22 липня 2013 року м. Київ К/9991/75107/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Кошіля В.В.
Суддів Борисенко І.В.
Моторного О.А.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби
на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2012
та постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.12.2011
у справі № 2а-3410/11/1470
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Євровнєшторг»
до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Євровнєшторг» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва (правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби) № 0000280070 від 11.04.2011.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.12.2011, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2012, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної невиїзної документальної перевірки ТОВ «Компанія «Євровнєшторг» з питань взаємовідносин з контрагентами за період квітень-вересень 2010 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень-жовтень 2010 року, складено акт № 1061/070-19/03967843 від 29.03.2011, в якому зафіксовано порушення: п. 1.8 ст. 1 , пп. пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено заявлену до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість у розмірі 521 209 грн.
Підставою для такого висновку ДПІ стало те, що по ланцюгах постачальників позивача - ТОВ «Ранг» і ТОВ «Вик Ойл» відповідач не має змоги встановити фактичну сплату податку на додану вартість до бюджету.
Тобто ненадходження цього податку до бюджету встановлено не у позивача та його безпосередніх контрагентів - ТОВ «Ранг» і ТОВ «Вик Ойл», а у підприємств, з якими позивач не має договірних зобов'язань.
На підставі результатів вказаної перевірки, 11.04.2011 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000280070 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 521 209 грн.
Судами також встановлено, що фактичне отримання позивачем товару і послуг від контрагентів: ТОВ «Ранг» і ТОВ «Вик Ойл» підтверджено наявними в матеріалах справи видатковими та податковими накладними, актами здачі-прийняття робіт; оплата позивачем товару і послуг здійснена шляхом безготівкових розрахунків, з підтвердженням відповідними виписками з банківського рахунку позивача.
Позивачем до податкового органу подані податкові декларації з податку на додану вартість та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, у яких задекларовано суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, зокрема, за травень 2010 року - 737 370 грн., за червень 2010 року на суму 1 205 012,0 грн., за липень 2010 року на суму 372 429 грн., за серпень 2010 року на суму 623 048 грн., за вересень 2010 року на суму 690 514 грн.
Раніше проведеними перевірками відповідачем підтверджено частину суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, зокрема, за травень 2010 року у сумі 379 517 грн., не підтверджено на суму 357 853 грн., у зв'язку з відсутністю відповідей по постачальникам; підтверджено суму бюджетного відшкодування за червень 2010 року у сумі 137 367 грн.; за липень 2010 року у сумі 155 868 грн.; не підтверджено бюджетне відшкодування за липень 2010 року у сумі 216 561 грн. та за серпень у сумі 573 048 грн., у зв'язку із відсутністю відповідей по постачальникам; підтверджено бюджетне відшкодування за вересень 2010 року у сумі 338 155 грн. і жовтень 2010 року у сумі 4 048 грн.; не підтверджено бюджетне відшкодування за вересень 2010 року у сумі 352 359 грн. і за жовтень 2010 року у сумі 489 626 грн., у зв'язку із відсутністю відповідей по постачальникам.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Згідно п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до п. 1.7 ст. 1, абз. 1, 2 пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до пп. «а» пп. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).
Необхідно відмітити, що пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку на податковий кредит ставить в залежність від отримання податкової накладної, а не від надходження відповідей по постачальникам за ланцюгом, встановлення факту формування та сплати ними податкових зобов'язань за відповідними господарськими операціями.
Посилання відповідача на те, що суми сплаченого та зарахованого до Державного бюджету України податку на додану вартість в першу чергу використовуються для бюджетного відшкодування, а тому обов'язковою підставою включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата таких сум до бюджету на підставі пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є помилковими.
Таким чином, визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в даному випадку є фактична оплата ним сум такого податку контрагентам у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що підтверджується дослідженими судами доказами. При цьому будь-які порушення контрагентами по ланцюгу вимог податкового законодавства стосовно податку на додану вартість не впливають на право платника податку - покупця отримати бюджетне відшкодування за умови дотримання останнім цих вимог.
За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби відхилити.
Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2012 та постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.12.2011 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий(підпис)В.В. Кошіль
Судді(підпис)І.В. Борисенко
(підпис)О.А. Моторний