15 липня 2013 року м. Київ К/9991/69043/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого Моторного О.А.,
суддів: Борисенко І.В., Кошіля В.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби
на постанову Київського окружного адміністративного суду від 01.12.2011
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2012
у справі № 2а-5066/11/1070
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна фірма Україна"
до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області
про скасування податкового повідомлення-рішення,-
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 01.12.2011, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2012, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.07.2011 №0000362340/0.
В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 по 01.04.2011, складено акт від 20.06.2011 №2435/23-1/33776341, в якому встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість».
Відповідач посилається на те, що згідно з даними системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, встановлено розбіжність між задекларованими показниками цих юридичних осіб, а ГВ ПМ у Деснянському районі м. Києва порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України, за фактом створення невстановленими особами ТОВ «КБ Оксідон».
Податковий орган дійшов висновку, що угоди з поставки товарів, укладені між позивачем та ТОВ «КБ Оксідон», є нікчемними, а формування позивачем податкового кредиту за рахунок сум податку на додану вартість, сплачених ТОВ «КБ «Оксідон» у складі ціни придбання товару, здійснено незаконно.
На підставі зазначеного акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.07.2011 №0000362340/0, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 280331,00 грн., у тому числі 224265,00 за основним платежем та 56 066,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Колегія суддів, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування спірного податкового повідомлення-рішення, враховуючи наступне.
Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку,у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
У відповідності із пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій між позивачем (покупець) та ТОВ «КБ Оксідон» (постачальник), згідно договору поставки від 25.11.2010 року №35-М/10, підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, а саме це: рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні, подорожні листи на перевезення товару автомобілями позивача зі складу ТОВ «КБ Оксідон» на будівельні майданчики позивача.
Оплата за придбаний товар здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки постачальника - ТОВ «КБ Оксідон».
Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем з ТОВ «КБ Оксідон», судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсним чи неукладення вказаного правочину. Також, відповідачем в судах попередніх інстанцій не було надано належних та допустимих доказів нікчемності договору, укладеного позивачем з його контрагентом, фіктивної господарської діяльності контрагента позивача, відсутність зв'язку укладеної угоди з господарською діяльністю позивача, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб вказаних підприємств за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення, а також, що укладений правочин порушує публічний порядок відповідно до ч.2 ст. 228 ЦКУ.
За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про недоведеність тверджень відповідача про фіктивність правочину, укладеного позивачем з ТОВ «КБ Оксідон», а відтак, протиправність прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення від 05.07.2011 №0000362340/0.
Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.
Таким чином, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів, не встановлено.
Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 01.12.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2012 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний
Судді(підпис) І.В. Борисенко
(підпис) В.В. Кошіль