25 липня 2013 року Справа № 4/49/5022-602/2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючий суддя суддіПершиков Є.В., Костенко Т.Ф., Яценко О.В.
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Христина"
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.03.2013 року
у справі№ 4/49/5022-602/2012
господарського судуТернопільської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Христина"
до Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4
простягнення помилково перерахованих коштів 12 150 грн.
в судове засідання представники сторін не з'явились
Товариство з обмеженою відповідальністю "Христина" (далі за текстом - ТОВ "Христина") звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4 (далі за текстом - СПД-ФО ОСОБА_4) про стягнення помилково перерахованих коштів 12 150 грн.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 20.09.2012 року у справі № 4/49/5022-602/2012 позовні вимоги ТОВ "Христина"задоволено: стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь ТОВ "Христина" - 12 150 грн. помилково перерахованих коштів.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, СПД-ФО ОСОБА_4 звернувся до Львівського апеляційного господарського суду, з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду Тернопільської області від 20.09.2012 року та прийняти нове рішення у справі, яким відмовити ТОВ "Христина" в задоволені позовних вимог.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.03.2013 року апеляційну скаргу ТОВ "Христина" задоволено, рішення господарського суду Тернопільської області від 20.09.2012 року у справі № 4/49/5022-602/2012 скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, ТОВ "Христина" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.03.2013 року, а рішення господарського суду Тернопільської області від 20.09.2012 року у справі № 4/49/5022-602/2012 залишити без змін, аргументуючи порушенням норм права, зокрема, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. ст. 41, 101 Господарського процесуального кодексу України.
Розпорядженням заступника секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 24.07.2013 року № 03-05/929 для перегляду в касаційному порядку справи № 4/49/5022-602/2012 у зв'язку із завантаженістю судді Дроботової Т.Б., сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Першиков Є.В., судді Костенко Т.Ф., Яценко О.В.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення господарського суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що за усною домовленістю сторін, позивач замовив у відповідача послуги з ремонту.
Судом апеляційної інстанції під час розгляду справи досліджено, що відповідач виконав роботи, що підтверджується актами виконаних робіт від 13.06.2012 року на суму 8 600 грн. та від 15.06.2012 року на суму 3 550 грн., які підписані сторонами та скріплені їхніми печатками, оригінали яких оглянуті судом апеляціїної інстанції.
Як встановлено судами попередніх інстанцій ТОВ "Христина" 13.06.2012 року та 15.06.2012 року перерахувало на рахунок СПД-ФО ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 8 600 грн. та 3 550 грн. з призначеннями платежу "за ремонт, рахунок № 46 від 11.06.2012 року" та "за ремонт, рахунок № 46 від 15.06.2012 року", що підтверджується банківськими виписками № 979 та № 1009 відповідно.
З матеріалів справи вбачається, що 25.06.2012 року позивач направив на адресу відповідача заяву № 145 про повернення помилково перерахованих коштів, зазначаючи, що договірних відносин за сумами 8 600 грн. та 3 550 грн. між сторонами немає, а зазначені в призначенні платежу послуги не надавались.
06.07.2012 року позивач направив на адресу відповідача претензію № 167 з вимогою повернення помилково перерахованих коштів, за змістом аналогічну заяві про повернення помилково перерахованих коштів.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення помилково перерахованих коштів, місцевий господарський суд виходив з того, що між сторонами відсутні договірні відносин.
Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції дійшов висновку про виникнення відносин між сторонами у спрощений спосіб, а виконання робіт підтверджується актами виконаних робіт
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.
Стаття 11 Цивільного кодексу України закріплює підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема згідно положень ч. 1 вказаної статті цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно положень ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Апеляційним господарським судом встановлено, що сторонами, в підтвердження виконання своїх зобов'язань, було підписано акти виконаних робіт від 13.06.2012 року та 15.06.2012 року на суми 8 600 грн. та 3 550 грн. відповідно, які оформлені належним чином, містять підписи та печатки сторін та зазначено про те, що роботи виконані якісно, а замовник не має претензій.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що підписання актів здачі-приймання виконаних робіт свідчить про укладення договору підряду у спрощений спосіб, і цей договір є підставою для виникнення у його сторін майново-господарських зобов'язань.
Отже, враховуючи вищевикладене, обґрунтованим є висновком суду апеляційної інстанції про те, що підписані сторонами акти виконаних робіт свідчать про виконання СПД-ФО ОСОБА_4 послуг з ремонту та фактичне прийняття цих робіт позивачем, внаслідок чого в останнього виникло зобов'язання з оплати цих послуг.
Крім того судом апеляційної інстанції встановлено, що оплата в сумі 8 600 грн. за ремонт по рахунку № 46 від 11.06.2012 року повернута відповідачем 12.06.2012 року як помилково зараховані кошти, а 13.06.2012 року позивачем знову перерахована з такими ж реквізитами на рахунок відповідача, що підтверджується випискою розрахункового рахунка відповідача та платіжними дорученнями № 970, № 73 та № 979 від 11, 12 та 13.06.2012 року відповідно, що також спростовує доводи стосовно помилковості перерахування коштів за ремонт в сумі 12 150 грн. СПД-ФО ОСОБА_4
Колегія суддів касаційної інстанції вважає необґрунтованими доводи скаржника стосовно порушення положень с. 101 ГПК України з огляду на наступне.
Статтею 101 ГПК України передбачено межі перегляду справи в апеляційній інстанції, зокрема в ч. 1 названої статті закріплено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач під час розгляду даної справи в місцевому господарському суді не приймав участь в судових засіданнях, а ухвали про порушення провадження у справі від 25.07.2012 року та відкладення від 16.08.2012 року не одержував, що підтверджується поверненням поштових конвертів з вказаними ухвалами (а.с. 24-26 та 35-37 відповідно), у зв'язку з чим судом апеляційної інстанції, в порядку ст. 101 ГПК України, і було визнано обґрунтованими доводи відповідача щодо неможливість подання суду першої інстанції доказів в підтвердження безпідставності позовних вимог.
Всі інші доводи скаржника не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та зводяться до переоцінки доказів, яким вже було надано оцінку апеляційним господарським судом.
Отже, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що під час розгляду справи апеляційним господарським судом фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, господарським судом вірно застосовані норми матеріального права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятого у справі судового акту.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного господарського суду, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту не вбачається.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Касаційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю "Христина" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.03.2013 року у справі № 4/49/5022-602/2012 залишити без задоволення.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.03.2013 року у справі № 4/49/5022-602/2012 залишити без змін.
Головуючий суддяЄ.В. Першиков
СуддіТ.Ф. Костенко
О.В. Яценко