79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
04.03.09 Справа № 04/159-53
Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого-судді: Бойко С.М.,
суддів: Бонк Т.Б.,
Марко Р.І.,
при секретарі Гунька О.,
з участю представників:
від прокурора з»явився,
від інших учасників судового процесу не з»явилися,
розглянув апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Волинський облавтодор»відкритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України», м.Луцьк
на рішення господарського суду Волинської області від 20.01.2009 року, суддя Філатова С.Т., у справі №04/159-53
за позовом прокурора Любешівського району в інтересах держави в особі Любешівської-Волянської сільської ради, с.Воля Любешівська
до відповідача дочірнього підприємства «Волинський облавтодор»відкритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України», м.Луцьк
за участю третьої особи на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління з контролю за охороною та використанням земель у Волинській області, м.Луцьк
про стягнення 6087,48 грн,
рішенням господарського суду Волинської області від 20.01.2009 року задоволено позов прокурора Любешівського району в інтересах держави в особі Любешівської-Волянської сільської ради до дочірнього підприємства «Волинський облавтодор»відкритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України»про стягнення 6087,48 грн, збитків (вартість шкоди, заподіяної внаслідок зняття ґрунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу в розмірі 1804,62 грн., сума збитків, заподіяних внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в розмірі 449,25 грн., розмір шкоди, завданої використанням земельної ділянки не за цільовим призначенням в розмірі 927,61 грн., розмір втрат лісогосподарського виробництва в розмірі 2906 грн.), заподіяних в результаті добування відповідачем піску на землях лісового фонду.
Рішення суду мотивоване тим, що факт заподіяння відповідачем шкоди підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, відповідачем в установленому законом порядку вказаного факту не спростовано, а тому відповідно до вимог ч. 2 ст. 68 та ч. 1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" відповідач зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну ним внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, в зв»язку з неповним з»ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та порушенням норм матеріального права, апелюючи тим, що факт використання спірної земельної ділянки за цільовим призначення та опис спірної земельної ділянки без рослинного покриву підтверджується актом обстеження земельної ділянки від 13.12.2007 року, що свідчить про відсутність підстав для стягнення з відповідача шкоди за ці порушення.
Скаржник також не погоджується з висновком місцевого суду щодо розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки та зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу, покликаючись на неправильне проведення розрахунку позивачем заподіяної шкоди в цій частині.
Скаржник також вважає, що Любешівсько-Волянська сільська рада не може бути належним позивачем по даній справі, оскільки факт заподіяння шкоди зафіксовано поза межами населених пунктів Любешівсько-Волянської сільської ради.
У відзиві на апеляційну скаргу прокурор зазначає, що підставою для відшкодування шкоди в спірному випадку є наявність всіх необхідних складових позадоговірної відповідальності, що підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами. Крім цього, не погоджується з твердженням скаржника про відсутність родючого грунту на спірній земельній ділянці, оскільки даний факт підтверджується актами обстеження цієї земельної ділянки, а також зазначає, що розрахунок розміру збитків залежить від площі порушеної видобутком піску земельної ділянки, а не від маси добутого піску чи глибини його розробки, на що покликається апелянт в апеляційній скарзі.
В судове засідання представники сторін не з»явилися, хоча належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, а тому суд вважає за можливе розгляд справи провести за наявними в справі документами про права і обов»язки сторін.
Суд, дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що факт проведення відповідачем добування піску та знищення внаслідок цього верхнього шару родючого грунту на земельній ділянці лісового фонду площею 0,1496га., що знаходиться на території Любешівської-Волянської сільської ради в урочищі «Пилиповщина", встановлено актом обстеження земельної ділянки від 13.12.2007 року та актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 13.12.2007 року, складених за результатами перевірки, проведеної працівниками Управління з контролю за охороною та використанням земель у Волинській області, державним інспектором з охорони навколишнього середовища у Волинській області Філона О.С. та старшим державним інспектором Волинської облдержземінспекції Нерубайла А.М.
Відповідно до вимог ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.
Відповідно до ч.2 ст.152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок погіршення якості грунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників (ст.156 Земельного кодексу України).
Стаття 168 Земельного кодексу України передбачає, що грунти земельних ділянок є об'єктом особливої охорони. Власники земельних ділянок та землекористувачі не мають права здійснювати зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу органів, що здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель.
Кодексом України "Про надра" (ст.ст. 16, 17, 18, 19), Гірничним законом України (ст.ст. 12, 19, 24) визначений порядок попереднього погодження та отримання дозволу та акту гірничого відводу для користування надрами.
Відповідачем не подано доказів отримання ним у встановленому вищезазначеними нормами порядку відповідних дозволів. Відсутність таких у відповідача підтверджується листом територіального управління Дергірпромнагляду по Волинській області №01-12/1076 від 07.12.07, філії "Камінь-Каширський автодор" та «Маневицька ДЕД", з якого вбачається, що попереднього погодження на отримання спеціального дозволу щодо користування надрами, а також акт гірничого відводу в урочищі «Пилиповщина" на території Любешівської-Волянської сільської ради відповідач не отримував (а.с. 33).
Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди та визначено збитки як втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вина боржника.
З матеріалів справи вбачається, що факт порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища підтверджується актом обстеження земельної ділянки від 13.12.2007 року та актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 13.12.2007 року.
Як вбачається з матеріалів справи, прокуратурою району 11.01.08р. порушено провадження про адміністративне правопорушення за ознаками ст.ст.47,53,53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно начальника Любешівської дорожної дільниці філії «Камінь-Каширський автодор" Зімича В.М. та начальника дорожньо-ремонтного пункту №17 філії «Маневицька ДЕД" Хургановича М.С., за наслідками розгляду яких названі особи притягнуті до адміністративної відповідальності. Постанови про накладення адміністративного стягнення не оскаржувались. Штрафи на час розгляду справи стягнуті в повному обсязі.
Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою суд вирішує шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.
Відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про навколишнє природне середовище, регламентують ч. 2 ст. 68 та ч. 1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", яка передбачає, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Тобто, вказана норма відсилає до чинного законодавства. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.
Відповідачем не подано доказів в спростування вини працівників у порушенні вимог земельного та природоохоронного законодавства, акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства на земельній ділянці від 13.12.2007р. та постанову від 11.01.2008р. про накладення адміністративних стягнень не оскаржено та зазначену в актах інформацію не спростовано, а тому твердження апелянта щодо відсутності вини працівників підприємства судом до уваги не приймається, а звідси і відсутність його вини.
Розмір шкоди обчислено відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного заняття земельних ділянок, використання їх не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №963 від 25.07.07р.
Відповідно до поданих розрахунків розмір шкоди, заподіяної внаслідок зняття ґрунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу становить 1804,62 грн., сума збитків, заподіяних внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки складає 449,25 грн., розмір шкоди, завданої використанням земельної ділянки не за цільовим призначенням, становить 927,61 грн. (а.с. 27-29).
Крім того, відповідно до довідки Любешівського міжгосподарського спеціалізованого сільськогосподарського підприємства №66 від 28.01.08р. розмір втрат лісогосподарського виробництва, заподіяних незаконним видобутком піску в урочищі «Пилиповщина" на земельній ділянці площею 0,1496 га, становить 2906 грн. Вартість втрат визначено згідно Постанови КМУ "Про розміри та Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню" №1279 від 17.11.1997р.
З наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що сума збитків, заподіяних відповідачем позивачу становить 6087,48 грн., які підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому підлягають до стягнення з відповідача, про що правильного висновку дійшов суд першої інстанції.
Покликання скаржника на неналежність позивача у даній справі є безпідставним, оскільки згідно довідки управління Держкомзему у Любешівському районі №419 від 17.10.2008р. земельна ділянка, на якій проведено видобуток піску в урочищі "Пилиповщина" відноситься до земель запасу Любешівсько-Волянської сільської ради. Крім цього, зі змісту ст.2 ГПК України випливає право прокурора самостійно визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах і обґрунтовувати порушення інтересів держави, а зі змісту ст.12 ЗК України - повноваження сільських рад у здійсненні контролю за використанням та охороною земельних ділянок.
Безпідставним є також покликання скаржника на невідповідність проведеного розрахунку розміру шкоди, оскільки такий здійснено у відповідності до вимог Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного заняття земельних ділянок, використання їх не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу, затвердженої, постановою Кабінету Міністрів України №963 від 25.07.07р., та Постанови КМУ "Про розміри та Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню" №1279 від 17.11.1997р. Доказів в спростування наведеного апелянтом не подано.
З вищенаведеного доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.
Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст.ст.99,101, 103,105 ГПК України, суд,
постановив:
рішення господарського суду Волинської області від 20.01.2009 року в справі за номером 04/159-53 - залишити без змін, а апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Волинський облавтодор»відкритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України»-без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий -суддя: С.М. Бойко
Судді: Т.Б. Бонк
Р.І. Марко