23 липня 2013 року Справа № 5021/1464/12
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді:Запорощенка М.Д.,
суддів:Акулової Н.В.,
Владимиренко С.В. -доповідач
розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СКД"
на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 21.03.2013р.
та рішеннягосподарського суду Сумської області від 19.12.2012р.
у справі№5021/1464/12 господарського суду Сумської області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "СКД"
доУправління освіти і науки Сумської міської ради
простягнення 1493709,85грн.,
Розпорядженням Секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 22.07.2013р. №02-05/612 у зв'язку з виходом з відпустки судді Акулової Н.В., для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Запорощенка М.Д., суддів Акулової Н.В., Владимиренко С.В.
За участю представників:
- позивача: Мазнєва С.Г., дов. б/н від 08.11.2011р., Рязанов О.В. - директор;
- відповідача: Литвиненко В.О., дов. №01-18/868 від 05.07.2013р., Харченко О.О., дов. №01-18/895 від 10.07.2013р.;
Товариство з обмеженою відповідальністю "СКД" звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до Управління освіти і науки Сумської міської ради про стягнення 1493709,85грн., з яких 1226914,72грн. основного боргу, 166860,4грн. інфляційних збитків та 99934,73грн. - 3% річних.
Рішенням господарського суду Сумської області від 19.12.2012р. у справі №5021/1464/12 (колегія суддів у складі головуючого судді Коваленко О.В., суддів Лущик М.С., Соп'яненко О.Ю.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.03.2013р. (колегія суддів у складі головуючого судді Барбашова С.В., суддя Білецька А.М., суддя Плужник О.В.), провадження у справі №5021/1464/12 в частині стягнення з Управління освіти і науки Сумської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СКД" 1226914,12грн. основного боргу, 73007,34грн. 3% річних та 166840,4грн. інфляційних збитків - припинено. В іншій частині в позові відмовлено.
Не погодившись з прийнятими у справі судовими актами, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою з поясненням до неї, в яких, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати у повному обсязі постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.03.2013р. та рішення господарського суду Сумської області від 19.12.2012р. у справі №5021/1464/12 і прийняти нове рішення про задоволення позову.
Відповідачем подано відзив на касаційну скаргу з проханням залишити без змін оскаржувані судові акти, а у задоволенні касаційної скарги відмовити.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу з поясненням до неї, відзив на неї, заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, за результатами проведеного тендеру від 17.02.2009р. між Управлінням освіти і науки Сумської міської ради (покупець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "СКД" (постачальник) 25.02.2009р. були укладені договори про закупівлю №154 (поставка яєць курячих 1 категорії), №155 (поставка м'яса яловичини свіжого крупно шматкового 1 категорії, м'яса свинини крупно шматкового 1 категорії свіжого, печінки яловичини 1 категорії), №156 (поставка ковбаси вареної лікарської вищого ґатунку, сардельок та сосисок молочних вищого ґатунку, ковбаси напівкопченої вищого ґатунку та консервів яловичини), №157 (поставка м'яса свійської птиці), №160 (поставка сиру сичужного 9% жиру та сиру твердого типу російський 50% жиру), №162 (поставка хлібу житньо-пшеничного та батону типу український), №169 (поставка борошна вищого ґатунку фасованого), відповідно до умов яких позивач зобов'язувався поставити, а відповідач - прийняти і оплатити вартість продуктів харчування, згідно зі специфікацією, яка є невід'ємною частиною договору (додаток №1). Додаткові угоди до вищезазначених договорів підписані з протоколом розбіжностей, в яких позивач виклав свою редакцію пунктів №1 додаткової угоди №1 до договорів про закупівлю, зазначивши, що: "постачальник зобов'язується постачати, а покупець прийняти та оплатити вартість продуктів харчування, далі-товар, які необхідні користувачам, згідно зі специфікацією, яка є невід'ємною частиною додаткової угоди (додаток №1). Ціна на товар, що відпускається згідно додаткової угоди відкоригована на виконання вимог доручення голови Сумської обласної державної адміністрації №31 від 19.12.2008р., наказу Головного управління економіки Сумської обласної держаної адміністрації №37-од від 22.12.2008р. та вказана з урахуванням всіх витрат та податків, що повинні бути сплачені, згідно з вимогами законодавства України, включаючи витрати на транспортування до місця призначення на день укладення цієї угоди, але може бути збільшена постачальником до ціни визначеної в специфікації до основного договору." Всі протоколи розбіжностей до додаткових угод №1 підписані в односторонньому порядку.
При цьому, судами попередніх інстанцій зазначено, що позивач звернувся до суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача 1493709,85грн., з яких 1226914,72грн. основного боргу, 166860,4грн. інфляційних збитків та 99934,73грн. - 3% річних, посилаючись на неналежне виконанням відповідачем умов укладених між сторонами договорів від 25.02.2009р. №№154 - 157, 160, 162, 169.
Тоді як предметом позовних вимог у справі №5021/3004/2011 за позовом ТОВ "СКД" до Управління освіти і науки Сумської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головного управління Державного казначейства у Сумській області, Сумської міської ради, Головного управління економіки Сумської обласної державної адміністрації, за участю прокуратури Сумської області з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, було визнання недійсними додаткових угод №1 до договорів про закупівлю продуктів харчування №№154-157, 160, 162, 169 від 25.02.2009р., укладених між ТОВ "СКД" та Управлінням освіти і науки Сумської міської ради, та стягнення з Управління освіти і науки Сумської міської ради 1226914,72грн. заборгованості за отримані продукти харчування за вказаними договорами, 169843,29грн. інфляційних втрат за весь час прострочення, 73007,34грн. - 3% річних за прострочення грошового зобов'язання. При цьому, суди попередніх інстанцій врахували, що постановою Вищого господарського суду від 14.08.2012р. у справі №5021/3004/2011 за позовом ТОВ "СКД" до Управління освіти і науки Сумської міської ради скасовано прийняті постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.06.2012р. та рішення господарського суду Сумської області від 19.03.2012р. у справі №5021/3004/2011 і прийнято нове рішення про відмову в позові.
Вказав про вирішення по суті спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав з постанови Вищого господарського суду України від 14.08.2012р. у справі №5021/3004/2011, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, керуючись п.2 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, припинив провадження у даній справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1226914,72грн. основного боргу, 73007,34грн. 3% річних та 166840,4грн. інфляційних збитків.
Касаційна інстанція не може погодитись з таким висновком, оскільки суди як першої, так і апеляційної інстанції не врахували, що згідно з п.2 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України припиненню підлягає провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і саме з тих же підстав.
Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Така вимога повинна мати правовий характер та бути підвідомчою суду.
Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою визначені правові наслідки. Підставою позову є посилання на юридичні факти, які підтверджують наявність спірних взаємовідносин, приналежність сторін до цієї справи та привід до позову.
Як вбачається з наявної в матеріалах апеляційного провадження позовної заяви, заяв про збільшення та уточнення позовних вимог у справі №5021/3004/2011 за позовом ТОВ "СКД" до Управління освіти і науки Сумської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головного управління Державного казначейства у Сумській області, Сумської міської ради, Головного управління економіки Сумської обласної державної адміністрації, за участю прокуратури Сумської області, предметом позову було визнання недійсними додаткових угод №1 до договорів про закупівлю продуктів харчування №№154-157, 160, 162, 169 від 25.02.2009р., укладених між ТОВ "СКД" та Управлінням освіти і науки Сумської міської ради, та стягнення з Управління освіти і науки Сумської міської ради 1226914,72грн. заборгованості за отримані продукти харчування за вказаними договорами, 169843,29грн. інфляційних втрат за весь час прострочення, 73007,34грн. - 3% річних за прострочення грошового зобов'язання. Підставами позову у цій справі визначено недоотримання позивачем коштів на суму 1226914,72грн. за поставлені відповідачу продукти харчування на виконання укладених між сторонами договорів від 25.02.2009р. №№154-157, 160, 162, 169 внаслідок укладення на безумовну вимогу відповідача додаткових угод №1 до них про зменшення цін на товар, визначених у договорах та встановлені у постанові Харківського апеляційного господарського суду від 01.06.2011р. у справі №5021/270/2011 обставини щодо невідповідності змісту вказаних додаткових угод вимогам п.84 Постанови Кабінету Міністрів України №921 від 21.10.2008р. в частині зміни акцептованих цін.
Тоді як предметом позову у справі №5021/1464/12 між тими ж сторонами є стягнення з відповідача 1226914,72грн. основного боргу, 166860,4грн. інфляційних збитків та 99934,73грн. - 3% річних. При цьому, суди попередніх інстанцій у прийнятих судових актах помилково вказали підставою заявлених позовних вимог лише неналежне виконання відповідачем умов укладених між сторонами договорів від 25.02.2009р. №№154-157, 160, 162, 169, а також наявність постанови Вищого господарського суду від 14.08.2012р. у справі №5021/3004/2011 про відмову в позові, залишив поза увагою посилання позивача у позовній заяві у даній справі на встановлені у цій справі обставини щодо не існування підписаних додаткових угод до вказаних договорів від 25.02.2009р. через відсутність протоколів узгодження розбіжностей або врегулювання господарського спору, а також надіслання відповідачу, за наслідками прийнятої судом касаційної інстанції постанови від 14.08.2012р. у справі №5021/3004/11, вимоги про сплату 1226914,72грн. заборгованості, яка була отримана останнім 06.09.2012р. та відхилена 12.09.2012р.
Викладене свідчить про передчасність висновків судів попередніх інстанцій, що спір у даній справі в частині вимог про стягнення з відповідача 1226914,72грн. основного боргу, 166860,4грн. інфляційних збитків та 99934,73грн. - 3% річних виник саме з тих же підстав, що й у справі №5021/3004/2011, як однієї з умов для припинення провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.
Водночас пославшись на наявність постанови Вищого господарського суду від 14.08.2012р. у справі №5021/3004/2011 суди попередніх інстанцій не врахували наведених у ній висновків щодо помилковості тверджень судів попередніх інстанцій у цій справі щодо підписання сторонами додаткових угод, оскільки відсутні протоколи узгодження розбіжностей або врегулювання господарського спору.
Крім того, з посиланням на наявність постанови Вищого господарського суду України від 14.08.2012р. у справі №5021/3004/2011 про відмову в позові щодо стягнення основного боргу на суму 1236996,71грн. та визнання недійсними додаткових угод №1 до договорів, місцевий господарський суд, з чим погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача 26927,39грн. 3% річних, відмовив позивачу у задоволенні в цій частині позовних вимог. Однак суд першої інстанції, всупереч ст.84 Господарського процесуального кодексу України, не навів норм матеріального права, якими він керувався, та не перевірив правильність здійсненого позивачем нарахування 3% річних. Наведене залишено поза увагою та не було виправлено судом апеляційної інстанції всупереч ст.43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій не з'ясовані в повному обсязі фактичні обставини спірних правовідносин, що має істотне значення для правильного вирішення спору, всупереч вимог ст.47 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи; та ст.43 Господарського процесуального кодексу України, що свідчить про передчасність висновків судів попередніх інстанцій щодо заявлених позовних вимог, а також припущення неправильного застосування норм процесуального права при припиненні провадження у вказаній частині позовних вимог та відмови у задоволенні решти позовних вимог, що зумовило прийняття невірного судового рішення.
Відповідно до ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
У відповідності до ст.1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Оскільки передбачені ст.ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду у даній справі підлягають скасуванню, як прийняті з порушенням норм процесуального права, без дослідження усіх обставин справи, що мають істотне значення для правильного розгляду спору по суті, з направленням справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції в іншому складі суду.
Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають правове значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення у відповідності до норм процесуального права.
Згідно ст. 11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СКД" задовольнити частково.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.03.2013р. та рішення господарського суду Сумської області від 19.12.2012р. у справі №5021/1464/12 скасувати, справу №5021/1464/12 передати на новий розгляд до господарського суду Сумської області в іншому складі суду.
Головуючий суддя:М. Запорощенко
Судді: Н. Акулова
С. Владимиренко