"27" червня 2013 р. м. Київ К/9991/8851/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого - судді Ліпського Д.В.,
суддів: Амєліна С.Є.,
Малиніна В.В.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у місті Луганську ради на постанову Артемівського районного суду міста Луганська від 25 червня 2009 року та постанову апеляційного суду Луганської області від 22 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у місті Луганську ради, третя особа - Головне управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання дій неправомірними,-
У травні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у місті Луганську ради. Просив виплатити щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі передбаченому статтею 48 Закону України ,,Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за 2005, 2007, 2008 роки та стягнути щорічну грошову допомогу до п'ятого травня відповідно до Закону України ,,Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2007 та 2008 роки.
Постановою Артемівського районного суду міста Луганська від 25 червня 2009 року позов задоволено. Визнано незаконними дії відповідача щодо відмови в перерахунку та виплаті ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення за 2005,2007,2008 роки та щорічної грошової допомоги до 5 травня у 2007, 2008 роках, як інваліду війни 3 групи. Зобовязано управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у місті Луганську ради виплатити ОСОБА_2 суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2005, 2007, 2008 роки у сумі 4866 грн 50 коп. Зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у місті Луганську ради виплатити ОСОБА_2 суму недоплаченої щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2007, 2008 роки як інваліду війни 3 групи в сумі 5587 грн 42 коп.
Постановою апеляційного суду Луганської області від 22 грудня 2011 року змінено постанову Артемівського районного суду міста Луганська від 25 червня 2009 року. Скасовано абзац 2, 3, 4, 5 резолютивної частини постанови та викладено в наступній редакції:
,,Визнати неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у місті Луганську ради щодо відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_2 суми щорічної допомоги на оздоровлення у відповідності зі статтею 48 Закону України ,,Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за 2008 рік.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у місті Луганську ради виплатити ОСОБА_2 суму щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 4 мінімальних заробітних плат згідно зі статтею 48 Закону України ,,Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за 2008 рік, з урахуванням здійснених виплат.
У задоволенні вимог щодо виплати суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2005 та 2007 роки - відмовити за пропуском строку звернення до суду.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у місті Луганську ради про виплату сум одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2007, 2008 роки відмовити за необґрунтованістю.
В решті постанову суду залишити без змін."
У касаційній скарзі відповідач не погоджуючись з рішеннями судів, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального права, просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у позові.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав для зміни чи скасування судових рішень.
Судами встановлено, що позивач є інвалідом війни ІІІ групи та відповідно до вимог статті 13 Закону України ,,Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня має право на одержання разової грошової допомоги у розмірі семи мінімальних пенсій за віком. Крім того, відповідно до статті 48 Закону України ,,Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивач як інвалід ІІІ групи пов'язаної з Чорнобильською катастрофою має право на виплату допомоги на оздоровлення в розмірі чотирьох заробітних плат.
Задовольняючи позов в частині виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2005, 2007, 2008 роки суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до частини 4 статті 48 Закону України ,,Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щорічна допомога на оздоровлення виплачується учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії у розмірі 4 мінімальних заробітних плат.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 визнано неконституційними зміни, внесені підпунктом 11 пункту 28 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. №107-УІ, яким було встановлено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Разом з тим, задовольняючи позов і стягуючи допомогу на оздоровлення за 2005 та 2007 роки, суд першої інстанції не звернув увагу на положення статей 99 та 100 Кодексу адміністративного судочинства України, щодо строків звернення до суду.
Позивач звернувся до суду з даним позовом у травні 2009 року.
Відповідно до частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час звернення до суду) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлювався річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає відповідач.
Позивач звернувся до суду з даним позовом у травні 2009 року, підстав для поновлення строку звернення до суду не навів, а відповідач наполягав на застосуванні наслідків частини 1 статті 100 КАС України та просив відмовити у позові з підстав пропуску строку звернення до суду, тому суд апеляційної інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову про зобов'язання виплатити щорічну допомогу на оздоровлення за 2005 та 2007 роки.
Відповідно до частини 5 статті 13 України ,,Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", в редакції від 09 липня 2007 року, щорічно до 5 травня інвалідам війни ІІІ групи інвалідності виплачується разова грошова допомога у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.
Законом України ,,Про Державний бюджет України на 2007 рік" передбачалося, що інвалідам війни третьої групи щорічна разова грошова допомога виплачується у розмірі 300 грн.
Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року за № 6-рп/2007 вказані положення Закону України ,,Про Державний бюджет України на 2007 рік" визнані неконституційними.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнані неконституційними положення Закону України ,,Про Державний бюджет України на 2008 рік", яким встановлено виплату щорічної разової допомоги у розмірі меншому, ніж він передбачений Законом України ,,Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Судом апеляційної інстанції було встановлено, що виплату щорічної разової грошової допомоги за 2007-2008 роки було проведено позивачу на підставі Закону України ,,Про Державний бюджет України на 2007 рік" та Закону України ,,Про Державний бюджет України на 2008 рік" до визнання відповідних норм неконституційними.
За таких обставин суд апеляційної інстанції правильно дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову у цій частині, оскільки на момент виплати щорічної допомоги до 5 травня за 2007, 2008 рік відповідач діяв відповідно до чинного законодавства.
Враховуючи те, що посилання відповідача в касаційній скарзі на порушення судами норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судами повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, які належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам матеріального та процесуального закону, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у місті Луганську ради залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду Луганської області від 22 грудня 2011 року та змінену нею постанову Артемівського районного суду міста Луганська від 25 червня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у місті Луганську ради, третя особа - Головне управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання дій неправомірними - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Д.В. Ліпський
Судді С.Є. Амєлін
В.В. Малинін