79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
26.02.09 Справа № 6/112
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Кордюк Г.Т.
суддів: Давид Л.Л.
Мурська Х.В.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) «Рогатин-Корм», від 02.02.2009 року за вих. № 270/01-09
на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 20.01.2009 р. (підписане 24.01.2009 р.)
у справі № 6/112
за позовом Приватного підприємства (далі ПП) «Хімтон», м. Київ
до відповідача: ТзОВ «Рогатин-Корм», м. Рогатин Івано-Франківської області
про стягнення 253218,43 грн.
За участю представників:
від позивача -Годун Г.В. - представник
від відповідача -не з'явився.
Рішенням Господарського Івано-Франківської області від 20.01.2009 р. у справі № 6/112 (суддя Грица Ю.І.) задоволено позов ПП «Хімтон», м. Київ до ТзОВ «Рогатин-Корм», м. Рогатин Івано-Франківської області, стягнуто з відповідача заборгованість в сумі 275 467,20 грн., в тому числі: 220800,00 грн. -основний борг, пеня -17664,00 грн., штраф 10 % - 25080,00 грн., індекс інфляції -11923,20 грн. та 2754,67 грн. витрат по сплаті державного мита і 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Повернуто з Державного бюджету України позивачу зайво сплачене державне мито в розмірі 145,33 грн.
Суд мотивував своє рішення тим, що в порушення умов договору поставки, відповідач оплату за поставлену позивачем продукції не здійснив, чим порушив взяті на себе зобов'язання у відповідності до договору і станом на 30.10.2008 р. його заборгованість перед позивачем становить 220 800,00 грн. основного боргу. Враховуючи подані 15.01.2009 р. позивачем уточнення позовних вимог, позивачем правомірно нараховані пеня в розмірі 17664,00 грн., штраф 10 % - 25080,00 грн. та індекс інфляції в розмірі 11923,20 грн. , які підлягають до стягнення на підставі ст. ст. 549,625 ЦК України.
Не погоджуючись з рішенням суду, ТзОВ «Рогатин-Корм» звернулося до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити ПП «Хімтон» в позові повністю, мотивуючи свої доводи тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам та наявним у справі матеріалам. Зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було витребувано для огляду та залишено поза увагою факт відсутності видачі скаржником довіреності на уповноважену для отримання товару особу, що свідчить про нездійснення поставки позивачем. Під час розгляду справи, місцевим господарським судом не встановлено чи було фактично здійснено продавцем поставку продукції та чи видано позивачем рахунок, на підставі якого необхідно було здійснювати оплату, також не встановлено чи завдано позивачу реальну шкоду та чим підтверджується обсяг завданої шкоди.
Апелянт також зазначає, що судом першої інстанції не досліджено факту перевезення товару, не встановлено вид транспорту, найменування перевізника, у оскаржуваному рішенні відсутні посилання на акти відвантаження товару, актів передачі такого товару та інших документів, які б свідчили про існування заборгованості відповідача перед позивачем, проте місцевий господарський суд послався на видаткову накладну, чим порушив вимоги ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п. 1,2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» затвердженого Наказом Міністрів фінансів України № 88 від 24.05.1995 р., зареєстрованого в міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу доводи апеляційної скарги відхилив покликаючись на те, що між сторонами виник правочин, а саме, позивачем було передано, а відповідачем прийнято товар, отже відповідач взяв на себе обов'язок розрахуватися за нього.
В судовому засіданні представник позивача підтримав свої доводи та заперечення.
Представник позивач виконав вимоги ухвали суду від 12.02.2009 р. та надав для огляду колегії суддів оригінали видаткової накладної № 31987, рахунку № 31987 від 12.08.2008 р., довіреності № 472409, копії яких містяться в матеріалах справи.
Від відповідача 25.02.2009 р. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи № 6/112, у зв'язку із неможливістю представника з'явитися в судове засідання, призначене на 26.02.2009 року. Доказів перебування представника відповідача у відрядженні судовій колегії не подано.
Враховуючи ту обставину, що ухвалою суду від 12.02.2009 року участь представників сторін обов'язковою не визнавалась, додаткові докази від відповідача не витребовувалися, неможливість представника взяти участь в судовому засіданні документально не підтверджена, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника відповідача, оскільки відсутні підстави встановлені ст. 77 ГПК України для відкладення розгляду справи.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, оцінивши зібрані докази, перевіривши матеріали справи та правильність застосування місцевим господарським судом процесуального права, Львівський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга частково підлягає до задоволення, виходячи з наступного:
Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, між сторонами у справі 07.08.2008 р. укладено договір поставки №08/08-08-2 (далі Договір) умовами якого передбачено, що Постачальник (позивач) зобов'язується передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах даного договору "лізин" (надалі Товар) із кількісними та якісними показниками, що визначаються до умов цього договору (а.с.14).
Кількість і асортимент поставки, а також ціна товару та сума договору визначена та узгоджена сторонами згідно специфікації (розділи 3,6 Договору)
Згідно п. 7.1 Договору оплата за договором здійснюється покупцем шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця грошових коштів, що становлять 100% від вартості партії товару протягом тридцяти календарних днів з дати підписання видатково-прибуткової накладної (товарно-транспортної накладної) за кожну окрему партію.
Згідно з ч.1, п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч.1, ч.2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч.1, ч.6 ст.265 Господарського кодексу України (ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу.
Згідно із ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. При цьому, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
На виконання умов зазначеного договору позивач поставив відповідачу товар (лізин), згідно з накладною № 31987 від 12.08.2008 р. на загальну суму 250 800,00 грн. (а.с. 18)
З наведеного вбачається, що відповідач повинен був оплатити товар, отриманий від позивача на загальну суму 250 800,00 грн.
В зв'язку з частковою проплатою боргу, до розгляду справи в суді першої інстанції, позовні вимоги заявлено на суму 220800,00 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків між сторонами від 10.01.2009 р.(а.с.29)
Докази, що підтверджують виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати вартості товару і відновлення тим самим порушених майнових прав позивача на момент розгляду спору судом в матеріалах справи відсутні.
Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч.2 ст.180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції у тому, що сторони досягли згоди щодо умов договору, зокрема, щодо строків оплати отриманого товару та застосування штрафних санкцій.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч.2 ст.509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст.174 ГК України Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч.1, ч.2, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України (далі ГПК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується відповідними розрахунками, а також відсутність (неподання) ним заперечень щодо суми боргу), - сума основного боргу у відповідності до договору становить 220800,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача.
Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч.1, ч.3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки (штрафу, пені) є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно з ст. 3 вищезгаданого Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно до ч. 2 Додатку № 1 до договору (а.с. 17) за прострочення строку оплати, передбаченого п. 7.1. договору, Покупець сплачує на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від розміру несплаченої суми за кожний день прострочення в оплаті, а також штраф у розмірі 10 % від несплаченої в строк суми грошового зобов'язання.
Позивач, відповідно до Додатку № 1 до договору нарахував відповідачу пеню за прострочення платежу за період з 12.09.2008 р.- 30.10.2008р. у розмірі 7 338,43 грн. (а.с. 6).
15.01.2009р. позивачем були подані уточнення позовних вимог до позовної заяви № 447 від 30.10.2008 р., а саме просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 275467,20грн. в тому числі: 220800,00грн.- основний борг, пеня за період з 16.09.2008 р.-15.01.09 р. -17 664,00грн., штраф 10% - 25080,00грн. та індекс інфляції - 11923,20грн.
Суд першої інстанції задоволив позовні вимоги та стягнув з відповідача заборгованість в сумі 275 467,20 грн., в тому числі: 220800,00 грн. -основний борг, пеня -17664,00 грн., штраф 10 % - 25080,00 грн., індекс інфляції -11923,20 грн. та 2754,67 грн. витрат по сплаті державного мита і 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відтак, судова колегія дійшла до висновку, що такими, які підлягають до задоволення, оскільки ґрунтуються на положеннях ст. 549 ЦК України та ст.231 ГК України ГК України, є позовні вимоги про стягнення з відповідача пені за період з 16.09.2008 р.-15.01.09 р. в розмірі 17664,00грн та штрафу 10% - 25080,00 грн.
Однак, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача індексу інфляції в розмірі 11923,20 грн. з огляду на наступне.
Як вбачається із змісту позовної заяви, вимоги щодо стягнення індексу інфляції не заявлялося.
В поданих позивачем уточненнях позовних вимог на підставі ст. 22 ГПК України, позивач заявляє вимогу про стягнення індексу інфляції в сумі 11923,20 грн.
Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Під збільшенням розміру позовних вимог (частина друга статті 22 ГПК України) слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві (абзац другий підпункту 3.7 пункту 3 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 N 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").
Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві. Якщо такі додаткові позовні вимоги зв'язані з раніше заявленими позовними вимогами підставою виникнення або поданими доказами, то їх може бути пред'явлено з дотриманням, зокрема, приписів статті 58 ГПК України. (абзац пункту 3 у редакції інформаційного листа Вищого господарського суду України від 08.04.2008 р. N 01-8/218).
Виходячи з вище зазначеного, судова колегія апеляційного господарського суду прийшла до висновку про безпідставність стягнення судом першої інстанції з відповідача індексу інфляції в розмірі 11923,20 грн. та в цій частині судових витрат.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги, судом відхиляються як безпідставні та необгрунтовані з огляду на те. що оглянуті в судовому засіданні оригінали видаткової накладної № 31987. рахунку № 31987 від 12.08.2008 р. свідчать, що представник відповідача Герега М.І. на підставі довіреності отримав у позивача товар (лізин) в кількості 20000 кг. про що здійснено ним підпис на накладній про отримання товару. Крім цього, отримання товару покупцем та здійснення розрахунку підтверджено актом звірки розрахунків підписаного сторонами. Незазначення в накладній номера довіреності та прізвища особи, яка отримала товар не спростовує факту отримання відповідачем товару.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу ТзОВ «Рогатин-Корм". м. Рогатин Івано-Франківської області задоволити частково.
2. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 20.01.2009 р. в частині стягнення з ТзОВ "Рогатин-Корм" м. Рогатин Івано-Франківської області 11923,20 грн. індексу інфляції, 119,23 грн. державного мита скасувати. В частині стягнення з відповідача 119,23 грн. державного мита за позовом-відмовити.
3. В іншій частині рішення суду залишити без змін.
4. Стягнути з ПП "Хімтон" м. Київ на користь ТзОВ «Рогатин-Корм"' м. Рогатин Івано-Франківської області 59,61 грн. державне мито за розгляд апеляційної скарги. Доручити місцевому господарському суду видати відповідний наказ.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий-суддя Кордюк Г.Т.
Суддя Давид Л.Л.
Суддя Мурська Х.В.