23 липня 2013 року Справа № 25/5005/7221/2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого - Ткаченко Н.Г.
Суддів - Коробенка Г.П.
Куровського С.В.
За участю : ліквідатора ТОВ "Руан" Шевцова Є.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ліквідатора ТОВ "Руан" арбітражного керуючого Шевцова Є.В.
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.06.2013 р. по справі № 25/5005/7221/2012 за заявою ПП "Мідуєй" до ТОВ "Руан" про визнання банкрутом, -
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.08.2012 р. порушено провадження по справі № 25/5005/7221/2012 про банкрутство ТОВ "Руан", на підставі ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", як відсутнього боржника.
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2012 р. по справі № 25/5005/7221/2012 боржника - ТОВ "Руан" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на три місяці, ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Шевцова Є.В.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2013 р. /суддя Чередко А.Є./ затверджено звіт ліквідатора боржника Шевцова Є.В. та ліквідаційний баланс ТОВ "Руан", провадження по справі № 25/5005/7221/2012 припинено, на підставі п.6 ст.31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.06.2013 р. /судді : Джихур О.В., Виноградник О.М., Вечірко І.О./ ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2013 р. скасовано, провадження по справі № 25/5005/7221/2012 припинено, на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.
В касаційній скарзі ліквідатор ТОВ "Руан" Шевцов Є.В. просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.06.2013 р., посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції постановлено судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, а ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2013 р. залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення ліквідатора ТОВ "Руан" Шевцова Є.В., який підтримав касаційну скаргу у повному обсязі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, провадження по даній справі про банкрутство здійснюється за Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, чинній до 18 січня 2013 р.
Господарський суд першої інстанції, затверджуючи звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс ТОВ "Руан" та припиняючи провадження по справі, виходив з того, що у боржника не виявлене майно та відсутні грошові кошти, у зв'язку з чим, погасити кредиторську заборгованість неможливо, крім того, всі документи фінансово-господарської діяльності боржника, відсутні, у зв'язку з чим, провести фінансовий аналіз майна боржника та виявити дебіторську заборгованість не вбачається можливим; матеріали справи свідчать про те, що дії ліквідатора боржника Шевцова Є.В. відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим провадження по справі підлягає припиненню, на підставі п.6 ст.31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Скасовуючи ухвалу господарського суду першої інстанції від 20.02.2013 р., Дніпропетровський апеляційний господарський суд виходив з того, що в матеріалах справи відсутні належні докази, які свідчать про відсутність боржника за його місцезнаходженням, а отже, справа про банкрутство ТОВ "Руан", як відсутнього боржника, порушена безпідставно та провадження по справі підлягає припиненню.
ПП "Мідуєй" подано заяву про визнання банкрутом ТОВ "Руан" на підставі ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", як відсутнього боржника.
Згідно ч.1 ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.
Відповідно до вимог чинного законодавства, єдиним належним доказом підтвердження факту відсутності боржника за його місцезнаходження є довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, до якого внесено запис про відсутність боржника за його місцезнаходженням.
Так, згідно ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", який набрав чинності з 01.07.2004 р., в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.
Відповідно до вимог ч. ч. 1,3 ст.18 зазначеного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру , не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.
Даний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.
Вищезазначені документи не можуть бути надані суду після порушення справи, оскільки на відміну від позовного провадження, порушення справи про банкрутство тягне за собою ряд правових наслідків
Згідно ч.2 ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як доказ відсутності боржника за місцезнаходженням, ініціюючим кредитором надано суду акт державного виконавця від 16.08.2012 р. та постанову Кіровського ВДВС Дніпропетровського МУЮ про повернення виконавчого документа від 21.06.2012 р., в якому зазначено, що боржник за адресою, вказаною у виконавчому документі не знаходиться, а саме: м.Дніпропетровськ, вул.Фрунзе, 4 (т.1, а.с.15, 18).
Також, ПП "Мідуєй" поданий суду витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, в якому міститься інформація щодо відсутності ТОВ "Руан" за місцезнаходженням, в якому зазначено, що ТОВ "Руан" було зареєстровано з 07.09.2005р. за адресою: Дніпропетровська область, м.Новомосковськ, вул.Велика Ковалівка, буд.4, кв.84 (т.1, а.с.25, 32-36).
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст.ст.99-101 ГПК України, господарським судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до наданої довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.32-36; т.1) по відношенню до боржника в ЄДР з моменту реєстрації з 07.09.2005 р. було внесено всього 15 записів, а саме: 07.09.2005 року ( включення відомостей про юридичну особу виконавчим комітетом Новомосковської міської ради); 01.04.2008р., 14.08.2009р.( підтвердження відомостей про юридичну особу); 05.12.2009р., (державна реєстрація змін до установчих документів); 13.10.2010 р., 08.02.2011р. (внесення змін до відомостей про юридичну особу); 08.04.2011 р, 29.08.2011 р. (підтвердження відомостей про юридичну особу); 17.01.2012 р. (державна реєстрація змін до установчих документів); 17.01.2012р. (внесення змін до відомостей про юридичну особу); 08.05.2012 р. (державна реєстрація змін до установчих документів); 08.05.2012 р. ( внесення змін до відомостей про юридичну особу); 08.05.2012 р. (зняття з обліку в м.Новомосковську); 16.05.2012 р. ( взяття на облік в м.Дніпропетровську), 22.06.2012р. (внесення інформації щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою).
Таким чином, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов до вірного висновку про те, що з дати внесення вищенаведених записів, зокрема і внесення до ЄДР запису № 15 ( 22.06.2012 р. - про відсутність за адресою місцезнаходження боржника) здійснено з порушенням порядку, визначеного ст.19 вищевказаного Закону, що діяв в редакції з 15.08.2012р. (Закон України від 05.07.2012р. № 5076-VI).
За таких обставин, господарський суд апеляційної інстанції належним чином дослідивши обставини справи та наявні у справі докази, дійшов до обґрунтованого висновку про те, що справа про банкрутство ТОВ "Руан", за статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", як відсутнього боржника, порушена безпідставно і підлягає припиненню.
Пунктом 36 постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009 р. передбачено, що законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).
Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.06.2013 р. по справі про банкрутство ТОВ "Руан" відповідає вимогам закону та підстав для її скасування не вбачається.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, які викладені в оскаржуваній апеляційній постанові.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу ліквідатора ТОВ "Руан" арбітражного керуючого Шевцова Є.В. залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.06.2013 р. по справі № 25/5005/7221/2012 залишити без змін.
Головуючий - Ткаченко Н.Г.
Судді - Коробенко Г.П.
Куровський С.В.