18 березня 2009 р.
№ 7/122
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Гончарука П.А. (головуючого),
Вовка І.В.,
Малетича М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22 грудня 2008 року у справі № 7/122 за позовом дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до комунального підприємства "Макіївтепломережа" про стягнення суми, -
Встановив:
У липні 2008 року дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася до господарського суду Донецької області з позовом до комунального підприємства "Макіївтепломережа" про стягнення основного боргу за поставлений природний газ в сумі 5635,31 грн., пені в розмірі 596,75 грн., інфляційних в сумі 538262,30 грн., 3 % річних в розмірі 120889,69 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору на постачання природного газу для надання послуг населенню з опалення та гарячого водопостачання № 418-06/06-1070-ТЕ-8 від 29 грудня 2006 року в частині розрахунків.
Рішенням господарського суду Донецької області від 30 вересня 2008 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача інфляційні в розмірі 537160,93 грн., 3 % річних в сумі 120805,13 грн. та судові витрати. Припинено провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 5635,31 грн., пені в сумі 596,56 грн., інфляційних в сумі 1101,37 грн., 3 % річних в розмірі 84,56 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22 грудня 2008 року рішення місцевого суду змінено в частині стягнення з відповідача на користь позивача сум інфляційних та 3 % річних. Позовні вимоги в цій частині задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача інфляційні в сумі 693,46 грн., 3 % річних в розмірі 106,04 грн. та судові витрати. В іншій частині рішення місцевого суду залишено без змін. Стягнуто з позивача на користь відповідача судові витрати.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, а рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити оскаржуване судове рішення без змін, а касаційну скаргу -без задоволення, посилаючись на відсутність правових підстав для її задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень проти них, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями та вбачається з матеріалів справи, 29 грудня 2006 року сторонами у справі укладено договір на постачання природного газу для надання послуг населенню з опалення та гарячого водопостачання № 418-06/06-1070-ТЕ-8.
На виконання умов вказаного договору позивач передав відповідачу протягом січня -квітня 2007 року, згідно відповідних актів приймання-передачі, природний газ на загальну суму 29285785,52 грн.
При цьому, судами встановлено, що відповідач зобов'язання по оплаті вартості поставленого газу виконав частково в сумі 29280150,21 грн. і заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений природний газ становить 5635,31 грн.
В ході розгляду справи судом першої інстанції відповідач 18 вересня 2008 року сплатив суму основного боргу -5635,31 грн., 3 % річних -84,56 грн. та інфляційних нарахувань -1101,37 грн., в зв'язку з чим місцевий суд припинив провадження у справі в цій частині на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, місцевим судом не прийнято до уваги заперечення відповідача проти стягнення з нього сум інфляційних нарахувань з лютого 2007 року по жовтень 2007 року, а тому господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлені позивачем до стягнення з відповідача суми інфляційних та 3 % річних розраховані відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають стягненню в розмірі 537160,93 грн. та 120805,13 грн. відповідно.
При розгляді даної справи в апеляційному порядку, апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність зміни рішення місцевого суду в частині стягнення з відповідача інфляційних в розмірі 537160,93 грн. і 3 % річних в сумі 120805,13 грн. та постановив стягнути з відповідача інфляційні в сумі 693,46 грн. та 3 % річних в розмірі 106,04 грн.
В решті оскаржуване судове рішення у справі залишено господарським судом другої інстанції без змін, з посиланням на те, що припинення провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 5635,31 грн., 3 % річних в сумі 84,56 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 1101,37 грн. на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України є правомірним та обґрунтованим.
Висновок господарського суду другої інстанції в частині залишення без змін рішення місцевого суду про припинення провадження у справі є законним та відповідає нормам чинного законодавства.
Разом з тим, змінюючи рішення місцевого суду в частині стягнення інфляційних нарахувань і 3 % річних, апеляційний господарський суд виходив з того, що, оскільки відповідно до п. 6.1 договору № 418-06/06-1070-ТЕ-8 від 29 грудня 2006 року остаточний розрахунок вартості газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу -до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу, то заборгованість відповідача перед позивачем виникла з 11 травня 2007 року.
Господарським судом другої інстанції зазначено, що позивачем не доведено, а матеріали справи не містять доказів наявності прострочення основного зобов'язання у періоди, на які посилається позивач у розрахунках, саме у тих сумах, на які останнім нараховані інфляційні та 3 % річних. Сума, на яку, як зазначає позивач, збільшився борг відповідача перед ним внаслідок інфляційних процесів, безпідставно нарахована позивачем з лютого 2007 року, тому як борг, який зазначений у позові, виник у відповідача перед позивачем з 11 травня 2007 року.
Встановивши зазначене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що з відповідача підлягають стягненню суми інфляційних та 3 % річних, з урахуванням 1101,37 грн. та 84,56 грн. вже сплачених відповідачем, в розмірі 693,46 грн. та 106,04 грн. відповідно.
Проте, з висновком господарського суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача сум інфляційних та 3 % річних в зазначених розмірах погодитись не можна, оскільки даний висновок прийнятий з порушенням норм процесуального права, що тягне за собою неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору. Господарський суд має право знайомитися з доказами безпосередньо в місці їх знаходження.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Встановивши, що господарський суд першої інстанції безпідставно стягнув з відповідача інфляційні в розмірі 537160,93 грн., 3 % річних в сумі 120805,13 грн., оскільки не перевірив належним чином наданих позивачем розрахунків, не витребував виписки банку з особового рахунку позивача, платіжні доручення про сплату відповідачем грошових коштів за поставлений позивачем природний газ, апеляційний господарський суд, в порушення вимог вказаних норм права та всупереч наданих йому чинним законодавством повноважень, в свою чергу не витребував у сторін зазначених документів, не перевірив належним чином розрахунків позивача, не встановив, з якого моменту у відповідача виникло прострочення грошового зобов'язання за кожний період, у який у відповідача виникало зобов'язання щодо оплати поставленого позивачем природного газу, та дійшов помилкового і передчасного висновку про зміну судового рішення місцевого суду в зазначеній частині і стягнення з відповідача інфляційних в розмірі 693,46 грн. та 106,04 грн. 3 % річних.
Між тим, з'ясування та встановлення зазначених фактів має істотне значення для вирішення даного спору і правильного застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, постанову апеляційного господарського суду і рішення господарського суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача інфляційних і 3 % річних не можна визнати законними, обґрунтованими, прийнятими у відповідності з нормами чинного законодавства, а тому в зазначеній частині вони підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до місцевого суду.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, встановити фактичні обставини справи, з'ясувати дійсні права та обов'язки сторін і, в залежності від встановленого і вимог закону, прийняти законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
Касаційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити частково.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22 грудня 2008 року і рішення господарського суду Донецької області від 30 вересня 2008 року у справі № 7/122 щодо стягнення з відповідача інфляційних і 3 % річних та судових витрат скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
В решті постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22 грудня 2008 року у справі № 7/122 залишити без змін.
Головуючий Гончарук П.А.
Судді Вовк І.В.
Малетич М.М.