"27" червня 2013 р. м. Київ К/9991/52516/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого - судді Ліпського Д.В.,
суддів: Амєліна С.Є.,
Малиніна В.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_2, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 до військової частини А0549 про стягнення надбавки за безперервну службу,-
У лютому 2007 року позивачі звернулися до суду з позовом до військової частини А0549 про визнання неправомірними дії щодо нарахування та виплати надбавки за безперервну військову службу в Збройних силах України у меншому розмірі.
Постановою Замостянського районного суду міста Вінниці від 26 лютого 2007 року позов задоволено. Визнано незаконними дії командування військової частини А0549 по нарахуванню та виплаті позивачам в залежності від розміру щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних силах України. Зобов'язано військову частину А0549 провести перерахунок всіх видів грошового забезпечення з урахуванням різниці між фактично виплаченою надбавкою за безперервну військову службу та надбавкою за безперервну військову службу у розмірах, вказаних в Указі Президента України від 05 травня 2003 року №389 «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Мінстерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони за безперервну службу» і провести виплату цієї різниці з урахуванням компенсації за несвоєчасну виплату надбавки за безперервну військову службу на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_2, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2012 року апеляційну скаргу військової частини А 0549 задоволено. Постанову Замостянського районного суду міста Вінниці від 26 лютого 2007 року скасовано та постановлено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись із судовим рішенням апеляційної інстанцій ОСОБА_2 звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на допущені судом апеляційної інстанції норми матеріального та процесуального права, просить його скасувати та залишити в силі судове рішення першої інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених ст. 220 КАС України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Судами встановлено, що позивачі проходили військову службу у військовій частині А 1789, яка знаходилася на грошовому утриманні військової частини А 0140. У період проходження військової служби з 1 травня 2003 року їм виплачувалося грошове забезпечення з урахуванням надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України в значно нижчих розмірах, ніж встановлено Указом Президента України «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу» від 05 травня 2003 року № 389/2003 (далі -Указ №389), що підтверджується довідкою виданою військовою частиною А-1789 від 22 вересня 2006 року № 893.
Відповідно до пункту 1 Указу №389, Міністрові оборони України, Міністрові внутрішніх справ України, Голові Державної прикордонної служби України та Начальнику Управління державної охорони України надано право встановлювати військовослужбовцям відповідно Збройних Сил України, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України щомісячні надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України, внутрішніх військах, у Державній прикордонній службі та Управлінні державної охорони України у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби в таких розмірах: понад 5 років - до 10%; понад 10 років - до 30%; понад 15 років - до 50%; понад 20 років - до 70%; понад 25 років - до 90%.
Порядок і умови виплати зазначених надбавок визначаються Міністром оборони України, Міністром внутрішніх справ України, Головою Державної прикордонної служби України та Начальником Управління державної охорони України.
Отже, вищезазначеним положенням встановлено граничний розмір надбавки за безперервну військову службу та визначено, що право на встановлення розміру, порядку та умов відповідних виплат надано Міністру оборони України.
Пунктом 2 наказу Міністра оборони України «Про затвердження Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України» від 26 травня 2003 № 149, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 28 травня 2003 року за № 411/7732, встановлено, що розміри щомісячної надбавки за безперервну службу у Збройних Силах України щорічно встановлюються, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, за рішенням Міністра оборони України.
Судом апеляційної інстанції зроблено обґрунтований висновок про те, що реалізуючи надане Указом право встановлювати військовослужбовцям щомісячні надбавки, визначати порядок та умови її виплати, Міністром оборони України були встановлені її розміри у межах граничних розмірів, передбачених Указом, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, збільшення якого можливе лише шляхом внесення змін до Законів України про державний бюджет України на відповідний рік.
Відповідно до статті 59 Закону України «Про Державний бюджет України на 2003 рік» встановлено, що керівники бюджетних установ (військових формувань) утримують чисельність працівників (військовослужбовців) та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове утримання), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише у межах фонду заробітної плати (грошового утримання), затверджених для бюджетних установ (військових формувань) у кошторисах.
Згідно зі статтею 78 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» встановлено, що керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і установ виконання покарань, податкової міліції (далі - працівників) та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише у межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що виділені Міністерству оборони України на 2003 та на 2004 роки кошти дозволяли виплачувати військовослужбовцям зазначену надбавку за травень-жовтень 2003 року і за січень-серпень 2004 року у відсотках до грошового забезпечення залежно від стажу служби в таких розмірах: понад 5 років -3, понад 10 років -5, понад 15 років -10, понад 20 років -15, понад 25 років -20 (рішення Міністра оборони України доведено до військ телеграмами від 26 травня 2003 року № 146/2095 і від 16 січня 2004 № 146/1/11/26).
Отже, скасовуючи судове рішення першої інстанції та постановляючи нове про відмову у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок, що відповідачем було правомірно виплачено грошове забезпечення з урахуванням надбавки за безперервну військову службу у Збройних силах України у розмірах, встановлених відповідними нормативно-правовими актами.
Враховуючи те, що посилання позивача в касаційній скарзі на порушення судом апеляційної інстнції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, та ним повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивоване і за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів -
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_2, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 до військової частини А0549 про стягнення надбавки за безперервну службу - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: Д.В. Ліпський
Судді: С.Є. Амєлін
В.В. Малинін