Справа №439/1678/12 Головуючий в 1-й інстанції
Провадження №22ц/774/1837/К/13 суддя Джерелейко О.Є.
Категорія - 19 ( І ) Суддя-доповідач - Зубакова В.П.
Іменем України
23 липня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Остапенко В.О., Турік В.П.
при секретарі - Кузьміній Н.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача Приватного підприємства «Грандфінресурс» на рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного підприємства «Грандфінресурс» про захист прав споживача та визнання договору недійсним.
Особи, що беруть участь у розгляді справи:
представник відповідача Приватного підприємства «Грандфінресурс» - Жаров Денис Юрійович, -
У жовтні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства «Грандфінресурс» (надалі - ПП «Грандфінресурс») про захист прав споживача та визнання договору недійсним, в обгрунтування якого вказав, що звернувся до ПП «Грандфінресурс» з метою отримання позики у розмірі 100 000, 00 грн. Під час розмови з консультантом компанії його запевнили про можливість отримання позики у вказаній сумі за умови попереднього внеску в розмірі 7 000,00 грн.
Після оплати вказаного внеску на рахунок відповідача між ними 19 квітня 2012 року був укладений договір № 208212 та йому повідомили, що протягом 10 днів він отримає обіцяну суму коштів. Після того, як в обіцяний термін позивач не отримав кошти, він знову звернувся до працівників ПП «Грандфінресурс», де йому повідомили що для отримання коштів необхідно сплачувати відповідачеві щомісяця грошові внески в розмірі 1 083,35 грн. впродовж 180 місяців.
Позивач вважає, що вказаний договір укладений під впливом обману, з застосуванням нечесної підприємницької практики, оскільки він отримала нечітку, неправдиву інформацію стосовно оспорюваної угоди. Відповідач, використовуючи нечесну підприємницьку практику, що заводить в оману, спонукав його до підписання угоди на невигідних умовах, мав умисел не надавати обіцяний кредит, а скористатися для власних потреб залученим від нього початковим внеском.
Просив суд: визнати недійсним договір №208212 з додатками №1 та №2 укладений 19 квітня 2012 року між ОСОБА_3 та ПП «Грандфінресурс», на вчинення від імені та за рахунок учасника юридичних дій, спрямованих на придбання товару вартістю 100 000,00 грн. на умовах діяльності Програми «Альянс Україна»; стягнути з ПП «Грандфінресурс» на користь ОСОБА_3 кошти, перераховані ОСОБА_3 за цим договором в сумі 14 000,00 грн.; стягнути з ПП «Грандфінресурс» на користь ОСОБА_3 2 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково.
Стягнуто з ПП «Грандфінресурс» на користь ОСОБА_3 7 000,00 грн., одержаних на виконання правочину.
Стягнуто з ПП «Грандфінресурс» на користь держави судовий збір в сумі 214,60 грн.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач ПП "Грандфінресурс" подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, саме рішення є незаконним, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.
Посилається на те, що позивач консультувався щодо умов договору у представників ПП «Грандфінресурс», йому були досконало надані роз'яснення щодо всіх умов договору, з якими він погодився. Крім того вважає, що оскаржуваний правочин відповідає зальним засадам законодавства, а також моральним засадам суспільства. А волевиявлення позивача під час укладення правочину було вільним і відповідало його внутрішній волі.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 ЦПК України і зважаючи на роз'яснення, викладені в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 р., - під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, а тому колегією суддів не перевіряється законність та обґрунтованість рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визнання договору недійсним та стягнення моральної шкоди.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які беруть участь у розгляді справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 19 квітня 2012 року між ОСОБА_3 та ПП «Грандфінресурс» було укладено договір № 208212.
Відповідно до ст. 1 зазначеного договору, ПП «Грандфінресурс» зобов'язується вчинити від імені та за рахунок позивача певні юридичні дії, спрямовані на придбання товару, в тому числі сформувати Реєстр учасників, забезпечити його адміністрування, організовувати та проводити захід по розподілу грошового фонду, здійснити оплату товару на користь учасника або надати учаснику відповідну суму у позику та надавати інші послуги.
Згідно вказаного договору та Додатку № 1 до нього передбачені обов'язки учасника, а саме: сплатити одноразовий комісійний внесок, що становить 7 000,00 грн. та адміністративний платіж в сумі 7 000,00 грн.; щомісячно сплачувати загальний платіж на суму 1 083,35 грн., який включає чистий внесок у сумі 833,35 грн., за рахунок якого здійснює оплату вартості товару чи надає відповідні суми у позику та адміністративні витрати в сумі 250,00 грн. - плата за послуги з організації діяльності програми; дотримання умов договору.
Відповідно до термінів, викладених в Додатку № 2 зазначеного Договору, програма «Альянс Україна» базується на створенні груп учасників з метою яких є придбання бажаних товарів з розстроченням платежу на досить тривалий час, у порядку та на умовах, передбачених договором та додатками до нього. З додатку № 2 до договору вбачається, що рішення про передачу товару позивачу залежить лише від волі відповідача, який сам на власний розсуд приймає таке рішення.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач сплачує кошти не за сам товар, а за можливість одержання права на купівлю товару, ПП „Грандфінресурс" без залучення власних коштів формувало групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на купівлю товару одному із учасників групи, залучених до умов діяльності програми, тобто розподіл коштів між учасниками програми являє собою реалізацію діяльності пірамідальної схеми, а тому, з урахуванням приписів ст. 19 Закону України " Про захист прав споживачів", укладений між сторонами договір від 19 квітня 2012 року про надання послуг є нікчемним і визнання його недійсним не вимагається; з урахуванням положень ст. 216 ЦК України такий правочин не створює юридичних наслідків, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачені кошти в сумі 7 000,00 грн.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
За змістом ст. 19 Закону України „ Про захист прав споживачів" нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність, що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не рахунок продажу або споживання продукції. Правочин, здійснений з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсним.
Як вбачається з матеріалів справи, 19 квітня 2012 року між ОСОБА_3 та ПП "Грандфінресурс", як Адміністратором програми „ Альянс України", був укладений договір про надання послуг.
Додатком № 2 до договору про надання послуг від 19 квітня 2012 року передбачено, що Програма „ Альянс України" є програмою, що базується на створенні реєстрів Учасників, метою яких є придбання бажаних товарів або відповідної позики з розстроченням платежу на досить тривалий час, у порядку та на умовах, передбачених Договором та Додатками до нього.
Згідно з статею 1 договору про надання послуг від 19 квітня 2012 року відповідач зобов'язався вчинити від імені та за рахунок позивача, як учасника програми, певні юридичні дії, спрямовані на придбання товару, в тому числі: сформувати Реєстр учасників, забезпечити його адміністрування, організовувати та проводити захід по розподілу грошового фонду.
Відповідно до статті 1 вищевказаного договору позивач доручив відповідачу використовувати суми Чистих внесків для формування Фонду Реєстру та його розподілу, а також здійснювати оплату Товару на користь Учасників Реєстру.
Згідно зі статтею 2 вказаного договору та додатком № 2 до договору позивач зобов"язаний не пізніше 15 числа кожного місяця сплачувати Загальний платіж, який включає Чистий платіж, за рахунок якого відповідач здійснює оплату вартості Товару, та Адміністративні витрати, що є платою за послуги відповідача з організації діяльності Програми.
На виконання договору про надання послуг ОСОБА_3 19 квітня 2012 року сплатив одноразовий комісійний внесок в сумі 7 000,00 грн. (а.с.11).
Статтею 4 додатку № 2 до договору про надання послуг від 19 квітня 2012 року, укладеного між сторонами, передбачено, що при проведенні Заходу по розподілу грошового фонду перевагу на отримання Товару має той учасник, який сплатив найбільше Загальних платежів.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач сплачує кошти не за сам товар, а за можливість одержання права на купівлю товару, ПП „Грандфінресурс" без залучення власних коштів формувало групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на купівлю товару одному із учасників групи, залучених до умов діяльності програми, тобто розподіл коштів між учасниками програми являє собою реалізацію діяльності пірамідальної схеми, а тому, з урахувнням приписів ст. 19 Закону України " Про захист прав споживачів", укладений між сторонами договір від 19 квітня 2012 року про надання послуг є нікчемним і визнання його недійсним не вимагається; з урахуванням положень ст. 216 ЦК України такий правочин не створює юридичних наслідків, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачені кошти в сумі 7 000,00 грн.
Аналогічне положення висвітлено в постанові Верховного Суду України від 23 травня 2012 року про перегляд Ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ПАТ „Філдес Україна" про визнання договору недійсним, повернення коштів та відшкодування моральної шкоди з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, яка згідно ч. 2 ст. 214 ЦПК України є обов'язковою для застосування судом при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Доводи апеляційної скарги про те, що кінцевим результатом укладеної угоди з учасником програми є отримання права на кошти, учасник сплачує ПП „Грандфінресурс" послуги , пов'язані з отримання грошової позики, тобто програма отримання грошових коштів «Альянс Україна» є накопичувальною системою та не має ознак пірамідальної схеми апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки такі доводи є довільним тлумаченням правових норм.
Доводи апеляційної скарги про те, що при укладенні даного правочину були дотримані приписи законодавства, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки такі доводи теж є довільним тлумаченням правових норм.
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Таким чином, установивши дійсні обставини справи, суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору, та дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає рішення суду ухваленим з дотриманням норм матеріального і процесуального права, яке зміні чи скасуванню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -
Апеляційну скаргу представника відповідача Приватного підприємства «Грандфінресурс» відхилити.
Рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: