"24" березня 2009 р. м. Черкаси Справа № 17/440
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Боровика С.С., з секретарем Петько Л.В., за участю представників сторін:
позивача -Троян І.В. -директор,
відповідача -не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 17/440
за позовом
товариства з обмеженою відповідальністю "Круг-Акватерм"
до
приватного підприємства "Будівельна виробнича фірма "Євгенія"
про
стягнення 193 529 грн. 34 коп.,
Товариство з обмеженою відповідальністю “Круг-Акватерм» (далі-позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з приватного підприємства "Будівельна виробнича фірма "Євгенія" (далі-відповідач) 193 529,34 грн., з яких: 175 986,65 грн. основного боргу, 17 542,69 грн. пені.
Підставою позову, на думку позивача, є невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті вартості переданого товару згідно товарних накладних у 2007 році та договору № 08 кп від 01.02.2008 року.
У судовому засіданні 26.02.2009 року представник позивача позов з підстав викладених у позовній заяві підтримав, подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 181 081,11 грн., з яких: 175 327,11 грн. основної заборгованості, 5 754 грн. пені на підставі Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
У зв'язку з неявкою в судове засідання 26.02.2009 року представника відповідача суд зобов'язав позивача надати Витяг з управління статистики про включення відповідача до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на момент розгляду справи.
На вимогу суду 26.02.2009 року позивач надав Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в якому зазначено, що станом на 25.02.2009 року місцезнаходження відповідача: (м. Черкаси, Придніпровський район, вул. Волкова, буд. 75, кв. 77).
На зазначену адресу відповідача двічі направлялись ухвали суду: від 06.02.2009 року про порушення провадження у справі, від 26.02.2009 року про відкладення розгляду справи, якими відповідач був повідомлений про час і місце розгляду справи, проте він без поважних причин в судові засідання не з'явився, проти позову не заперечував, відзив на позов та витребувані документи до дня судового засідання суду не надав, що не перешкоджає розгляду справи по суті відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України у його відсутності та за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд, з урахуванням поданої позивачем заяви від 26.02.2009 року про зменшення розміру позовних вимог, задовольняє позовні вимоги частково з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли у 2007 році на підставі усної домовленості, за умовами якої позивач зобов'язався поставляти сантехнічні вироби для господарської діяльності відповідача.
За загальним порядком укладання господарських договорів вони викладаються у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (стаття 181 Господарського кодексу України).
Правочин згідно зі статтею 205 Цивільного кодексу України може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Оскільки товариство з обмеженою відповідальністю "Круг-Акватерм" поставило приватному підприємству "Будівельна виробнича фірма "Євгенія" сантехнічні вироби, а приватне підприємство "Будівельна виробнича фірма "Євгенія" прийняло ці вироби та частково розрахувалось за них, що підтверджується виписками з банку (а.с.130-146), суд приходить до висновку про існування між сторонами договірних відносин, а отже виникнення у сторін цивільних прав і обов'язків (стаття 11 Цивільного кодексу України).
За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
В подальшому правовідносини між сторонами були оформлені договором поставки № 08 кп від 01 лютого 2008 року, за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність, а відповідач прийняти та оплатити сантехнічні вироби на умовах цього договору (пункт 1.1 договору).
За правовою природою даний договір є договором поставки і відповідає вимогам статті 712 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені статтею 193 Господарського кодексу України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначена стаття узгоджується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За твердженнями позивача, які підтверджені матеріалами справи, він свої зобов'язання за договором виконав, поставивши відповідачу в період з 28.08.2007 року по 15.09.2008 року включно товар на загальну суму 370 285,37 грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с.10-129): №№ РН-0010143 від 31.08.2007, РН-0019466 від 19.11.2007, РН-0020844 від 29.11.2007, РН-0020845 від 30.11.2007, РН-0021786 від 10.12.2007, РН-0023590 від 25.12.2007, РН-0023808 від 27.12.2007, РН-0000559 від 15.01.2008, РН-0000558 від 16.01.2008, РН-0000863 від 17.01.2008, РН-0000920 від 18.01.2008, РН-0001315 від 24.01.2008, РН-0001317 від 24.01.2008, РН-0001413 від 28.01.2008, РН-0001414 від 28.01.2008, РН-0001675 від 29.01.2008, РН-0001681 від 30.01.2008, РН-0002093 від 05.02.2008, РН-0002053 від 06.02.2008, РН-0002066 від 07.02.2008, РН-0002071 від 08.02.2008, РН-0002072 від 08.02.2008, РН-0002660 від 11.02.2008, РН-0002672 від 12.02.2008, РН-0002870 від 16.02.2008, РН-0002872 від 18.02.2008, РН-0003501 від 20.02.2008, РН-0003502 від 20.02.2008, РН-0003503 від 20.02.2008, РН-0003507 від 21.02.2008, РН-0003508 від 22.02.2008, РН-0003510 від 22.02.2008, РН-0003974 від 26.02.2008, РН-0003972 від 29.02.2008, РН-0004572 від 06.03.2008, РН-0006018 від 07.03.2008, РН-0004964 від 13.03.2008, РН-0004970 від 13.03.2008, РН-0004982 від 14.03.2008, РН-0006014 від 20.03.2008, РН-0006016 від 20.03.2008, РН-0006015 від 26.03.2008, РН-0006017 від 27.03.2008, РН-0006019 від 27.03.2008, РН-0006192 від 31.03.2008, РН-0006193 від 27.03.2008, РН-0006683 від 04.04.2008, РН-0006684 від 04.04.2008, РН-0006859 від 07.04.2008, РН-0006860 від 07.04.2008, РН-0006866 від 09.04.2008, РН-0007192 від 14.04.2008, РН-0007701 від 14.04.2008, РН-0007700 від 17.04.2008, РН-0008369 від 30.04.2008, РН-0008998 від 06.05.2008, РН-0008997 від 06.05.2008, РН-0009018 від 08.05.2008, РН-0009783 від 20.05.2008, РН-0010313 від 23.05.2008, РН-0010775 від 28.05.2008, РН-0011225 від 03.06.2008, РН-0011227 від 03.06.2008, РН-0011542 від 12.06.2008, РН-0012380 від 18.06.2008, РН-0012401 від 23.06.2008, РН-0012402 від 23.06.2008, РН-0012403 від 23.06.2008, РН-0012404 від 23.06.2008, РН-0012406 від 23.06.2008, РН-0012670 від 23.06.2008, РН-0012671 від 23.06.2008, РН-0012820 від 26.06.2008, РН-0014100 від 07.07.2008, РН-0014117 від 07.07.2008, РН-0014118 від 07.07.2008, РН-0014144 від 08.07.2008, РН-0014145 від 08.07.2008, РН-0014143 від 09.07.2008, РН-0014147 від 10.07.2008, РН-0014241 від 11.07.2008, РН-0014254 від 14.07.2008, РН-0014255 від 14.07.2008, РН-0014875 від 16.07.2008, РН-0014876 від 18.07.2008, РН-0015259 від 24.07.2008, РН-0015260 від 24.07.2008, РН-0015261 від 24.07.2008, РН-0016277 від 31.07.2008, РН-0016283 від 31.07.2008, РН-0016719 від 20.08.2008, РН-0018086 від 22.08.2008, РН-0018090 від 22.08.2008, РН-0018091 від 22.08.2008, РН-0018092 від 22.08.2008, РН-0018477 від 26.08.2008, РН-0018501 від 28.08.2008, РН-0019627 від 05.09.2008, РН-0019628 від 08.09.2008, РН-0019641 від 09.09.2008, РН-0020434 від 15.09.2008, РН-0021658 від 24.09.2008, РН-0021848 від 29.09.2008, РН-0022504 від 01.10.2008, РН-0026423 від 12.11.2008.
В силу статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як встановлено статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктами 2.2, 3.1 договору передбачено, що оплата за товар виконується шляхом перерахування покупцем на розрахунковий рахунок продавця зазначеної в рахунку-фактурі ціни не пізніше 75 календарних днів з моменту прийняття товару.
Проте, як встановлено судом, відповідач розрахувався з позивачем лише в сумі 186 909,92 грн. (виписки з банку (а.с.130-146) і свого обов'язку щодо повної оплати вартості товару на протязі 75 календарних днів з моменту поставки товару (пункт 2.2 договору) не виконав, що підтверджується підписаним сторонами Актом звірки взаємних розрахунків за 2008 рік (а.с.149-150), направлену на його адресу претензію № 252 від 14.11.2008 року (а.с.151) залишив без відповіді та задоволення, повернув товар на суму 8 586,56 грн., на момент звернення позивача до суду з позовом заборгованість в сумі 174 788,89 грн. не сплатив, тому суд задовольняє позов в цій частині.
За змістом пункту 1 статті 199 Господарського кодексу України та пункту 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Зазначена стаття узгоджується з приписами пункту 4.3 договору, згідно з яким за необґрунтовану відмову від розрахунку за товар або за прострочення у такому розрахунку покупець зобов'язаний за вимогою продавця виплатити останньому пеню у розмірі 0,2 % від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу.
Оскільки сторонами було визначено строки та порядок оплати за поставлений товар, то суду необхідно встановити, коли у позивача виникло право вимагати виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати, коли у відповідача настав строк (термін) виконання обов'язку щодо оплати за поставлений товар, і відповідно з якого моменту необхідно нараховувати пеню за невиконання грошового зобов'язання за весь час прострочення.
Суд вважає, що строк виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати позивачу за поставлений товар настав з моменту прийняття товару від позивача, і відповідно з цього моменту у позивача виникло право вимагати виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати за поставлений товар, а в разі його не оплати на протязі 75 днів від дати поставки, позивач має право нараховувати пеню за невиконання грошового зобов'язання за весь час прострочення, нараховуючи її в залежності від закінчення строку оплати кожної партії товару.
Позивач, враховуючи вимоги статті 231 Господарського кодексу України, згідно з якою законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається, та статті 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» про те, що розмір пені, який встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, просить суд стягнути з відповідача 5 754 грн. пені за періоди: з 03.12.2008 року по 23.12.2008 року та з 24.12.2008 року по 20.01.2009 року.
Позивач нараховує пеню виходячи з наступних періодів та на відповідні суми заборгованості:
- з 03.12.2008 року по 23.12.2008 року (дата повернення товару в сумі 8 586,56 грн.) на суму 183 375,45 грн.: пеня (183 375,45*21*0,0656/100 = 2 526,18 грн.);
- з 24.12.2008 року по 20.01.2009 року на суму 174 788,89 грн.: пеня (174 788,89*28*0,0656/100 = 3 210,52 грн.).
Загальна сума пені складає 5 736,70 грн. (2 526,18 + 3 210,52).
Суд перевіривши порядок нарахування позивачем пені -5 754 грн. за відповідні періоди, встановив неправильність її нарахування, тому задовольняє позов в цій частині частково на суму 5 736,70 грн., в іншій частині позову про стягнення пені відмовляє за необґрунтованістю.
Дослідивши наявні у справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України).
Позивачем на виконання вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України подано належні докази (накладні, довіреності на отримання товару, банківські виписки про оплату) передачі відповідачу товару в сумі 370 285,37 грн.
Докази укладення між сторонами будь-яких інших договорів в матеріалах справи відсутні, позивачем та відповідачем не надавались, тому поставка товару у 2007 році виконувалась позивачем на виконання зазначеної вище усної домовленості, а у 2008 році на підставі договору поставки № 08 кп від 01.02.2008 року.
З урахуванням викладеного, відповідно до обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача 180 525,59 грн., з яких: 174 788,89 грн. основна заборгованість, 5 736,70 грн. пені.
На підставі статті 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог - 1 805,25 грн. в рахунок відшкодування витрат зі сплати державного мита і 110,07 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Керуючись статтями 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з приватного підприємства "Будівельна виробнича фірма "Євгенія" (м. Черкаси, вул. Волкова, буд. 75, кв. 77, р/р 26007000031002 у Черкаській дирекції «Індексбанк», МФО 344023, код ЄДРПОУ 14182306) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Круг-Акватерм" (м. Черкаси, вул. Ільїна, буд. 419, р/р 26003060003733 в ЧГРУ КБ «Приватбанк»в м. Черкаси, МФО 354347, код ЄДРПОУ 33456890) -174 788,89 грн. основної заборгованості, 5 736,70 грн. пені, 1 805,25 грн. в рахунок відшкодування витрат зі сплати державного мита і 110,07 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня прийняття.
Суддя С.С.Боровик
Повний текст рішення оформлений та підписаний 24.03.2009 року.