводжуючого дизельної електростанції ДЕС-200 та знаходження в м. Чорнобиль з 05 по 11 травня 1986 року до її встановлення, та з 24 по 29 серпня 1986 року в якості задіяного на роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується відповідним посвідченням загальнодержавного зразку НОМЕР_1 та вкладкою до нього № НОМЕР_2, а також довідкою Заступника Голови Держагропрому УРСР № 368 від 22 лютого1991 року, і внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи позивач став інвалідом другої групи, що підтверджується довідкою МСЕК серії 10 ААА № 117788.
Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до інвалідів війни належать також інваліди з числа: з осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що довідкою заступника Голови Держагропрому УРСР від 22 лютого1991 року № 368 підтверджується безпосередня участь позивача в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а саме: в якості супроводжуючого дизельної електростанції ДЕС-200 та знаходження в м. Чорнобиль з 05 по 11 травня 1986 року до її встановлення та з 24 по 29 серпня 1986 року в якості задіяного на роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Крім того, згідно зазначеної довідки, позивач з 12 по 15 вересня 1987 року на території аварії Чорнобильській АЕС забезпечував комплектування обладнанням, санітарно-технічним, електротехнічними виробами та дрітно-провідниковою продукцією відновлювальних об'єктів та об'єктів, що наново будуються, за що був нагороджений почесною грамотою та пам'ятною медаллю і нагрудним знаком Управління будівництва Чорнобильської АЕС та Дирекції Чорнобильської АЕС.
Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність дій управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, оскільки позивачем були подані всі необхідні документи на підтвердження того, що він брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони та отримав інвалідність внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, а отже має право на встановлення статусу інваліда війни із видачею посвідчення інваліда війни.
Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими і підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
ухвалила:
Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання неправомірними дій - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ф. Загородній
Судді С.В. Білуга
О.І. Гаманко