01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
19.03.2009 № 10/284-42/339-6/199-37/346
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів:
представникі сторін:
від позивача: Гердер О.В., Кроль М.Б.
від відповідача 1: Шевчук А.В.
від відповідача 2: Дідківській М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Державна енергогенеруюча компанія“Центренерго»
на рішення Господарського суду м.Києва від 15.12.2008
у справі № 10/284-42/339-6/199-37/346 (суддя
за позовом Відкритого акціонерного товариства “Державна енергогенеруюча компанія“Центренерго»
до 1. Державного підприємства “Енергоринок»
2. Національної комісії регулювання електроенергетики України
про стягнення 999276956,49 грн.
Відкрите акціонерне товариство «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства «Енергоринок» 314803000 грн. за договором № 71/01-ЕР від 07.09.1999 р.
Під час розгляду справи позовні вимоги неодноразово змінювались позивачем (заяви від 16.01.2001 р., 23.05.2003 р., 20.09.2004 р.). Відповідно до заяви від 20.09.2004 р. позивач просить стягнути 999276956,49 грн., а саме: 773827969,11 грн. основного боргу, 33542938,93 грн. пені, 164898179,83 грн. збитків від інфляції, 27007868,62 грн. три проценти річних. Дана заборгованість виникла за період за грудень 1999 р. та вересень 2000 р. - червень 2001 р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2003 року до участі у справі було залучено як іншого відповідача Національну комісію регулювання електроенергетики України. Позивач просить зобов'язати відповідача 2 внести зміни до алгоритму ОРЕ, які б забезпечили погашення грошових зобов'язань ДП «Енергоринок» перед ВАТ «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго».
Рішенням Господарського суду від 15.12.2008 р. у справі №10/284-42/339-6/199-37/346 припинено провадження у справі у відповідності до п. 1№ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення суми боргу по оплаті електричної енергії у розмірі 748672894,22 грн. згідно договору 71/01-ЕР від 07.09.1999 року. В іншій частині в позові відмовити повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Відкрите акціонерне товариство “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 15.12.2008 року у справі № 10/284-42/339-6/199-37/346 в повному обсязі і прийняти нове рішення за яким: припинити провадження у справі в частині стягнення боргу за відпущену електроенергію за договором № 71/01-ЕР від 07.09.1999 року в сумі 772 942 436,1 грн.; задовольнити позовні вимоги ВАТ «Центренерго" до ДП «Енергоринок" в іншій частині, вимог Позивача. Судові витрати покласти на Відповідача 1.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував та порушив норми процесуального та матеріального права.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
Зокрема заявник посилається на те, що при винесенні судового рішення в порушення вимог ст. 43 ГПК України, судом не було надано належної оцінки наданим доказів.
Відповідачі просили суд рішення залишити без змін з огляду на його законність та обґрунтованість.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2009 р. справу було призначено до розгляду на 19.03.2009 р.
Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі; апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін за, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 07.09.1999 р. між позивачем та ДП «Національна енергетична компанія «Укренерго», правонаступником якого у спірних правовідносинах є ДП «Енергоринок», укладено договір купівлі-продажу електроенергії № 71/01-Р, відповідно до умов якого ВАТ ДЕК «Центренерго» зобов'язувалось здійснювати виробництво та продаж електроенергії, а Дії «Національна енергетична компанія «Укренерго» - купувати електроенергію та здійснювати за неї розрахунки відповідно до умов визначеного договору.
Відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 договору купівлі-продажу електроенергії, платежі за фактично продану позивачем електроенергію здійснюються кожного робочого дня відповідно до інструкції про порядок використання коштів ОРЕ України. Остаточний розрахунок за куплену ДП «Енергоринок» електроенергію здійснюється до 16 числа місяця наступного за розрахунковим.
Стаття 15 Закону України «Про електроенергетику» передбачає, що купівля всієї електричної енергії, виробленої на електростанціях, потужність чи обсяг відпуску яких більші за граничні показники, та весь її оптовий продаж здійснюється оптовому ринку електричної енергії України.
Функціонування інших оптових ринків електричної енергії в Україні забороняється.
Оптовий ринок електричної енергії України створюється на підставі договору.
Умови та правила роботи системи оптового ринку електричної енергії України, права, обов'язки, відповідальність комплексу підприємств, що здійснюють діяльність на енергоринку, врегульовані Договором між членами оптового ринку електричної енергії України від 15.11.96 р.
Порядок проведення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії встановлений ст. 15№ Закону України «Про електроенергетику». Цей порядок передбачає, що для проведення розрахунків за закуплену на оптовому ринку електричної енергії України та спожиту електроенергію енергопостачальники, які здійснюють підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, їх відокремлені підрозділи та оптовий постачальник електричної енергії відкривають в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання (до 2002 р. - розподільчі рахунки). Такі рахунки призначені для накопичення коштів, отриманих за електричну енергію від споживачів, та розрахунків з учасниками оптового ринку електричної енергії. Зокрема, перерахування коштів енергогенеруючим компаніям та іншим суб'єктам підприємницької діяльності, які проводять продаж електричної енергії на оптовому ринку, здійснюється уповноваженим банком з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії відповідно до алгоритму (порядку розподілу коштів), встановленого Національною комісією регулювання електроенергетики України. На оптового постачальника електричної енергії покладено обов'язок забезпечити інформування учасників оптового ринку електричної енергії про стан проведення розрахунків.
Абзацом 23 ст. 1 Закону України «Про електроенергетику», поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптового ринку електричної енергії - рахунки суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території та оптове постачання електричної енергії, відкриті в уповноваженому банку і призначені виключно для накопичення коштів, отриманих за електричну енергію від споживачів, та розрахунків з учасниками оптового ринку електричної енергії.
Відповідно до абз. 24 ст. 1 Закону України «Про електроенергетику», алгоритм оптового ринку електричної енергії - порядок розподілу уповноваженим банком коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання без платіжних доручень, який встановлюється Національною комісією регулювання електроенергетики України.
Отже, встановлений Національною комісією регулювання електроенергетики України алгоритм застосовується до всіх поточних рахунків із спеціальним режимом використання, в тому числі і до відповідних рахунків відповідача. Таким чином, порядок розподілу уповноваженим банком коштів з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії Державного підприємства «Енергоринок» є не договірною умовою, а законодавчим приписом.
Як вбачається з матеріалів справи, по справі було призначену економічну експертизу. На вирішення експертизи було поставлено питання: чи був дотриманий Державним підприємством «Енергоринок» алгоритм оптового ринку електроенергії під час перерахування коштів з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання на поточний рахунок відкритого акціонерного товариства ДЕК «Центренерго» за спірний період (жовтень 1999 року - червень 2001 року) за куповану енергію за договором № 71/01-ЕР від 07.09.1999 р.? Якщо ні, то в чому полягає таке порушення?
У відповідності до висновку експерту було встановлено, що Державним підприємством «Енергоринок» був дотриманий алгоритм оптового ринку електроенергії під час перерахування коштів з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання на поточний рахунок відкритого акціонерного товариства ДЕК «Центренерго» за спірний період (жовтень 1999 р. - червень 2001 р.) за куповану енергію за договором № 71/01-ЕР від 07.09.1999 р., при цьому алгоритм перерахування коштів з поточних рахунків зі спеціальним режимом використання ліцензіатів з постачання електроенергії за регульованим тарифом вливав на можливість Державного підприємства «Енергоринок» виконати зобов'язання по оплаті вартості купованої у Відкритого акціонерко товариства ДЕК «Центренерго» електричної енергії. Вплив виражався у встановленні розміру (нормативу) відрахувань коштів, які перераховуються з почтового рахунку із спеціальним режимом використання постачальника на його поточний рахунок та на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника. Алгоритм розподілу коштів оптового постачальника впливав на можливість Державного підприємства «Енергоринок» виконати зобов'язання по оплаті вартості купованої у Відкритого акціонерко товариства ДЕК «Центренерго» електричної енергії. Вплив виражався у встановленні правил (порядку), за якими ДП «Енергоринок» Зобов'язане здійснювати поточні платежі. Можливість Державного підприємства «Енергоринок» виконати зобов'язання по оплаті вартості купованої у Відкритого акціонерко товариства ДЕК «Центренерго» електричної енергії обмежена грошовими коштами на його поточному рахунку із спеціальним режимом використання а також алгоритмом оптового ринку, який регулює перерахування коштів в межах оптового ринку і встановлюється НКРЕ.
Отже, суд дійшов до висновку, що відповідачем 1 належним чином дотримано встановлений алгоритм використання коштів оптового ринку електричної енергії, в свою чергу позивач не довів належним чином порушення відповідачем прав позивача на одержання коштів за продану у жовтні 1999 р. - червні 2001 р. електричну енергію згідно договору 71/01-ЕР від 07.09.1999 р.
Відповідно до акту звірки розрахунків № 03/72-4935 від 15.08.2008 р. спірною є заборгованість за 1999 р. у сумі 885533,01 грн.
Так, Позивач прийняв від Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго", в рахунок зменшення заборгованості за електроенергію вексель № 66334011232579 від 31.08.1999 номінальною вартістю 1 500 000,00 грн., виданий Головним фінансовим управлінням Донецької обласної державної адміністрації.
Скаржник в своїй апеляційній скарзі посилається на те, що 07.02.2000 р. ГФУ Донецької обласної державної адміністрації рішеннями №№ 4, 5 відмінило вказаний взаємозалік .Так, Позивач прийняв від Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго", в рахунок зменшення заборгованості за електроенергію вексель № 66334011232579 від 31.08.1999 номінальною вартістю 1 500 000,00 грн., виданий Головним фінансовим управлінням Донецької обласної державної адміністрації.
07.02.2000 ГФУ Донецької обласної державної адміністрації рішеннями №№ 4, 5 відмінило вказаний взаємозалік.
Проведення між сторонами розрахунку за простим векселем № 66334011232579 від 31.08.1999 (в подальшому ВАТ "ДЕК "Центренерго" обміняло його на прості векселі меншої номінальної вартості) регулювалось Уніфікованим законом про переказні векселі та прості векселі, запровадженим Женевською конвенцією 1930 року та яка набрала чинності для України 06.01.2000 та постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку випуску та обігу векселів Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій" від 20.05.1999 р. № 871.
Стаття 1 Закону України «Про обіг векселів в Україні» законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 p., якою запроваджено Уніфікований закон, з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 р. про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 р. про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України «Про цінні папери і фондову біржу», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 p., якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р. про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р. про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів», цього Закону та інших, прийнятих згідно з ними, актів законодавства України.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про правонаступництво України» Україна є правонаступницею прав і обов'язків за міжнародними договорами Союзу PCP, які не суперечать Конституції України та інтересам республіки. Постановою Верховної Ради України «Про застосування векселів в господарському обороті України» в Україні було введено вексельний обіг з використанням простого і переказного векселя відповідно до Женевської конвенції 1930 р. Таким чином, з урахуванням положень Закону України «Про правонаступництво України» до ратифікації Україною Женевської конвенції 1930 р. вексельний обіг в Україні регулювався як безпосередньо нормами Уніфікованого закону з урахуванням обумовлених СРСР застережень, так і Положенням, яке повністю відтворює текст Уніфікованого закону, за виключенням статей 31, 38, 48, в яких знайшли відображення вказані у Додатку II до Женевської конвенції 1930 р. застереження, з урахуванням яких СРСР приєднався до Конвенції 25 листопада 1936 р.
Проведення між сторонами розрахунку за простим векселем № 66334011232579 від 31.08.1999 (в подальшому ВАТ «ДЕК «Центренерго» обміняло його на прості векселі меншої номінальної вартості) регулювалось Уніфікованим законом про переказні векселі та прості векселі, постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку випуску та обігу векселів Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій» від 20.05.1999 № 871, а також Інструкцією про порядок обліку операцій з векселями, випущеними Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 16 липня 1999 р. N 170.
Відповідно до п.п. 7, 9 Порядку випуску та обігу векселів Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій векселі випускаються у вигляді простих векселів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 10 вересня 1992 р. N 528 «Про затвердження Правил виготовлення і використання вексельних бланків» з урахуванням вимог, зазначених у цьому Порядку. Придбання вексельних бланків здійснюється відповідно до статті 2 Указу Президента України від 2 листопада 1993 р. N 504 «Про сплату державного мита за вексельні бланки». Векселі можуть використовуватися їх держателями для:
1) погашення кредиторської, заборгованості за згодою відповідних кредиторів;
2) продажу юридичним особам, які є резидентами відповідно до законодавства України;
3) застави з метою забезпечення зобов'язань відповідно до законодавства про заставу;
4) отримання кредиту в установі банку;
5) погашення недоїмки з платежів, що зараховуються в обсягах, визначених законодавством до бюджету Автономної Республіки Крим та відповідних місцевих бюджетів.
У відповідності до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Частиною 1 статті 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
У зв'язку з тим, що законодавством не передбачено відміну розрахунків за векселями, ДП "Енергоринок" не повинно виконувати рішення ГФУ Донецької обласної державної адміністрації. При цьому, заборгованість за електричну енергію, куповану у грудні 1999 р. на підставі договору від 07.09.1999 р. № 71/01-ЕР, погашена в результаті розрахунку за простим векселем № 66334011232579 від 31.08.1999 р., а тому зобов'язання між сторонами припиненні шляхом їх виконання.
Щодо стягнення з ДП "Енергоринок" заборгованості за електроенергію, що виникла у період з вересня по грудень 2000 року та з січня по червень 2001 р. на підставі договору від 07.09.1999 № 71/01-ЕР та щодо стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3 % річних слід зазначити наступне.
На підставі Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" від 23.06.2005 р. № 2711-IV між сторонами укладено договір про реструктуризацію заборгованості за електричну енергію на загальну суму 1 465 671 906,92 грн., яка виникла за вересень, жовтень, листопад, грудень 2000 р., серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2002 р., січень, лютий, березень, квітень, червень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2003 р., січень, лютий, травень, листопад 2004 р. на підставі договору від 07.09.1999 р. № 71/01-ЕР.
Заборгованість за період з січня по червень 2001 р. погашена, що підтверджується актами звірки розрахунків, які знаходяться в матеріалах справи.
Згідно з частиною 2 статті 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).
Таким чином, в частині позовних вимог щодо стягнення з ДП "Енергоринок" заборгованості за вересень, жовтень, листопад, грудень 2000 р. та за період з січня по червень 2001 р. за договором від 07.09.1999 № 71/01-ЕР у справі № 10/284-42/339-6/199-37/346 відсутній предмет спору, у зв'язку з припиненням зобов'язань на підставі частини 2 статті 604 Цивільного кодексу України.
Пунктом 10.5 статті 10 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" від 23.06.2005 р. № 2711-IV встановлено, що реструктуризована заборгованість не підлягає індексації, на неї не нараховується пеня, штрафні та інші фінансові санкції, крім випадків розірвання договору про реструктуризацію заборгованості, укладеного відповідно до цього Закону.
Оскільки сторони уклали договір № 2711/31 -р/3627/02 про реструктуризацію заборгованості від 04.09.2006, то підстави для стягнення з ДП "Енергоринок" пені, інфляційних нарахувань та 3 % річних, розрахованих на реструктуризовану заборгованість, відсутні
Крім того, у зв'язку з тим, що ДП "Енергоринок" не порушувало свої зобов'язання щодо порядку розрахунку за електричну енергію, що підтверджується висновком судово-бухгалтерської експертизи № 5510 від 20.08.2007 р., позовні вимоги ВАТ "ДЕК "Центренерго" щодо стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3 % річних, нарахованих на спірний період, також задоволенню не підлягають.
Згідно ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Проте, в даному випадку, заявник, всупереч вимог вказаної норми закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.
З урахуванням викладеного судова колегія вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 15.12.2008 року у справі № 10/284-42/339-6/199-37/346 прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору.
У зв'язку з цим підстав для скасування прийнятого рішення Київський апеляційний господарський суд не вбачає, а отже апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго» підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд , -
1. Рішення Господарського суду м. Києва від 15.12.2008 року у справі № 10/284-42/339-6/199-37/346 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго» без задоволення.
2. Справу № 10/284-42/339-6/199-37/346 повернути до господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом місяця з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя
Судді
27.03.09 (відправлено)