22 липня 2013 року м. Київ К/9991/71658/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Моторного О.А.,
Суддів Борисенко І.В.,
Кошіля В.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби
на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15.12.2011
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2012
у справі № 2а-10147/10/1570
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Легран"
до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області
про скасування податкових повідомлень-рішень та стягнення бюджетної заборгованості,-
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15.12.2011, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2012, позов задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення від 27.07.2010 року №0000322350/0, від 01.09.2010 року №0000362350/0, від 08.10.2010 року №0000492350/0, від 09.11.2010 року №0000552350/0, від 18.02.2011 року №0000092350/0, від 18.03.2011 року №0000112350/0, про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Легран» бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Стягнуто з Державного бюджету України в особі Головного управління державної казначейської служби України в Одеській області на користь ТОВ «Легран» бюджетну заборгованість з ПДВ за квітень 2010 року на суму 249 857,38 грн., за травень 2010 року на суму 16 976 грн., за червень 2010 року на суму 69 958,27 грн., за липень 2010 року на суму 120 321 грн., за серпень 2010 року на суму 23 045 грн., за жовтень 2010 року на суму 392 522 грн., за листопад 2010 року на суму 405 607,00 грн., за грудень 2010 року на суму 400 704,00 грн.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в червні, липні, серпні, жовтні та листопаді 2010 року, лютому, березні 2011 року, відповідачем були проведені позапланові виїзні перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за квітень-серпень, жовтень-грудень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалось у попередніх визначених звітних періодах 2010 року відповідно.
За результатами перевірок були складені акти, на підставі яких податковим органом прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 27.07.2010 року №0000322350/0, від 01.09.2010 року №0000362350/0, від 08.10.2010 року №0000492350/0, від 09.11.2010 року №0000552350/0, від 18.02.2011 року №0000092350/0, від 18.03.2011 року №0000112350/0, якими позивача було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вказані періоди у розмірі 249 857,38 грн., 16 976,00 грн., 69 958,27 грн., 120 321,00 грн., 23 045,00 грн., 392 522,00 грн., 405 607,00 грн. та 400 704,00 грн. відповідно.
Колегія суддів, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування спірних податкових повідомлень-рішень, враховуючи наступне.
Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Згідно з п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 вказаного Закону, сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п.п.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно з п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку (п.п. 7.2.4).
Відповідно до пп. 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом (іншим подібним документом згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( пп. 7.5.1.п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" ).
Правомірність формування позивачем податкового кредиту по деклараціям за лютий - грудень 2010 року, сплата ним ПДВ при придбанні товарів та послуг, а також, право на заявлене бюджетне відшкодування від'ємного значення ПДВ, підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими податковими накладними, в тому числі і по правовідносинам з ПП ВКФ «Велес Агро», реєстрами отриманих та виданих податкових накладних, а також, розрахунковими документами, видатковими накладними, актами виконаних робіт.
Крім того, здійснення позивачем господарських операцій з ПП ВКФ «Велес Агро», який є основним постачальником позивача, і за рахунок операцій з яким в переважному об'ємі і формувався податковий кредит позивача, підтверджується і самими спірними актами перевірок, відповідно до яких у перевіряємому періоді позивач здійснював експортні поставки обладнання, отриманого саме від цього контрагента, і в ході цих перевірок не було встановлено будь-яких порушень формування позивачем задекларованих податкових зобов'язань.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем були включені до складу податкового кредиту у травні-серпні 2010 року податкові накладні, виписані його контрагентами у попередніх звітних періодах.
Матеріали справи свідчать, що 02.06.2010 року, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, позивачем був поданий до ДПІ уточнюючий розрахунок податкової декларації за лютий 2010 року, яким було зменшено податковий кредит цього місяця на 370419 грн., внаслідок чого від'ємне значення ПДВ за цей місяць, яке включалося до податкового кредиту березня 2010 року, склало 133,00 грн.
03.06.2010 позивачем був поданий до ДПІ уточнюючий розрахунок податкової декларації за березень 2010 року, яким було збільшено податковий кредит цього місяця на 247173 грн., внаслідок чого від'ємне значення ПДВ за цей місяць, яке включалося до податкового кредиту квітня 2010 року, склало 254249 грн.. При цьому вказаним уточнюючим розрахунком позивачем самостійно було виключено з податкового кредиту березня 2010 року сума 3772,10 грн. по операціям з ПП ВКФ «Велес Агро», яка не підтверджена податковою накладною та була помилково включена до податкового кредиту товариства.
Також, встановлено, що 07.06.2010 позивачем був поданий до ДПІ уточнюючий розрахунок податкової декларації за квітень 2010 року, яким було зменшено податковий кредит цього місяця на 29 грн., внаслідок чого від'ємне значення ПДВ за цей місяць, яке включалося до податкового кредиту травня 2010 року, склало 16975 грн.. Також, цим уточнюючим розрахунком була збільшена заявлена до відшкодування сума ПДВ за квітень 2010 року на 1777 грн. (до 254249 грн.), і відповідно на цю суму зменшено залишок від'ємного значення ПДВ, яке включається до складу податкового кредиту травня 2010 року.
При цьому, з урахуванням здійснених позивачем уточнень, у поданій позивачем податковій декларації за червень 2010 року, значення рядка 23.2 (значення рядка 26 податкової декларації попереднього звітного періоду) було здекларовано у розмірі 0,00 грн.
Однак, як було вірно встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, фактично усі спірні перевірки були проведені без урахування поданих позивачем уточнюючих розрахунків, отримання яких ДПІ підтверджується відповідними квитанціями, і в ході розгляду справи відповідач не надав суду будь-яких пояснень стосовно того, чому вказані уточнення при перевірках не були прийняті до уваги.
За наведених обставин, висновки відповідача про незаконність формування позивачем податкового кредиту по ПДВ та відсутність у нього права на бюджетне відшкодування за вказані податкові періоди, на підставі яких були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, не ґрунтуються на нормах чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства та не відповідають дійсним обставинам справи.
Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом апеляційної інстанції.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.
Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби - відхилити.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15.12.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2012 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний
Судді(підпис) І.В. Борисенко
(підпис) В.В. Кошіль