25 липня 2013 року Справа № 5011-42/18106-2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - суддіДерепи В.І.
суддів :Бондар С.В. Грека Б.М., - (доповідача у справі)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 11.06.13
у справі№5011-42/18106-2012
господарського судуміста Києва
за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
доДержавного підприємства "Групова котельня УМТ та ГЗ ГУ МВС України в Київській області"
простягнення суми
за участю представників від:
позивачаЄршова С.В. (дов. від 22.03.13)
відповідачане з'явилися, були належно повідомлені
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до державного підприємства "Групова котельня УМТ та ГЗ ГУ МВС України в Київській області" про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання на загальну суму 474 970,97 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 09.04.13 (головуючий суддя -
Паламар П.І., судді: Самсін Р.І., Сташків Р.Б.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.13 (колегія суддів у складі: головуючий-суддя Яковлєв М.Л., судді: Авдеєв П.В., Куксов В.В.) позовні вимоги задоволено частково. В частині вимог про стягнення 191 212,48 грн. боргу провадження припинено. Стягнуто 161 489,24 грн. основного боргу, 12 431,65 грн. 3% річних, 25 000 грн. пені, 25 000 грн. штрафу, 9 462,67 грн. витрат по оплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено. Судові акти у частині зменшення пені на 55% та 7% штрафу на 53% мотивовані правом наданим п.3 ч.1 ст.83 ГПК України.
Не погоджуючись із судовими актами, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулася до Вищого господарського суду України зі скаргою, в якій просить скасувати: постанову апеляційної інстанції повністю, а рішення суду першої інстанції в частині зменшення розміру пені та 7%-го штрафу. Свої доводи скаржник обгрунтовує прийняттям зазначених актів з порушенням норм матеріального права (ст.233 ГК, ст.549-552 ЦК України) та процесуального права (ст.4-2, 43, 83-84 ГПК України).
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи 30.09.11 між позивачем та відповідачем укладено договір № БО-3/2 про купівлю-продаж природного газу, за умовами якого позивач взяв на себе зобов'язання передати у власність відповідача у 4 кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, іншими споживачами, а відповідач приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.
Пунктом 7.2 Договору сторони визначили, що у разі невиконання покупцем п.6.1. договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення платежу. Крім того, п.7.2 договору, сторони обумовили, що за прострочення платежу понад 30 днів покупець зобов'язаний додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.
На виконання умов договору позивачем протягом листопада 2011 року-червня 2012 року здійснено поставку природного газу в обсязі 336,862 тис.м.куб. на загальну суму 1 313 229,81 грн., що підтверджується актами приймання-передачі від 31.11.11 року, 31.12.11, 31.01.12, 29.02.12, 31.03.12, 30.04.12, 31.05.12 та 30.06.12 (а.с.22). В той час як покупцем здійснено часткову оплату поставленого товару на суму 960 528,09 грн., через що у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 352 701,72 грн.
Враховуючи той факт, що в ході розгляду справи відповідач сплатив позивачу суму основного боргу у розмірі 675 650,76 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 09.01.13 №1 (а.с.87). З яких 484 438,28 грн. зараховано за постачання газу у ІІ півріччі 2012 року, що не є предметом даного спору і 191 212,48 грн. зараховано на рахунок оплати природного газу І півріччя 2012 року, а тому в частині стягнення 191 212,48 грн. судом першої інстанції припинено провадження
Скаржник не оскаржує судові акти в частині припинення провадження, стягнення суми основної заборгованості, 3% річних та інфляційних, тому в цій частині вони не перевіряються судом касаційної інстанції. Скарга стосується правомірності зменшення судами пені та 7%-го штрафу на 55% і 53% відповідно, враховуючи положення ст.83 ГПК України. При цьому скаржник вказує на те, що судами безпідставно використано такі свої права на зменшення фінансових санкцій на 55% і 53%, оскільки невірно оцінені обставини щодо матеріального становища боржника, як виняткові.
Суди попередніх інстанцій, зменшуючи заявлену до стягнення пеню та 7%-й штраф, взяли до уваги те, що розмір простроченого зобов'язання та стан його виконання на час розгляду справи судом, відсутні данні про заподіяння позивачу у зв'язку із цим збитків, співрозмірність належних до сплати відповідачем штрафних санкцій і суми прострочення, інтереси сторін у забезпеченні сталого функціонування паливно-енергетичного комплексу.
Колегія суддів касаційного суду вважає за необхідне підтримати правову позицію суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.
Пунктом 1 ст.233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора.
Судом апеляційної інстанції вірно застосовані положення вищевказаних правових норм, правомірно враховано, що відповідачем не надано господарському суду доказів, які повністю спростовували б вимоги позивача та не надано доказів належного виконання зобов'язань по договору, що одночасно є підставою для зменшення суми пені.
Крім того, як необхідність використання права на зменшення розміру фінансових санкцій, так і розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду. На підставі аналізу поданих доказів суд другої інстанції дійшов висновку про необхідність використання такого права суду, через що колегія суддів касаційної інстанції вважає такий висновок правомірним. Касаційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а постанова апеляційної інстанції має бути залишеною без змін.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за лишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.06.13 у справі №5011-42/18106-2012 залишити без змін.
Головуючий - суддя В. І. Дерепа
Судді С. В. Бондар
Б. М. Грек