18 березня 2009 р.
№ 01/1370
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Коваленка В.М., -головуючого (доповідач у справі),
Заріцької А.О.,
Малетича М.М.
розглянувши
касаційну скаргу
закритого акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії", м. Київ
на постанову
та ухвалу
від 08.12.2008 р. Київського міжобласного апеляційного господарського суду
від 14.07.2008 р. господарського суду Черкаської області
у справі
№ 01/1370 господарського суду Черкаської області
за заявою боржника
товариства з обмеженою відповідальністю "СЕВ АГРО", м. Тальне Черкаської області
про
визнання банкрутом
розпорядник майна
арбітражний керуючий Постоленко В.О.
в судовому засіданні взяли участь представники:
ЗАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії"
Новік В.М., довір.,
ТОВ "СЕВ АГРО"
Вегерчук О.М., довір.,
ЗАТ "СЕВ"
Вегерчук О.М., довір.,
АКБ "Форум"
Танцюра О.В., довір., Кірпачов Є.О., довір
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 18.03.2008 року порушено провадження у справі № 01/1370 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "СЕВ АГРО" (далі -Боржник, Товариство) за заявою останнього в порядку ст. 53 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон про банкрутство). При цьому також відкрита процедура санації, керуючим санацією призначено Бондаренка А.М., а розпорядником майна - арбітражного керуючого Постоленка В.О.
Ухвалою попереднього засідання господарського суду Черкаської області від 14.07.2008 року (суддя -О.В. Чевгуз) визнані вимоги кредиторів до Боржника у відповідних розмірах. При цьому, розпорядника майна зобов'язано окремо внести до реєстру вимог кредиторів вимоги АКБ "Форум" на суму 17 072 032 грн. 78 коп., ЗАТ "Дочірній банк сбербанку Росії" -на суму 122 708 грн. 33 коп., та компанії "ALMAINVEST LIMITED" на суму 6 791 118 грн. 80 коп., як такі, що забезпечені заставою майна Боржника. У визнанні решти вимог ЗАТ "Дочірній банк сбербанку Росії" до Боржника відмовлено.
Не погодившись із прийнятою ухвалою судом першої інстанції, ЗАТ "Дочірній банк сбербанку Росії" (далі -Банк) звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу попереднього засідання господарського суду Черкаської області від 14.07.2008 року в частині зобов'язання розпорядника майна окремо внести до реєстру вимог кредиторів вимоги ЗАТ "Дочірній банк сбербанку Росії" на суму 122 708 грн. 33 коп. та відмови у визнанні решти вимог та прийняти нове рішення, яким зобов'язати розпорядника майна внести до реєстру вимог кредиторів першої черги, окремо, вимоги Банку на суму в іноземній валюті -2 686 415, 15 дол. США, а також в національній валюті -73 212 грн. 54 коп., які забезпечені заставою майна Боржника, а також внести до реєстру відомості про майно Боржника, яке є предметом застави.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 08.12.2008 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу попереднього засідання господарського суду Черкаської області від 14.07.2008 року в частині затвердження кредиторських вимог Банку - без змін.
Не погоджуючись з прийнятою постановою суду апеляційної інстанції, ЗАТ "Дочірній банк сбербанку Росії" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 08.12.2008 року, ухвалу попереднього засідання господарського суду Черкаської області від 14.07.2008 року в частині зобов'язання розпорядника майна окремо внести до реєстру вимог кредиторів вимоги ЗАТ "Дочірній банк сбербанку Росії" на суму 122 708 грн. 33 коп. та відмови у визнанні решти вимог та прийняти нове рішення: зобов'язати розпорядника майна внести до реєстру вимог кредиторів першої черги, окремо, вимоги Банку на суму в іноземній валюті -2 686 415, 15 дол. США, а також в національній валюті -73 212 грн. 54 коп., які забезпечені заставою майна Боржника, а також внести до реєстру відомості про майно Боржника, яке є предметом застави.
Касаційна скарга мотивована порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 19, 26 Закону України "Про заставу", ст. 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", ст. 14 Закону про банкрутство.
В судовому засіданні 04.03.2009 року була оголошена перерва до 14 год. 20 хв. на 18.03.2009 року.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій було вірно встановлено, що Боржником на виконання укладених, зокрема, між Банком та Боржником, договорів, у заставу було передане майно Товариства на суму його балансової вартості, зазначену у договорах застави та в укладених додаткових угодах до них, та на яку (суму), відповідно до цивільного законодавства, і підлягає здійснення стягнення на заставлене майно та на яку, за визначених підстав, підлягають визнанню кредиторські вимог Банку до Товариства.
Заперечуючи визнану згідно оскаржуваної ухвали суму кредиторських вимог до Боржника, та доводи суду апеляційної інстанції, Банк посилається на те, що виконавчим нотаріусом на підставі укладених, зокрема, між Банком та Товариством, договорів застави був вчинений виконавчий напис та звернено стягнення на майно Боржника в розмірі, який відповідає заявленій Банком сумі кредиторських вимог, а діючим цивільним законодавством передбачено право заставодержателя за рахунок заставленого майна задовольнити свої вимоги у повному обсязі.
Між тим, заявник касаційної скарги невірно тлумачить та застосовує положення діючого цивільного законодавства, зокрема, положення про заставу, а також об'єднує правові наслідки невиконання основного зобов'язання, забезпеченого договором поруки та договором застави для заставодавця - майнового поручителя, за зобов'язанням, забезпеченим заставою його майна.
Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). При цьому, відповідно до п. 1 ст. 583 ЦК України заставодавцем може бути третя особа (майновий поручитель).
Також пунктом 2 ст. 589 ЦК України передбачено, що за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором. Такі ж положення містять норми ст.ст. 1, 19 Закону України "Про заставу".
Отже, із системного аналізу визначених положень законодавства вбачається, що виконання зобов'язання особою, вимоги до якої забезпечені заставою майна, що належить цієї особі, обмежується предметом застави (його вартістю, обумовленою, зокрема, в договорі застави). Тобто, відповідно до вказаних норм суд касаційної інстанції не заперечує право Банку, як кредитора, вимагати задоволення своєї вимоги у повному обсязі. Між тим, звертаючись із такими вимогами до Товариства, як до заставодавця, що не є одночасно основним боржником, та вимоги до якого забезпечені заставою його майна, задоволення таких вимог обмежуються предметом застави. Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що заявник касаційної скарги об'єднує, щодо наслідків невиконання зобов'язання, два види забезпечення такого зобов'язання: поруку та заставу.
Так, відповідно до п. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Між тим, згідно положень ст.ст. 589-592 ЦК України відповідальність заставодавця (майнового поручителя) перед кредитором обмежується переданим у заставу майном.
До викладеного слід додати, що заперечуючи обмеження зобов'язання заставодавця -третьої особи, лише вартістю предмету застави, Банк зазначає про неправомірність висновку, що для припинення звернення стягнення та реалізації переданого у заставу майна достатньо виплати кредитору вартості заставленого майна. Однак, Банк невірно тлумачить висновок судів попередніх інстанцій та не враховує передбачений нормами ст.ст. 26, 29, 30, 31 Закону про банкрутство порядок задоволення визнаних та включених до реєстру вимог кредиторів Боржника, які забезпечені заставою. Так, відповідно до вказаних норм Закону про банкрутство погашення кредиторських вимог, зокрема, забезпечених заставою майна боржника, здійснюється не шляхом простої виплати (перерахування) у справі про банкрутство суми вартості заставленого майна, як стверджує заявник касаційної скарги, а лише через проведення певних поетапних дій, що передбачають, зокрема, і продаж майна, що увійшло до ліквідаційної маси, до якої включається і предмет застави, але який, відповідно до п. 2 ст. 26 Закону про банкрутство, використовується виключено для першочергового задоволення вимог заставодержателя.
У зв'язку із вищевикладеним аналізом положень діючого законодавства та обставин справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, який обґрунтовано підтриманий судом апеляційної інстанції, щодо часткового задоволення кредиторських вимог Банку -в сумі 122 708 грн. 33 коп.
За таких обставин справи, доводи касаційної скарги закритого акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають нормам матеріального та процесуального права.
З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 14, 26, 29, 30, 31 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст.ст. 1, 19 Закону України "Про заставу", ст.ст. 554, 572, 589-592 Цивільного кодексу України та ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
1. Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" залишити без задоволення.
2. Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 08.12.2008 р. та ухвалу господарського суду Черкаської області від 14.07.2008 р. у справі № 01/1370 залишити без змін.
Головуючий В.М. Коваленко
Судді А.О. Заріцька
М.М. Малетич